Плани РФ зі створення "буферної зони" на Харківщині зірвано, ЗСУ стримують наступ окупантів

Заяви російського диктатора та військового керівництва армії противника про плани створити буферну зону глибиною до 20 км у Харківській області мають на меті військово-політичний тиск у контексті потенційних переговорних процесів. Ворог намагається шантажувати Україну та західних партнерів штучним розширенням лінії фронту.

Отже, російська сторона погрожує розширенням лінії фронту за рахунок нових українських територій, зокрема Сумської, Харківської та Чернігівської областей, які не входять складу країни-окупанта за указом від 30 вересня 2022 року.

Успішні контратаки Сил оборони України не дають змоги російським військам розширити зону своєї присутності на цій ділянці фронту. Окупанти намагаються витіснити українських захисників із позицій у районі Вовчанських Хуторів. Зафіксовано передислокацію додаткових підрозділів окупаційної армії, проте усі їхні спроби безрезультатні.

На цьому напрямку окупанти також намагаються промацувати українську оборону тактикою дій малих штурмових груп у напрямку Куп’янська-Вузлового. Тобто вони не залишають спроб прориву до цієї стратегічної залізничної станції. А це основний логістичний хаб Сил оборони України. Але всі спроби окупантів розширити зону присутності знищуються ще практично на підході безпосередньо до лінії бойового зіткнення.

Під час успішних дій підрозділів 129 ОВМБр вдалося повернути під контроль Сил оборони України населений пункт Одрадне та його околиці. Звільнено територію площею приблизно 22 квадратних кілометри, ліквідовано 56 російських військових, покращено тактичне становище ЗСУ на напрямку. Успішну зачистку та витіснення окупантів з лісосмуг і укріплених позицій здійснила 129 окрема важка механізована бригада за підтримки артилерії та операторів БпЛА.

До речі, БпЛА відіграють вирішальну роль у підтримці українських військових на фронті в Харківській області.

Успішні дії операторів БпЛА — це тактика Сил оборони України в моменті так званих "кіл-зон", або ж стіни дронів.

На Харківщині активно задіяні іноземні добровольці. Зокрема, бійці групи "Астра" Міжнародного легіону ГУР МО здійснюють повітряну аеророзвідку, тримають позиції та утилізують окупантів за допомогою ударних FPV-дронів.

Крім цього, слід звернути увагу на успішні розвідувально-пошукові дії ГУР МОУ та інших складових Сил оборони України в Куп’янську. Там фактично не залишилося організованого спротиву російських підрозділів. Можемо говорити про те, що Куп’янськ — це вже практично повністю контрольоване українськими підрозділами місто.

Місто важливе для ворога через його географічне розташування: взявши Куп'янськ, росіяни зможуть значно покращити постачання шляхом короткого плеча логістики, як з території РФ, так і окупованих районів Луганської області. Крім того, по місту проходить річка Оскіл — природня фортифікація, яку з кінця 2025 року окупанти марно намагаються здолати.

Окупанти не досягли своїх ключових цілей на Куп’янському напрямку, тому прикриваються вигаданими успіхами.

Ще 20 листопада 2025-го начальник генштабу противника Герасимов заявив про успішне взяття міста. З того часу російський диктатор тричі повторив тези про "визволення" міста. Але, як бачимо, ситуація прямо протилежна.

Минулого року противник активізував наступальні дії на Великобурлуцькому напрямку. Тоді противнику вдалося окупувати невелику територію між Вовчанськом та Куп'янськом, але далі просунутись вглиб Харківської області їм не вдалося. Окупанти активно використовують цей відрізок для проведення ротацій, повітряної розвідки та відновлення чисельності особового складу. Основною метою ворога є спроби перерізати українську логістику між Вовчанським та Куп'янським (зокрема Дворічанським) секторами оборони.

В планах окупантів створення так званої "буферної зони" вздовж всього російсько-українського кордону в Харківській області, об'єднавши Вовчанський та Куп'янський фронти.

Військовий експерт, полковник ЗСУ Владислав Селезньов оцінює ситуацію на Харківському напрямку як стабільно напружену. Він зазначає, що глобальний задум російського командування на Харківщині полягає у відволіканні українських стратегічних резервів від інших критичних ділянок фронту, насамперед Донеччини.

Утім окупаційна армія виявилася неспроможною захопити значні території на Харківщині для створення стабільного підконтрольного "буфера". Плани ворожого генштабу посипалися, а угруповання військ противника, які мали б виконувати це завдання, зв'язані важкими боями.

Важливо

Атака 14 травня була політичною, а не військовою: логiка росiйських ударiв за останню добу

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.