Капітуляція, перемога, компроміс: які сценарії розвитку війни виникають після атаки на "Охматдит"

Тероризм як інструмент "формули миру".

Те, що сталося у понеділок у Києві, не було випадковістю. Впевнений на 100%. Масована ракетна атака вартістю $250 млн мала чотири цілі:

1. Завдавання збитків стратегічному об'єкту — стандартна мета.
2. Заподіяння шкоди найвідомішому медичному об'єкту (де лікують дітей) — показова кара безневинних як форма примусу.
3. Подання світовій спільноті готовності йти на непередбачувані крайні заходи (мавпа з гранатою, що відкинулася із зони).
4. Тиск на українське суспільство (насамперед жінок) на формування запиту на припинення війни.

І це, схоже, частина ланцюжка подій для підняття ставок у переговорах про мир.

Але Росії не потрібний мир. Росії критично потрібен перепочинок і підготовка до наступного етапу війни. І цей перепочинок їй потрібен на її умовах, де основне — зняття санкцій (!)

Так, за всього різноманіття вимог Росії:

• закріплення територій;
• скорочення армії України;
• демілітаризація та розведення військ;
• виняток із Української Конституції мети входження до НАТО;
• сухопутний коридор у Крим,

Їх цікавить лише одне — зняття санкцій.

3 липня 2024 року глава ЦБ РФ Набіулліна назвала головні обмеження для розвитку економіки. Головними є складність доступу до технологій та "довгих" інвестицій.

Трохи раніше, 12 червня, США оголосили, що оновлюють санкційний список. Цього разу під обмеження підпали майже 300 компаній та фізосіб. У них Московська біржа(!), а також Національний кліринговий центр (НКЦ) і Національний розрахунковий депозитарій (НРД).

Після введення санкцій проти Московської біржі почалися складнощі з оплатою російських природних ресурсів та інших товарів, які експортують. Зокрема, введення санкцій щодо групи Московської біржі ставить під питання постачання російського продовольства за долари та євро. Санкції проти Мосбіржі спричинили проблеми у банків із валютними свопами.

І це на додаток до раніше накопичених проблем.

Росії, наполягаю, потрібен перепочинок. Але для здобуття своїх умов вони підіймають ставку.

Нагадаю, переговори, як кажуть військові, "ведуться на полі бою". Але у терористів все інакше, вони ведуть переговори, приставивши пістолет до голови заручника — дитини…

Росія розуміє, що українська влада у своїх рішеннях спирається на електорат (ні для кого не секрет, що кожного тижня вимірюється настрій українського народу).

І на цей настрій впливають:

• контент "єдиного марафону";
• наслідки ракетних ударів;
• дискомфорт від життя з постійними відключеннями;
• новини з фронту;
• мобілізація.

Але фронт далеко, а відсутність електрики — близько. Жертви серед дітей — це дуже і дуже близько…

І терористи системно підіймають ставки.

Спочатку було завдано істотних втрат українській енергетиці.

Як наслідок:

• з України знову збільшився потік мігрантів;
• у суспільстві зріс рівень тривожності та невизначеності;
• збитки промисловості та економіки (зниження надходжень до бюджету) та тиск на ВВП.

Потім терористичний акт — ракетний удар по стратегічним та цивільним об'єктам.

Паралельно із цим спостерігається переговорний трек:

9 березня. Папа Римський закликав Україну погодитися на переговори з Росією під білим прапором.

11 квітня. Ердоган передав Україні "мирний план". По суті, план заморожування на невигідних Україні умовах.

24 травня. "Володимир Путін готовий припинити воєнні дії в Україні на наявній наразі лінії фронту, щоб провести мирні переговори з Києвом", пише Reuters з посиланням на чотири джерела в Росії.

26 червня. Урядовий борт Росії Іл-96-300ПУ авіакомпанії "Спеціальний літній загін "Росія" вилетів з Москви і прямує до Нью-Йорка. Востаннє офіційні особи з Росії літали до США в червні 2023 року. Офіційні цілі поїздки невідомі, але передбачається, що це був обмін пропозиціями щодо заморожування воєнного конфлікту.

30 червня. Україна припускає можливість ведення мирних переговорів із президентом Росії Володимиром Путіним через міжнародних посередників. Це випливає із заяв президента країни Володимира Зеленського в інтерв'ю виданню The Philadelphia Inquirer, оприлюдненому у неділю, 30 червня.

Важливо

Реальні переговори — не раніше 2025 року. Чому виник ажіотаж навколо теми миру

2 липня. Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, відвідавши Київ вперше за час вторгнення Росії, — запропонував президенту України Володимиру Зеленському оголосити невідкладне припинення вогню на лінії зіткнення з російською армією. "Я попросив українського президента подумати про те, чи можемо ми змінити порядок денний, прискорити мирні переговори, спочатку припинивши вогонь", — сказав Орбан для преси після закінчення двосторонніх переговорів із Зеленським.

3 липня Ердоган зробив заяву про "справедливий мир" між Україною та РФ, так само турецький президент заявив, що конфлікт Росії та України можна зупинити, якщо для цього будуть створені відповідні умови. Що він розуміє під "справедливим миром", він не уточнює, але…

4 липня. Путін допустив використання стамбульських домовленостей щодо України.

5 липня. Орбан прибув до Москви. За підсумками своїх поїздок до Києва та Москви, резюмував Орбан, він зрозумів, що позиції сторін "дуже далекі одна від одної".

Як наслідок:

8 липня — терористичний акт в Україні…

9 липня. "Ракетний удар по Києву — свідчення необхідності розпочати мирні переговори", вважає угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан. Про це він заявив у соцмережі Facebook. Він підкреслив, що запобігти майбутнім руйнаціям можуть лише мирні переговори.

…

З огляду на цей потік подій, ми бачимо, як Росія через ланцюжок посередників намагається донести свої умови. А в разі отримання відмови — як терорист — вбиває дітей.

Що далі?

Та нервозність, з якою діє Росія, підтверджує її небажання затягувати війну і прагнення швидкого врегулювання, показує, що межа міцності закінчується. "Заморозка" дуже вже горить.

Але якою буде формула "заморозки"?

Формула миру Росії — фіксація кордонів по наявній лінії фронту. І паралельно реалізація "стамбульських угод".

Що є, по суті, капітуляцією України.

А саме:

• відмова від НАТО;
• від окупованих територій;
• демілітаризація;
• відмова від санкцій та прощення завданих збитків;
• відмова від самостійності у зовнішній політиці…

Як у цих різнополярних формулах знайти рішення?

Ніяк… Якщо не підняти ставки, як це робить Росія.

У наявній ситуації є три основні сценарії:

Сценарій 1.

Ухвалення умов Росії.

Сьогодні активно вимірюють настрої українських громадян щодо готовності пробачити владі "поступки Росії". Якщо народ покаже, що "худий мир кращий за хорошу війну", то Україна значно наблизиться до позицій Росії (за згодою Заходу).

А саме:

• фіксація кордонів станом на сьогодні;
• неформальна відмова від територіальних претензій (мінімум 10–20 років не порушувати питання деокупації);
• відмова від фінансових претензій та від санкцій.

Але, попри тероризм, життя з постійними відключеннями, українці до цього сценарію не готові від слова "зовсім" (спробуйте мене переконати). Занадто багато ми втратили найкращих українців, надто багато питань до влади, надто висока ненависть до Росії.

Ухвалення такого сценарію — смерть України.

Він призведе до припинення бойових дій, повернення з фронту сотень тисяч українців… та хаосу всередині країни з ймовірними революційними настроями.

Сценарій 2.

Ухвалення плану України.

Частково виконання плану можливе:

• обмін полоненими;
• повернення ЗАЕС;
• енергетична та продовольча безпека.

Але.

Ніхто не збирається виводити війська з України та звільняти території.

Яка мотивація Росії до цього? Захід показав, що не спроможний ні санкціями, ні військовою допомогою змусити це зробити.

Сценарій 3.

Компромісний варіант.

Як сказано вище — "переговори ведуться на полі бою". Раніше я писав про плани Заходу заморозити конфлікт якнайшвидше. Але не на умовах Росії.

• Заходу невигідно зберігати контроль Росії над Чорним морем;
• Заходу невигідне збереження ризиків ескалації конфлікту.

А це означає, що на ставку Росії має з'явитись ставка з боку України. І цю ставку ще не зіграно.

Ми ще не запровадили мобілізовані підрозділи у необхідній кількості.

Ми ще не використовуємо активно F-16.

Ми ще недостатньо завдали шкоди стратегічним об'єктам Росії.

Ми ще не перетворили Крим на "острів".

А це означає, що "переговори" тривають і ставки підніматимуться з двох сторін.

Терорист просто так не заспокоїться, нам потрібно до цього готуватись та максимально підтримувати нашу армію!

Вірю, що українці ще змінять хід перемовин!;)

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Удар по "Охматдиту": перед яким вибором Путін поставив Україну