Болгарія повністю відмовляється допомагати Україні: від кого ще очікувати подібної поведінки в Європі
Болгарія остаточно випала з числа друзів України — і, на жаль, це, напевно, не останній такий випадок у Європі, зазначає військовий оглядач Олександр Коваленко. Надійних партнерів у нас залишатиметься дедалі менше, і, в принципі, цю тенденцію можна було передбачити вже давно — але у нас, як і раніше, немає планування щодо військових і політичних загроз…
Отже, Болгарія відмовляється від нової фінансової та військової допомоги Україні, про що заявив прем’єр країни Румен Радев.
А що в цьому дивного? Румен Радев завжди дотримувався проросійської позиції, але суть навіть не в цьому. Президент Болгарії — цілковито проросійський!
Гадаю, всі чудово знають, що в результаті нещодавніх виборів президента Болгарії цю посаду обійняла Іліана Йотова, відома своєю виключно проросійською позицією. Але не менш цікавим є й те, що ця пані, яка в Болгарії виключно захищає інтереси Росії, також непогано заробляла на життя, надаючи прикриття наркотрафіку та наркоторговцям.
За два терміни президентства Румена Радева та віцепрезидентки Іліани Йотової загалом було помилувано 28 осіб. Серед них — особи, засуджені за нещасні випадки, злочини, пов’язані з наркотиками, вбивства, грабежі та корупцію. Йотова помилувала шістьох осіб, засуджених за злочини, пов’язані з наркотиками. Дві з цих справ — справи наркоторговців Петрички Ескобара (якого після звільнення знову заарештували з 5 кілограмами кокаїну) та Дінко Лудії.
Найцікавіше те, що в реєстрі помилувань є також один випадок, коли Йотова не виконала прохання комісії про помилування. Йдеться про 45-річного чоловіка, засудженого до 5 років позбавлення волі за грабіж. Тобто наркоторговців Йотова помилувала, а грабіжника — ні?
Важко уявити, що чекає на Болгарію з таким президентом. Але не менш складно уявити, як європейські партнери Болгарії будуть взаємодіяти з таким президентом.
Проте приклад Болгарії — це черговий натяк на те, що навіть у Європі у нас не може бути надійних партнерів, і оптимальний проміжок часу для України, щоб підготуватися до майбутніх викликів, — це два, два з половиною роки.
Вже зараз ми бачимо, як повністю випала з гри Болгарія. Наступного року це може статися з Францією. У Німеччині хитке становище займає адекватна, поки що, більшість. Що далі? Втрата Італії? На жаль, але це цілком очевидно: чудова Джорджія Мелоні також втрачає позиції. У Великій Британії набирає ваги Найджел Фарадж, той самий, який ініціював Brexit!
Час для України спливає. Партнерів ставатиме дедалі менше — і обороноздатність та самозабезпечення не повинні стати основою для самозабезпечення та фінансової спроможності людей, які є корупціонерами та, банально кажучи, мародерами.
Може, варто менше залучати мародерів до посад, оскільки викликів для країни стає дедалі більше? Чи всі наступні призначення знову будуть як кістка в горлі? Особливо зараз, коли наших союзників стає і буде ставати дедалі менше.
Це називається плануванням загроз. Як військових, так і політичних. Щодо військового планування загроз я вже зрозумів: у нас повністю відсутня здатність до випереджувальних дій. Реактивні дрони-камікадзе, що вперше з’явилися в Україні в січні 2024 року, стали несподіваним викликом влітку 2026-го. Гаразд. Президенту про це не розповідали. А навіщо?
А що стосується політичних питань? Яка наступна країна випаде з кола нашої підтримки, пане президенте, вас заздалегідь попередили, чи це буде черговий варіант на кшталт "ой, а що сталося і що робити?"
Планування, як і раніше, залишається на дуже "високому", світовому рівні — трохи нижче нуля, але все ж. Адже в сучасних реаліях набагато важливіше мати… у правильному розумінні цього слова, якомога більше "only-файншисть" у публікаціях. Ну, хоч знають, як робити гарні фото в "IнSтоGрамм".
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо