Повзучий наступ у Сумській області: як створити буферну зону на території РФ
Військового оглядача Олександра Коваленка дратують розмови про "буферну зону" в Сумській області. На його думку, немає там ніякої буферної зони, а є повзуча окупація РФ, боротися з якою можна в один спосіб — створити реальну буферну зону на території противника.
Сумська область... "буферна" зона...
Нині в інформаційному просторі досить активно обговорюють розширення противником зони контролю в Сумській області, яку, з абсолютно мені незрозумілої причини, термінологічно неправильно називають "буферною" зоною.
Для початку, невеликий лікнеп щодо термінології.
Буферна зона — це територія або простір, що слугує роздільником між сторонами, об'єктами або системами, щоб знизити ризик конфлікту, впливу або взаємного впливу. Це територія між сторонами, що конфліктують, демілітаризована, щоб знизити ймовірність прямого зіткнення, створити дистанцію між арміями, територія, де заборонено розміщення військ.
Запитання, те, що зараз розширюється в Сумській області, можна назвати "буферною" зоною? Ні. Це окупація. Зона контролю.
А тепер, після того, як над "ї" було розставлено крапки, до суті того, що відбувається.
Цілком очікуваним було те, що, зважаючи на провал стартової фази весняно-літнього наступу РОВ, командування окупантів спробує відволікти увагу на інші, абсолютно несподівані на перший погляд, ділянки фронту. І такою ділянкою фронту є кордон Росії з Україною.
З початку 2026 року російські війська досить активно роблять спроби закріпитися в прикордонній зоні Харківської та Сумської областей — на ділянках, які раніше не розглядалися як основні напрямки для удару. Загалом їх не розглядає російське командування і зараз, але для створення панічних настроїв у самій Україні та відволікання уваги російської аудиторії від провального Запорізького і стагнуючого Слов'янсько-Краматорського плацдармів такий сценарій точково, але реалізується.
Уздовж кордону з Росією в Чернігівській, Сумській і Харківській областях є більше сотні населених пунктів, які розташовані або прямо на кордоні, або в критичній близькості від нього — сотні, а то й десятки метрів. Повторюся, таких сіл понад сотня, і розмістити в кожному з них по гарнізону, відділенню або взводу, нереально в нинішніх умовах.
РОВ своєю чергою проводять рейдові дії своїх малих тактичних і диверсійних груп до цих сіл з метою демонстративного їхнього захоплення, а також взяття місцевих жителів у заручники.
Такі дії можуть подаватися як якийсь прорив кордону або відкриття нового напрямку, але реальна їхня мета — розосередження уваги командування СОУ, відтягування сил і засобів, а також створення панічних хвиль усередині України.
Ці дії не говорять про можливості РОВ захопити всю Сумську область або обласний центр — Суми. Але свідчить про те, що противник буде й надалі відгризати вздовж кордону по шматку, а ми можемо реагувати на цю загрозу винятково за фактом і практично ніколи на випередження.
З іншого боку, вихід із ситуації таких загроз — вельми радикальний, але є. Створити справжню "буферну" зону на території самої Росії, глибиною 10–15 км за допомогою контролю малого неба.
У Брянській, Курській і Бєлгородській областях взяти під свій контроль мале небо глибиною до 15 км. Спочатку — винести, знищити всі АЗС у цій зоні. Ускладнити логістику. Надалі влаштувати щоденне, системне полювання за будь-яким військовим транспортом і особовим складом, масштабуючи цей процес аналогічно, як щодо ЛБЗ. За фактом — відсунути російські війська від кордону з Україною, без заходу підрозділів СОУ. Дистанційно.
Зрозуміло, ці завдання потребуватимуть додаткових ресурсів, як людських, так і технічних, але без створення такої буферної зони на території Росії ми будемо приречені на те, що в Чернігівській, Сумській і Харківській областях розростатимуться прикордонні зони окупації.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо