Антибiотики "наослiп": про новi вимоги МОЗ та сувору реальнiсть для лiкарiв та пацієнтів
Міністерство охорони здоров’я затвердило нові стандарти застосування антибіотиків для лікарів — і знову продемонструвало свою повну відірваність від реальності, зазначає заслужена лікарка України Ольга Голубовська. Чиновники, очевидно, ніколи не бували в сучасних лікарнях і не розуміють, що в більшості з них просто немає лабораторій належного рівня, щоб дотриматися міністерських вимог.
Черговий "шедевр" від нашого міністерства: МОЗ затвердило нові стандарти застосування антибіотиків. На папері все виглядає красиво та по-європейськи: лікар має обґрунтовувати призначення, проводити бактеріологічні дослідження, дивитися на чутливість збудника і переглядати терапію. Хто ж сперечається? Це азбука інфекційної безпеки. Але проблема в тому, що ці вимоги пишуться людьми, які останній раз заходили в звичайну українську лікарню хіба що з екскурсією.
Давайте поглянемо на реальність, яку чиновники вважають за краще не помічати. За даними Центру громадського здоров’я, у 2025 році бактеріологічне дослідження перед стартом антибіотикотерапії робили лише 33% госпіталізованим пацієнтам. Двом із трьох пацієнтів у стаціонарах цього не зробили. Чому? Не тому, що лікарі ліниві чи неграмотні. А тому що наказ МОЗ не чаклує появу баклабораторій, не купує дорогих реактивів, не вирішує кадрову прірву і не скорочує час очікування результату, який інколи триває стільки, що пацієнт без лікування просто не виживе.
Вимагати від клініциста прицільної терапії без інструментів для діагностики — це все одно, що вимагати ремонту автомобіля без ключів і запчастин, а потім штрафувати майстра за те, що машина не їде. Це класична імітація бурхливої діяльності: гарний наказ є, а відповідальність за його невиконання повністю перекладають на лікарів і пацієнтів.
Особливо показова картина вимальовується з попередніми правилами, які діяли з 2023 року — їх із тріском провалили по всіх фронтах. За задумом, на первинній ланці переважна більшість призначених антибіотиків мала припадати на найпростіші, базові ліки першого вибору (не менше 95%), щоб не плодити супербактерій. Але по факту у 2025 році цей показник скотився до 65%. Решту ж закривали потужнішими "обережними" препаратами, на які пішла майже третина всіх призначень, та навіть важкою артилерією резерву — ліками останньої надії, які в амбулаторних умовах взагалі не мають права чіпати.
Важливо
І що робить МОЗ замість того, щоб нарешті забезпечити лікарні лабораторіями й діагностикою? Влаштовує паперову "рокіровку" і знижує планку з 95% до 90%. Чому? По-перше, щоб приховати власний управлінський провал: якщо реальні показники провалено, простіше підганяти цифри в документах, ніж купувати реактиви та обладнання. По-друге, це легалізація системного безладу — лікарі й далі змушені призначати сильніші ліки "наосліп", але тепер цю вимушену помилку просто трохи послабили. І по-третє, це банальне зняття з себе відповідальності, щоб у чиновницьких звітах усе знову виглядало як "виконання стандартів".
Ще один критичний момент для професіоналів. Бактеріологія — це святе, але важкий пацієнт із клінікою бактеріальної інфекції не може чекати на результат кілька діб чи тижнів. Матеріал беруть, антибіотик призначають негайно (емпірично), а після результатів коригують. Така реальність.
Боротися з антибіотикорезистентністю треба не через нові накази та погрози лікарям, а через створення умов. Якщо МОЗ вимагає від клініциста точного, прицільного призначення антибіотиків — воно має дати йому інструменти: обладнані лабораторії, реактиви та кадри. Наказом бактерію не виділиш і чутливість не визначиш. Без реального фінансування діагностики всі ці нові стандарти — лише паперовий шум, який залишає лікаря беззбройним перед важкою інфекцією.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо