Штурм ЗАЕС. Як звільнити Енергодар та не спровокувати найбільшу ядерну катастрофу в Європі

Військовий зі зброєю, ЗАЕС
Фото: Getty Images | Росіяни використовують Запорізьку АЕС як військову базу: там розташована техніка, особовий склад і склади з боєприпасами

Незважаючи на заяви з високих трибун про необхідність дотримання правил ядерної безпеки Росія регулярно порушує їх, тероризуючи Україну та світ можливою новою ядерною катастрофою. Фокус розбирався, яка нині ситуація на території Запорізької атомної електростанції (ЗАЕС) та навколо неї, наскільки ефективні зусилля експертів Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) та як можна звільнити з-під окупації найбільшу атомну електростанцію в Європі.

Related video

"Жодних атак з або проти Запорізької АЕС" не може бути. Під час засідання Ради Безпеки ООН у Нью-Йорку 31 травня заявив голова Міжнародного агентства з атомної енергії Рафаель Гроссі. Він зауважив, що, на його думку, Росія та Україна "дотримуються" п’яти принципів щодо запобігання ядерній аварії.

Росія веде не лише війну на полі бою, а й гібридну, у якій намагається використовувати атомну енергетику. На початку вторгнення у лютому 2022 року російська армія захопила територію Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС) у Київській області, а в перші дні березня військові РФ взяли під контроль і Запорізьку в Енергодарі. На обох розмістили своїх армійців та техніку, а персонал станції та оборонців фактично взяли в заручники.

Наприкінці березня 2022 року російські сили залишили Київську область, а з нею і ЧАЕС. Запорізька ж станція досі залишається в руках росіян. Навколо неї відбуваються часті воєнні дії, через що виникло занепокоєння щодо можливої ​​ядерної катастрофи.

Під контролем Росії: на станції — військова база

Нині, як говорять експерти, ситуація на атомній станції в Енергодарі залишається стабільно напруженою. За понад рік окупації зупинилися всі шість енергоблоків. З найпотужнішого виробника електроенергії (а вона виробляла приблизно 20% усієї електроенергії України) перетворилася на великого споживача. Наразі ЗАЕС під’єднана до енергосистеми України для її підтримки — забезпечення системи та відведення теплової енергії від ядерного палива, яким завантажені всі шість енергоблоків ЗАЕС.

Увесь цей час РФ намагається підключити Запорізьку АЕС до своєї енергосистеми. Для цього на ній працюють кількасот представників "Росатому".І навіть лунали заяви про плани пустити потужності в окупований Крим. 5 жовтня 2022 року президент Росії Володимир Путін підписав указ, згідно з яким Запорізька АЕС нібито переходила у власність РФ. Проте всі спроби виконати задумане наразі залишаються неуспішними. Бо, по-перше, це довгий процес. По-друге, надто витратний.

"Ці плани Росії — безперспективні, — говорить Фокусу директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. — Вона цього не зробила і не зробить, бо це була б незаконна крадіжка електроенергії з української електростанції, яка їм не належить. Україна вживає відповідних заходів для того, щоб цього не сталося".

Важливо
На валізах. Чим живе Крим в очікувані українського контрнаступу

Інша річ, що Росія використовує станцію для ведення бойових дій. Її армійці ведуть часті обстріли — вони обладнали вогневі позиції на дахах реакторних споруд Запорізької АЕС, прикриваючись атомкою, розуміючи, що ніхто не відповідатиме. Та й узагалі продовжують перетворювати Енергодар на військово-логістичну базу.

"Росіяни використовують Запорізьку АЕС як військову базу: там розташована техніка агресора, особовий склад і склади з боєприпасами. Десятки одиниць важкої техніки, бронетранспортерів, мінометів. Вони мінують певні об’єкти на станції, викрали багато обладнання. Персонал практично працює в умовах концентраційного табору, він не має жодних прав, оскільки людям психологічно і фізично дуже важко. Це впливає на рівень безпеки", — додає Омельченко.

Чому МАГАТЕ має обмежені можливості

Нині моніторингом ситуації на Запорізькій атомній електростанції займаються експерти Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Їхню присутність погодив Кабінет міністрів України та дозволила Росія. Кілька місяців тому структура навіть збільшила свою присутність на ЗАЕС.

Експерти кажуть, присутність представників організації важлива, але суттєво не впливає на дії РФ. Так, вони зіграли важливу роль в тому, що всі шість блоків атомної станції були переведені в найбезпечніший стан зупинки, але на тому все.

"МАГАТЕ — це громадська організація за участю багатьох країн. В її діяльності, зокрема, беруть участь Китай та Росія", — говорить Фокусу колишній міністр палива та енергетики Іван Плачков.

Експерти зазначають, що одна з причин, чому МАГАТЕ демонструє менший вплив, ніж очікується, це те, що значна частина персоналу агентства — російські фахівці. Ще частина — особи, які в різний час навчалися на території сучасної Росії, закінчували російські або радянські профільні ВУЗи, тож можуть мати зв’язки та контакти у РФ, активно чи пасивно підтримувати її позицію.

МАГАТЕ, ЗАЕС Fullscreen
Представникам місії МАГАТЕ залишається лише спостерігати за порушеннями ядерної безпеки російськими військами
Фото: Twitter

"Наразі МАГАТЕ виконало свою функцію в повному обсязі, — продовжує Плачков. — Воно має бути присутнім на об’єкті, моніторити ситуацію і давати інформацію суспільству про те, що там відбувається. Після першої місії його експерти сказали, що на ЗАЕС порушені компоненти, які забезпечують радіаційну безпеку. І така заява стала приводом для урядів як європейський країн, так і США для тиску та введення санкцій щодо Росії та конкретно "Росатома".

При цьому Іван Плачков заявляє, що санкції вводяться, але досить повільно. І насамперед через зв’язки майже всіх ядерних держав із Росією та Казахстаном, які продають дуже велику кількість концентрату урану для палива. "Як мінімум 25% від світових обсягів, — зазначає він. — Вже на базі доповідей МАГАТЕ відомо, що застосовано санкції до керівного складу "Росатома", до російського персоналу, який приїхав на ЗАЕС, до деяких компаній "Росатома".

Володимир Омельченко висловлюється більш різко, констатуючи: МАГАТЕ наразі безсиле.

"Рада керуючих МАГАТЕ вже двічі приймала резолюцію про те, що Росія має залишити станцію без жодних умов і передати її під контроль української офіційної влади, — згадує він. — Але Росія проігнорувала ці резолюції. Спроби секретаріату МАГАТЕ на чолі з генеральним секретарем Гроссі не призвели до жодного результату".

Смертельна небезпека та прагнення політичних результатів

Нині атомна електростанція у Запоріжжі важлива для росіян як засіб і метод шантажу України та її союзників.

"Росія прагне посадити Україну за стіл переговорів. Це головна причина чому Росія не йде на поступки з цього питання. І не буде йти, не треба мати жодних ілюзій. Росія думає, що за рахунок ядерного шантажу може домогтися політичних результатів", — говорить Олександр Омельченко.

Він переконаний, що нині на Росію у питанні ЗАЕС ніхто зі світових лідерів вплинути не може, ані президент Франції Емманюель Макрон, ані президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган, які раніше говорили з Путіним про ситуацію на станції.

"Єдиний шлях до безпеки — звільнення ЗАЕС українськими військами. Звільнення території навколо станції, Енергодара і потім поступове витіснення, безумовно без штурмів та безпосередньо воєнних дій поблизу станції. Можливо, за рахунок проведення антитерористичної операції. Це єдиний шлях, як прибрати звідти Росію. Вона демонструє, що вона держава-терорист і не збирається відмовлятися від цього статусу", — говорить директор енергетичних програм Центру Разумкова Владимир Омельченко.

ЛЕП, Енергодар Fullscreen
Російські військові систематично обстрілюють лінії електропередач, що ведуть до ЗАЕС

Плачков згадує інцидент, коли окупанти не дали можливість провести ротацію інспекторів. "Ситуація там дуже складна щодо взаємовідносин інспекторів МАГАТЕ, окупантів та російського керівництва ЗАЕС", — зазначає він.

Виступ в ООН Гроссі — це фактично представлення нового плану безпеки для ЗАЕС. Він про заборони: розміщення важкої військової техніки та військового персоналу на ЗАЕС, стріляти із ЗАЕС та в її бік, включно із забороною нападати на персонал на території АЕС, захист усіх систем безпеки та безпеки на АЕС, зовнішні лінії електропередач та моніторинг дотримання вищевказаних принципів.

"Я так розумію, що пан Гроссі відмовився від попереднього плану безпеки, який передбачав зону безпеки навколо станції, — коментує Олександр Омельченко. — Зараз це той самий план, але в дещо звуженому форматі. Але я знову вважаю, що це безперспективно. У Росії є два основні завдання: ядерний шантаж і легалізація за рахунок ядерного шантажу російської компанії "Росатом" через свої дочірні структури, які й прагнуть впливати на ЗАЕС. Формально останні зареєстровані в Москві — керуюча компанія, яка функціонує. А фактично все здійснює компанія "Росатом". Нині я не бачу жодних перспектив у міжнародному плані стосовно безпеки. Якщо тільки не буде посилено тиск на "Росатом". Вона розуміє тільки жорсткі речі, інакше вона гратиметься в голуба миру і звинувачуватиме в усьому Україну".

Варіанти посилення тиску на РФ

Тож, очевидно, що тиску МАГАТЕ недостатньо, має бути посилений вплив на Росію та конкретно "Росатом" з боку ЄС та США: заморожені контракти, які він має на будівництво нових об’єктів, на перспективні поставки ядерного палива, яке виробляє Російська Федерація.

"Це потрібно було зробити одразу після захоплення Росією ЗАЕС, 4-го березня 2022 року, — говорить Володимир Омельченко. — Компанію "Росатом" необхідно було оголосити компанією-терористом, тому що вона брала безпосередню участь. Необхідно було заблокувати всі міжнародні рахунки, заморозити будівництво за кордоном усіх їх об’єктів, оголосити в розшук усе керівництво, висунути їм звинувачення, щоб цю справу розслідували в Міжнародному кримінальному суді. Але цього не сталося, бо багато хто у світі залежить від ядерних програм Росії. І насамперед це стосується збагачення ядерного палива. Тому, на жаль, комерція і політичні інтереси багатьох країн перемогли необхідні дії, які треба було зробити. Виходить, що ядерний шантаж не так сильно налякав світ, як страх залишитися без комерційної вигоди від поставок збагаченого урану".

Він пояснює: у "Росатома" є величезні контракти на будівництво атомної станції, зокрема, в Туреччині та інших країнах, він постачає обладнання і супроводжує експлуатацію атомних станцій у Болгарії, Угорщині, Словаччині, Фінляндії (проєкт із будівництва АЕС "Ханхіківі-1" в Фінляндії призупинено). Це процес, і раптово зупинити його неможливо.

Водночас експерти зазначають, що США, європейські країни, які мають в експлуатації атомні станції, зокрема Німеччина (у квітні 2023 року уряд зупинив роботу трьох останніх АЕС), Франція, Великобританія, Туреччина вирішили поетапно відмовлятися від ядерного палива Росії. Але попереджають, що одночасно це зробити неможливо, як і неможливо було одразу відмовитися від усього російського газу та нафти.

Деокупація станції без радіаційних ризиків

Нині дедалі частіше говорять про те, яким чином можна буде убезпечити атомну станцію в Енергодарі в разі проведення українського наступу та звільнення окупованих територій Запорізької області.

"Перший крок — це звільнення прилеглих регіонів Запорізької області. Потім — оточення станції і примус російських загарбників здатися або піти. Немає сенсу в операції до звільнення значної частини окупованої Запорізької області, для того, щоб було можливо оточити всіх цих терористів і створити їм безвихідну ситуацію, щоб вони там здалися. Безумовно, ніхто з українського боку не буде обстрілювати станцію важким озброєнням", — переконаний директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

Водночас військові експерти та розвідники кажуть, що РФ вже зараз готова вдаватися до провокацій.

Зокрема, йдеться про можливий підрив на території станції. Але фахівці сподіваються, що навіть росіяни на це не наважаться. Адже це буде аварія, гірша за Фукусіму та Чорнобиль.

Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко щиро дивується такому запитанню. Він говорить, що відповідь очевидна — ні. Він каже, що росіяни не наважаться завдати шкоди своїм силам, які перебувають на лівобережжі. А йдеться про щонайменше 150 тис. російських військових.

"У разі активізації деяких дій на півдні, основна частина всієї цієї 150-тисячної маси хлине в паніці саме до Криму, тим самим насичуючи його ресурсом. Якщо підірвати станцію, можна втратити 150 тисяч солдатів та офіцерів. При цьому буде здійснено ядерний терористичний акт, прикладів якому в історії ніколи не було. Такий теракт цілком може активізувати 5-ту статтю колективної безпеки НАТО", — говорить він у своєму дописі в соціальних мережах.

ЗАЕС, військові РФ Fullscreen
В Кремлі продовжують насичувати Енергодар військами та технікою в очікувані українського контрнаступу
Фото: Baltnews

При цьому в Головному управлінні розвідки МО України все ж таки припускають, що російські окупанти готують масштабні провокації зі створення осередку радіаційної небезпеки на ЗАЕС, щоб звинуватити у них Україну. Представник ГУР Андрій Юсов заявив, що для провокації росіяни вже розмістили на території ЗАЕС відповідні засоби ураження, для того, щоб у разі широкомасштабного наступу української армії, підірвавши одну з ємностей із відпрацьованим ядерним паливом, завдати збитків системі оборони та охорони цих ємностей, щоб втрутилося МАГАТЕ і спробувало зупинити бойові дії, наш наступ.

Тим часом питанням ядерної небезпеки переймаються не тільки фахівці, а й місцеві жителі. Ігор, житель Енергодара, який виїхав ще до початку повномасштабного наступу, але має знайомих на території окупованого міста, переконаний, що росіяни будуть до останнього намагатимуться використати ядерний об’єкт. "І, ймовірно, вони можуть вдатися до контрольованого витоку радіації, аби звинуватити Україну і таким чином зупинити контрнаступ", — припускає він. Ігор звертає увагу, що поведінка окупантів свідчить про те, що Росії все одно, чи буде зона зараження, чи можна там буде жити. "Бо це не їхня земля. Вони діють лише так як їм вигідно. Люди, у яких забрали дім та землю, які туди повертаються, як росіяни кажуть, не поводяться як варвари, а як господарі. Але це не про них", — додає він.

Важливо
Під прицілом. Які цілі Україна вражатиме напередодні деокупації Криму
Під прицілом. Які цілі Україна вражатиме напередодні деокупації Криму