Запам'ятовується остання фраза. Як і що повинен сказати Зеленський на зустрічі з Меркель

Сергій Гармаш

журналіст, донеччанин в ТКГ по Донбасу

— Німеччина хоче отримати комфортні відносини з Росією ціною де-факто ігнорування окупації українських земель. Один з останніх прикладів — загравання Берліна і Парижа з Путіним, коли ті запропонували запросити його на саміт ЄС. Ми не можемо бути впевнені в Німеччині і Франції як в принципових прихильниках дотримання світового правопорядку і відповідно суверенітету України. Якщо така політика триватиме, треба дати зрозуміти Берліну, що Київ буде змушений працювати над пошуком інших дипломатичних форматів і дієвіших форм для звільнення своєї території. Потрібен чіткий сигнал: якщо німці не хочуть війни в Європі, а вони не хочуть, нехай активніше тиснуть на агресора, а не на жертву і не вирішують свої економічні та політичні проблеми за рахунок страждання українського народу.

Я б радив Зеленському взяти з собою результати останнього соцопитування Центру Разумкова, щоб пояснити, що українське суспільство не сприймає компроміси за всяку ціну. Ніякої політичної автономії ОРДЛО бути не може. Це тупиковий шлях. Якщо Берлін продовжить на цьому наполягати, то може отримати серйозну дестабілізацію в Україні, що стане проблемою і для них.

Тетяна Печончик

правозахисниця, голова правління Центру прав людини ZMINA

— В першу чергу Володимир Зеленський повинен попросити канцлера Німеччини вплинути на Путіна у питанні звільнення наших політвʼязнів. Минуло майже два роки після повернення Олега Сенцова та інших, але жодного нового звільнення відтоді не відбулося. Росія кинула за ґрати ще кілька десятків українських громадян. Зараз у вʼязницях окупованого Криму і РФ знаходяться щонайменше 105 наших політвʼязнів, ще шість — під домашнім арештом. 84 з цього списку — кримські татари. Кілька сотень військових і цивільних заручників також знаходяться у так званих "ДНР" і "ЛНР". Ангела Меркель повинна продемонструвати лідерство і допомогти Україні домогтися звільнення наших громадян, незаконно засуджених окупантами.

Напередодні зустрічі з канцлером Німеччини хотілося б нагадати президенту Зеленському, що у нього на підписі лежить Закон про покарання за військові злочини, прийнятий Верховною Радою півтора місяці тому. Цей документ гармонізує національне кримінальне право з міжнародним гуманітарним правом і дозволить українським правоохоронцям ефективніше розслідувати тяжкі воєнні злочини, вчинені через російську агресію.

Олесь Доній

журналіст, блогер

— Інтерес Зеленського не у формальній зустрічі з Меркель, а в тому, щоб показати, що ми є партнерами Німеччини, і спробувати під час візиту агітувати Німеччину брати участь у Кримській платформі.

Нормандський процес сфокусований на окупації Луганщини та Донеччини. Зеленський, на відміну від Порошенка, намагається вирівняти ситуацію з окупованими територіями і привернути увагу до проблеми Криму, яку не готовий обговорювати Путін. Ця задекларована акція не повинна провалитися. На сьогодні список гостей влада не оприлюднила. Незважаючи на переговори, видно, що українській стороні важко залучити реальну підтримку. Хочеться вірити, що Німеччина дасть позитивну відповідь і погодиться брати участь — хай не на рівні першої особи, але хоча б другої, а не якогось представника МЗС або посла.

Для Меркель зустріч із Зеленським — це спроба тримати баланс після фактично підтримки російської ідеї з "Північним потоком-2". Запрошення президента України в Берлін — жест вибачення. Навряд зустріч буде проривною, у сторін різні інтереси. Але важливе будь-яке спілкування на високому рівні, тим паче з представниками "Нормандської четвірки", щоб учергове отримати слова підтримки в словесному і дипломатичному протистоянні з Росією. Останнім часом Зеленський дозволяв собі досить критичні зауваження на адресу керівників Франції та Німеччини. Те, що з ним готові зустрічатися, означає, що критичні стріли не закрили дорогу для переговорного процесу.

Олена Рихальська

психотерапевтка

— Я б рекомендувала президенту (він вже вміє, навчився) відійти від образу актора і підлітка. Є дипломатичний протокол, якого потрібно дотримуватися. Політика — дуже серйозна справа, і на мові психології це означає, що якщо людина відчуває якісь емоції, показувати їх не варто, інакше політик стає вразливим. Ангела Меркель дуже давно в політиці, вона людина стримана, емоціями її не взяти. Підстрибувати, тиснути руку, бігати — це все їй незрозуміле.

На Володимира Зеленського досі стереотипно дивляться не як на президента, а як на актора, тому стриманість повинна стати його головною перевагою. Не потрібно жестикулювати. Кожен рух підкріплює сказане слово. Будь-який зайвий жест показує вразливість партнера. Чим менше жестів, тим сильніше парламентер. Я б рекомендувала більше подумати над тим, що президент буде говорити, а в іншому максимально тримати себе в руках, контролювати міміку. У кожного з нас є певні мімічні прояви, які висловлюють невпевненість. У Зеленського це "посмішка". Я б над цим попрацювала.

Сергій Фурса

інвестиційний банкір

— Думаю, після цього візиту Україна отримає ще один імпульс для реформ, щоб дійсно їх проводити, а не імітувати. Останнім часом Ангела Меркель була одним з лідерів західного світу, що спонукають Україну реалізовувати реформи. Сподіваюся, так само станеться і цього разу.

"Північний потік-2", який можуть обговорювати на зустрічі, у сфері економічних інтересів Німеччини, тому вони його і впроваджують. Не думаю, що Україна зможе щось запропонувати натомість або змусити Німеччину відмовитися від цього проекту. Питання хіба що в компенсаціях — чи будуть якісь інвестиційні проекти, енергетичні гарантії з боку Німеччини. Сподіваюся, українська влада поставить питання про компенсацію, оскільки наші інтереси сильно постраждають, коли "Північний потік-2" запустять.

Олександра Матвійчук

правозахисниця, голова правління організації "Центр громадянських свобод"

— Меркель буде зустрічатися із Зеленським напередодні своєї поїздки в США. Вирішується доля "Північного потоку-2", і канцлер повинна продемонструвати Байдену, що Німеччина враховує інтереси України. Від західної преси ми вже знаємо, що Берлін запропонує Києву компенсувати фінансові втрати транзитних зборів, коли газ піде в обхід її території, обговорюється також надання інвестицій для будівництва власних електростанцій і т.п. "Північний потік-2" — питання не стільки грошей, скільки безпеки, і найважливіша умова, на яку президент України міг би погодитися у випадку з газопроводом, — це вступ України в НАТО.

Важливо

Я не впевнений, що його поведінка зміниться. Чому Байден переграв Путіна, але це не стало сенсацією

Сподіваюся, президент скористається можливістю і підніме під час зустрічі з Меркель питання звільнення заручників Кремля. Про деяких людей ми точно знаємо, що стан їх здоровʼя стрімко погіршується, і чи зможуть вони дожити до моменту звільнення — велике питання. Росія використовує незаконно увʼязнених як валюту для торгу і домагається від України в обмін на їх звільнення політичних поступок. Німеччина як член "нормандського формату" повинна це припинити.

Світлана Чуніхіна

політичний психолог

— Для української влади звично очікувати від Ангели Меркель дієвої та надійної підтримки. Багато років завдяки своїй виваженій позиції вона була гарантом політичної стабільності Європейського союзу загалом. Але тепер підтримка потрібна їй самій. Для Ангели Меркель зараз немає важливішої турботи, ніж те, якою виявиться її політична спадщина для Німеччини, Європи та світу. Чи буде це надійна основа для майбутнього розвитку і процвітання чи, навпаки, вона залишить після себе безліч незавершених справ і невирішених конфліктів, які стануть компрометувати майбутнє континенту.

Тому Володимиру Зеленському бажано приглушити вимогливу тональність, останнім часом активно доступною у спілкуванні із західними партнерами ("Чому ми досі не в НАТО?!"), а запропонувати канцлеру Німеччини посильну допомогу у створенні міцної політичної спадщини. Зрозуміло, що на шкоду інтересам України Меркель цю задачу вирішити не зможе, оскільки нестабільність в нашому регіоні означає нестабільність Європи загалом. Так що українському президенту доведеться виконати філігранну дипломатичну роботу, щоб найкращим чином вписати українську порядку в політичну спадщину Ангели Меркель.

Павло Клімкін

міністр закордонних справ у 2014-2019 рр.

— У Зеленського є кілька ключових завдань для майбутньої зустрічі. Перша — визначити стратегію по "Північному потоку-2". Або ми продовжуємо послідовно боротися проти запуску газопроводу, або починаємо обговорювати, яким чином разом з американцями і Єврокомісією реалізувати компенсації для нас. Друге завдання — обговорити з Меркель "нормандський формат". Канцлер Німеччини скоро йде з посади, потрібно зʼясувати, наскільки нова коаліція і новий канцлер просуватимуть ідею "нормандського формату".

Зеленському варто переконати Меркель, що потрібні спільні дії з припинення паспортизації українців на нашій та окупованих територіях. Путін змінює стратегію щодо України. І це дуже складний виклик для Зеленського.

Крім того, президент повинен показати канцлеру, які ключові кроки ми зробимо найближчим часом, щоб нас сприймали як надійного партнера. На Заході хвилюються через РНБО і постійні санкції. Наші партнери вважають, що ця ідея суперечить верховенству права та Конституції. Зеленському потрібно пояснити позицію з цих питань.

Микола Томенко

політик, лідер партії "Громадський рух "Рідна країна"

— Це буде прощальна зустріч Меркель з Україною. Канцлер перед відходом хоче показати, що Берлін тримає зобовʼязання перед Києвом і не став настільки проросійським, як пишуть в західній та українській пресі. Проривних речей я не очікую. Німеччина памʼятає, що є Україна і президент Зеленський, але системних дій на користь деокупації не буде. Риторика президента останнім часом зрівнялася у питаннях зовнішньої політики фактично з риторикою його попередника Петра Порошенка — боротьба за членство в ЄС і НАТО.

Єдине, що можна порекомендувати президенту, — це припинити дитячу агресію щодо наших офіційних союзників. Публічні вигуки, чому Байден мало працює, щоб Україна увійшла до НАТО, а Німеччина повинна робити для нас більше, виглядають комічно. При всій повазі до президента, вимагати від керівників інших держав день і ніч працювати для України — це несерйозно. У розмовах треба бути раціональним. Це ми можемо вимагати — журналісти, експерти, політики, — а керівник держави повинен вести спокійну, послідовну політику і підтверджувати все це конкретними результатами. Ми сильні своїми справами, а не істеричними криками на адресу лідерів інших країн.