"Закон про страх": чому кримінальна відповідальність за перетин кордону ніяк не допоможе мобілізації та перемозі України
Закон про кримінальну відповідальність за перетин кордону України блогер Владислав Смирнов називає "законом про страх". На його думку, цей проєкт не сприяє мобілізації, не наближає перемогу, а, навпаки, руйнує країну, завдає удару по гідності українцiв і є батогом замість діалогу між владою і суспільством.
Тюрма за кордон: закон проти гідності
Передісторія
У серпні Кабінет Міністрів подав законопроєкт, який передбачає кримінальну відповідальність — до трьох років тюрми — за незаконний перетин державного кордону під час воєнного стану. Авторство підписане Свириденко, однак усім очевидно: йдеться не про "технічну ініціативу", а про черговий крок системи, що послідовно замінює діалог із суспільством на батіг.
Закон подається під соусом "боротьби з ухилянтами" й "захисту мобілізаційного ресурсу". Насправді ж це не про армію і не про перемогу. Бо жодна тюрма не дасть Збройним силам транспорту, безпілотників чи артилерії. Жоден ув’язнений не замінить розкрадені мільярди й провалені оборонні закупівлі.
Кому це вигідно?
По-перше, силовим структурам. Криміналізація незаконного перетину створює нове поле для "заробітків": хабарі на кордоні стають ще дорожчими, а страх перед тюрмою перетворюється на ринок корупційних послуг.
По-друге, політичній верхівці. Умовний "жорсткий закон" дає їм можливість показати електорату: "ми тримаємо дисципліну", хоча насправді це лише театральна декорація замість реформи оборони.
По-третє, міжнародним донорам. Демонстрація "суворості" зручна для того, щоб у Вашингтоні чи Брюсселі сказати: "дивіться, ми контролюємо ситуацію", і випросити черговий транш.
Чому це не про мобілізацію?
Бо мобілізація — це не тільки кількість людей у базі даних. Це довіра суспільства, справедливість розподілу обов’язків і впевненість, що держава не зрадить на фронті. Тюрма за кордон не додає жодного дрона, не купує жодного броніка, не готує жодного офіцера. Це лише зміцнює стіну між владою і людьми.
Мобілізація має ґрунтуватися на спільній відповідальності, а не на примусі через страх. А цей закон — саме про страх. Він не вирішує проблеми війни, він її тільки поглиблює, бо забирає у людей останній залишок віри у справедливість.
Важливо
Держава проти людини
34 роки незалежності українська влада послідовно показувала: реформи — для чиновників, не для громадян. Закони — для комфорту еліти, а не для добробуту суспільства.
Військові залишаються без транспорту й тепловізорів, бо гроші розчиняються у схемах. Пенсіонери виживають на копійки, бо бюджет обслуговує боргові інтереси, а не людей. Підприємці гинуть у тиску податківців, митників і силовиків.
І тепер — новий акт цієї абсурдної драми. Замість того, щоб реформувати армію, зламати корупцію, створити систему довіри, держава відгороджується від громадян залізними ґратами.
Висновок
Закон має бути не інструментом страху, а дороговказом справедливості. Коли ж влада перетворює його на кийок, вона відрізає себе від власного народу. І тоді замість спільної боротьби виходить війна держави проти своїх громадян.
Тюрма за кордон — це не про мобілізацію і не про оборону. Це спроба підмінити відсутність реформ показною жорсткістю, прикрити власну слабкість ґратами. Такий закон не додає сили фронту, він лише множить прірву між владою і людьми.
Країну не врятує страх. Її рятує лише довіра, рівність у тягарі війни та відчуття, що держава — це ми, а не вони. І якщо влада знову робить вибір на користь репресії замість співвідповідальності, вона не зміцнює Україну, а знову відтворює стару колоніальну модель: наглядач і підлеглий.
Україна виживе тільки тоді, коли перестане будувати для своїх громадян в’язниці й почне будувати з ними майбутнє.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо