Ціна нагнітання. Чи прислухаються на Заході до Мюнхенської промови Зеленського та що чекає на Україну

Учора, 19 лютого, президент Володимир Зеленський відвідав 58-у Мюнхенську конференцію з безпеки, на якій провів низку зустрічей із західними політиками та виступив із промовою, яку політичні аналітики розбирають на речення. Він заявив, що постачання Україні зброї перед загрозою російського вторгнення є не благодійністю, а внеском у безпеку Європи та миру.

Також Зеленський дорікнув західним країнам, що вони допомагають Україні неправильно: військову та фінансову допомогу обставляють обтяжливими умовами, не дають чіткої перспективи інтеграції до ЄС і НАТО, а самі фактично ведуть політику умиротворення агресора.

Ілія Куса, експерт із зовнішньої політики Українського інституту майбутнього каже, що виступ Зеленського в Мюнхені був правильно акцентований, і на тлі західної медіа-істерії та російського нагнітання через Донбас президент України непогано втиснувся між ними зі щіпкою здорового глузду.

"Зрозуміло, заклик Зеленського скликати країн-учасниць будапештського формату навряд чи істотно змінить баланс сил. Зрештою, до нього Україна тричі зверталася до цієї ідеї, і тричі все закінчувалося нічим. Цього разу дива не варто очікувати. Не означає Мюнхенська промова Зеленського й повернення України до ядерного статусу, що зараз почали розганяти російські медіа, ніхто не дасть Україні повернутися до розробки ядерної зброї, оскільки ніхто в цьому не зацікавлений, та й ресурсів у нас для цього недостатньо, особливо на тлі постковідних проблем та енергетичної кризи. Зрештою, це дуже довгострокова витівка, на яку треба буде витратити купу часу, ресурсів та енергії, чого в нас зараз немає", — каже Куса.

Експерт МЦПД Ігор Петренко каже, що деякі політологи вже прогнозують, які санкції буде накладено на Україну в разі реалізації ядерної програми. Або щодо того, як використовуватимемо ядерну зброю проти РФ, натякаючи на те, що ми її використовувати не зможемо.

"Але суть не в цьому. А в тому, що Зеленський озвучив те, про що боялися думати його попередники. Більше того, ми можемо говорити не так про ядерну зброю, а, наприклад, про створення замкнутого циклу виробництва ядерного палива для роботи атомних електростанцій, а там уже до зброї кілька кроків — особливо з огляду на наші можливості в ракетобудуванні. І хоч би як хто ставився до слів Зеленського, це посилення нашої переговірної позиції. Більше того, припускаю, що він це озвучив не просто так, а маючи певні консультації з нашими партнерами з королівською кров'ю. Тому тут гра дуже непроста", — каже Петренко.

Політолог Руслан Бортник каже, що вперше виступ президента України мав сенс на МКБ, хоч ще й сповнений неефективних стереотипів і ритуальних фраз. За його словами, Зеленський демонстрував, що витримує тиск по обидва боки одночасно, що практично неминуче означає підвищення ставок у ситуації навколо України.

"Прозвучали багато тез, про які говорю останні роки — безпека, але не обов'язково НАТО. Якщо немає гарантій безпеки, немає і зобов'язань України, які походять з Будапештського меморандуму. Удар по економіці — це удар по армії; допомога, а не кредити під умови; необхідність переговорів з РФ; необхідність нової архітектури безпеки в Європі; Захід не чесний з Україною; нас намагаються розіграти РФ та "партнери". Це ключові тези, які прозвучали", — говорить Бортник.

Щодо безпеки, Куса вважає, що західні партнери жодних гарантій Україні не дадуть. Гарантії безпеки, про які згадав президент, передбачають взяття на себе юридичних зобов'язань щодо захисту України від зовнішніх загроз. Як і тоді в 1994 році, так і зараз ніхто в такі зобов'язання влазити не хоче. Максимум — підписати такий самий слабкий і розмитий папірець, як 28 років тому.

"Тож промову Зеленського варто сприймати як грамотний політичний хід, спробу знайти спосіб підняти ставки самостійно в умовах, коли здебільшого нами лише грають та маніпулюють. Крім того, виступ Зеленського має і внутрішньополітичну логіку: бажання сподобатися електорату, показати рішучість на тлі кризи, переконати українців, що все під контролем, а Київ має якийсь план, і ключове слово в ньому "Будапешт". Як тактичний спосіб збалансувати колосальні потоки негативної інформації навколо нас — непогана ідея. Вирішувати стратегічні завдання, звичайно ж, "будапештська ініціатива" Зеленського, на мою думку, не зможе", — вважає Куса.

Політичний аналітик Ігар Тишкевич вважає, що жорстка риторика щодо підміни понять в інформаційному полі в питаннях "захисту", зокрема посилення "східних кордонів НАТО" як адекватної реакції на агресію РФ проти України.

"Він зачепив за єдину можливу (враховуючи що це меморандум, а не договір, враховуючи що навіть у назві слово Assurances використане замість guaranties, а замість слова obligation у більшості пунктів використовується м'яке commitment) норму прямої дії будапештського меморандуму — щодо проведення консультацій підписантів. Відсутність таких дозволить нарешті спокійно заявити, що меморандум — порожній папірець, а це вже пряма загроза результативності, зокрема, переговорів з Іраном щодо ядерної угоди (де зацікавлені сторони — ЄС, США, РФ, КНР)", — каже Тишкевич.

Експерти у розмові з Фокусом кажуть, що такий виступ хоч і правильний тактичний крок, але потрібні реальні дії та наповнення слів реальними ініціативами. Без цього компонента будь-які заяви залишаються порожнім звуком.

"Разом із цим заяви повинні бути підкріплені діями, і тут необхідно чітко продумувати стратегію і тактику. Зараз Зеленський правильно використав вікно можливостей (агресію РФ), щоб нагадати партнерам про зобов'язання, але також потрібно мати план дій на випадок, якщо почули і якщо не почули", — каже Петренко.

Валерій Клочок, політичний та економічний експерт, каже, що вигодонабувачі у цій історії — країни західного світу та Росія. За його словами, якщо говорити про політичний складник, то вони набувають впливу на Україну в абсолютно новому форматі.

"Сьогодні Україна стала заручницею виконання Мінських угод. Тут політика очевидна. Усе йде до того, що після врегулювання українсько-російського конфлікту в мінському форматі 2015 року всі передумови знімуть усі санкції. Якась частина ще залишиться щодо Криму. Європа, США почнуть торгувати у повному обсязі", — каже експерт.

За словами експертів, Росія зараз ескалацією на Донбасі підвищує ставки і це вже одна з останніх російських ставок на межі фолу в Україні. Ситуація ще раз демонструє, наскільки сторони сьогодні близько підійшли до конфлікту в зв'язку з вичерпанням дипломатичних інструментів.

"Російська сторона намагається продемонструвати, що станеться, якщо в межах виконання Мінських угод Україна не погодиться на автономію Донбасу. Тоді буде визнання частини Донбасу як незалежних країн із ризиками війни за решту території Донецької та Луганської областей України", — резюмує Бортник.