Найнебезпечніший момент для Путіна: як парад Перемоги 9 травня перетворюється на ганьбу переможеного
Скорочений парад Перемоги, який Путін все-таки сподівається провести 9 травня, перетворюється на ганьбу переможеного, пише політичний аналітик Олег Постернак. Для російського диктатора настає найнебезпечніший момент правління, коли навіть затуманені пропагандою піддані починають розуміти: їхній король виявився голим.
В Росії переможців не судять. Це історична аксіома політичного тріумфу та величі будь-якого рашн-самодержця.
А як бути з непереможцями, які не здатні перемогти у нинішній війні, що вже перевищила символічні 1418 днів ВОВ?
Психологічно Путін в травні 2026 року підійшов до свого найбільш вразливого воєнно-політичного становища після пригожинського бунту, Курської операції ЗСУ та знищення Чорноморського флоту РФ.
На помпезному параді він би хотів виглядати як тестостеронний політичний супермен, а не як одичалий кремлівський старець. Замість пубертатного захоплення його персоною початку 2000-х, на 26-й рік приходить розуміння, що перед росіянами — комічний девіант, який боїться подивитись ясними очами в дзеркало долі.
І ніякі оральні вібрації на Красній площі чи на прямій лінії не здатні вже перебити страх Термідору, що насувається. Імперський апломб має будуватися на величних діях, а не на воскових фігурах. Бо коли в мозок середньостатистичного росіянина проникає "іноагентськая" думка про "голого короля" — вона розквітає буйними фантазіями фалічної помсти для самозаспокоєння колективного ордичного норову.
Путін запропонував війну як спосіб відтермінування хаосу майбутнього, на який Росія запрограмована через закладену в основі природню ментальну суперечливість. І ось тепер ця його огидна обгортка невиграної війни робить більш прийнятним навіть триклятий хаос. Бажання страшних та болісних змін стає привабливішим за тягуче болото путінської стабільності, в якій війна — це вже діамант режимної стабільності.
Важливо
Державна машина тримала масу у покірності через приємне маніпулювання, що естетично входило до взаємовигідного соціального контракту. Хай наверху роблять все що завгодно — лише б мене не чіпали. Такий патерн давав змогу робити ворогами усіх — Європу, Захід, Байдена, Україну, Зеленського. Можна було через медіапропаганду списувати на них всі внутрішні та зовнішні проблеми.
Але у цій технології є одна деталь, яку генії політичних комбінацій завжди пропускають як набій, який вистрелює останнім. Навіть якщо ви граєте в "російську рулетку".
Килимова пропаганда привчає своїх споживачів до одномірного способу міркування, але водночас навчає інструменту спрощеного пошуку винного. Разом із змістом медіа дарують людині і когнітивний набір мислення (як віднайти і назвати винного). І там, де раніше з легкістю можна було призначати антигероя когось ззовні — рівно таким же чином на критично вразливому для системи етапі починає азартно працювати проти самих розробників.
Росіянин, нині загнаний в регулярні перебої з мобільним інтернетом, боротьбу з VPN, блокуванням WhatsApp та Telegram — починає в стані емоційного сказу оцінювати поведінку Путіна як внутрішню "СВО" проти себе. Анестезія минає, і маса згадує про общинні інстинкти та рефлекси, які заповнюють найкрамольніші ідеї та фокуси.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо