Як Росія обходить санкції: чому "Ростех", "Роскосмос", "Росатом" працюють попри війну

"Різні країни, різні компанії, без яких Росія не змогла б виробляти засоби терору, зокрема ракети. Державі-терористу вдається використовувати технології світу через мережу постачальників, вдається обходити міжнародні санкційні режими", — нещодавно зазначив президент Володимир Зеленський після спеціальної наради про те, як Росія обходить американські та європейські санкції.

Туреччина, Казахстан, Об’єднані Арабські Емірати, Грузія, Вірменія — за допомогою низки компаній у цих країнах, формально не причетних до оборонної промисловості, Росія продовжує отримувати навіть електронні компоненти для ракет.

Масштаби санкцій: які втрати та здобутки

Нині щодо Росії — її окремих громадян та підприємств застосовано близько 11 тисяч різних санкційних обмежень. Це більше, аніж до Ірану — країни, яка вважається державою — спонсором тероризму. Більшість санкцій щодо РФ запровадив Європейський Союз. І все заради однієї спільної мети: за допомогою санкцій змусити Росію припинити війну.

І, як кажуть експерти, ефект є. І не лише, тому що спостерігається масовий вихід іноземних компаній з російського ринку. За оцінками Світового банку рівень російської економіки скорочується: з 3,4-5,5% у 2022 році до 2,3-4,5% у 2023-му. Економісти говорять, що зрештою ефект санкцій призведе до значного падіння ВВП, що можна буде порівняти з дефолтом 1998 року.

"Санкції вже дають результат. Через санкції надходження до державного бюджету в енергетиці скоротились практично на 50% порівняно з минулим роком, — говорить Фокусу директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. — І той плановий дефіцит, який передбачався на 2023 рік, був перекритий за три місяці. Тож може виникнути втричі більший дефіцит, ніж планувалося: не 2%, а 5-6%. Для Росії це неприємно, але не смертельно. Треба, щоб міжнародні партнери займали більш жорстку позицію — по "Росатому", по фінансовому сектору. Важливо перекрити SWIFT та електронні розрахунки для російських банків, торговельні операції, крім гуманітарних. Але на жаль поки що не всі у світі готові втратити свої прибутки, щоб змусити Росію дотримуватися міжнародних правил силою".

Перші пакети санкцій Росія не відчула, адже її економіка мала певний запас міцності, який було використано для пом’якшення інфляції та падіння імпорту. Згодом почала користуватися схемами для обходу накладених на неї санкцій, з огляду вже на набутий з 2014 року досвід.

Нафтовий і газовий ринок: по морю у треті країни

Як відомо, донедавна Росія була одним з найбільших постачальників нафти та газу у світі. У 2021 році на нафту та газ припадало 49% всіх експортних надходжень країни. І половину росіяни постачали європейцям.

Після початку повномасштабного вторгнення на Росію були накладені значні міжнародні санкції. Наприклад, у шостому пакеті санкцій ЄС запровадив ембарго проти російської нафти. Щоправда, з кількома застереженнями та процедурою поступового впровадження.

Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Михайло Драпак нагадує, що Європейський Союз поставив собі за мету до 2030 року повністю звільнитися залежності від російських енергоносіїв. Тоді ж багато країн пришвидшили цей перехід, зокрема Німеччина. "Але загально ЄС не поспішає. Наприклад, Угорщині дозволено її отримувати з Росії, бо іншого шляху доставки поки не має — країна не має портів, привезти її складно. Також така можливість була збережена і для Словаччини, і для Чехії, які залежні від російської нафти", — пояснює він.

Експерти зазначають, попри втрати, прибутки Росії від нафтогазової галузі залишаються достатньо високими. І все тому, що Росія знаходить ті самі шпаринки, які може безкарно використовувати. Наприклад, вона нелегально постачає за низькими цінами нафту в окремі крани, такі як Китай, Індію, Туніс, Марокко, Індонезію або Саудівську Аравію. Після чого нафта йде не як російська, змінюється її країна походження.

Про це Фокусу говорить Володимир Омельченко. Він звертає увагу, що Саудівська Аравія, яка сама виробляє дуже багато нафти й нафтопродуктів, купує російські. І все для того, аби потім перепродати на світових ринках значно дорожче.

"Така нафта повертається після переробки на різні ринки, зокрема і на європейський, — розповідає експерт. — В принципі це легальний обхід санкцій. Схема, коли нафта переробляється в третіх країнах, а потім повертається, як нафтопродукти, не заборонена санкціями. Інші схеми, що діють, відіграють не значну роль. Наприклад, перевантаження нафти в різних портах біля Греції, Болгарії та Туреччини з російських танкерів в танкери під іншими прапорами".

Він також нагадує, що у газовій сфері санкцій проти Росії не впроваджували, але Росія сама на себе наклала санкції, зобов’язавши всі країни-партнери, контрагенти "Газпрому", переукладати контракти в рублях, що порушує договірні зобов’язання.

"Тому більшість країн ЄС відмовились від російського трубопровідного газу. Крім того, були підірвані три нитки газопроводів — "Північний потік" та "Північний потік-2". Але при цьому, хоча Росія і зменшує поставки трубопровідного газу в Європу, збільшуються поставки LNG, скрапленого природного газу. Особливо російська газова компанія "Новатек", яка поставляє газ на європейський ринок та в Японію, Корею, Китай та інші країни азіатсько-тихоокеанського регіону", — додає Володимир Омельченко.

Чому "Росатом" досі не під санкціями

Основні галузі, які постраждали, — металообробка, деревообробка та машинобудування. Але це не так страшно у порівнянні з тим, що величезні підприємства, такі як "Норильський нікель" і "Русал" і далі продають свою продукцію по всьому світу. Також санкції не накладені на "Росатом", державну корпорацію з атомної енергії, як об’єднує понад 300 підприємств.

"Це відбувається тому, що відіграє велику роль бізнес та комерційні інтереси. Вони переважають безпекові інтереси, — говорить Омельченко, відповідаючи на запитання, чому санкції не накладені на російське підприємство "Росатом" та його дочірні компанії. — Вони сьогодні контролюють близько 40% збагачення урану. А значить і замістити послуги збагаченого урану сьогодні практично неможливо. Для цього потрібно п’ять років, а, можливо, й більше. Якщо будуть накладені санкції, то у багатьох країн, зокрема, США, реактори залишились би без ядерного пального, тому що не можна було би його збагатити. А без процедури збагачення не можливо було би отримати саме паливо для реакторів".

Також Росія будує та проєктує багато реакторів по всьому світу. Вона сильно інтегрована в атомну галузь, її важко відразу відділити та відмовитись від їх послуг. А ще саме Росія контролює значні поклади урану, не тільки в своїй країні, але й Казахстані.

"Тому ми бачимо, що наші міжнародні партнери, країни заходу сьогодні не здатні відмовитись від комерційних інтересів, які йдуть з боку "Росатома". Хоча зрозуміло, що ця компанія перетворилась на компанію-терориста після захоплення та замінування ЗАЕС. Але на жаль цінності людські та безпекові не завжди перемагають, а частіше перемагають цінності пов’язані з фінансами та комерцією", — додає експерт директор енергетичних програм Центру Разумкова.

І завдяки тому що, подібним підприємствам вдається уникнути санкцій, адже вони мають "цивільний" статус підприємств, їм вдається закуповувати товари подвійного призначення, які використовуються деякими підприємствами оборонної промисловості. Крім того, є докази, що "Росатом" напряму причетний до постачань товарів російському оборонно-промисловому комплексу.

Як Таджикистан, Узбекистан та Киргизія стали російськими донорами сучасних технологій

У березні 2023 року видання Bloomberg повідомило, що Росія обходить санкції, щоб отримувати сучасні технології для війни. Згідно з аналізом даних про торгівлю, сучасні чипи та мікросхеми, виготовлені в ЄС та інших державах, також доставляються до Росії через треті країни, такі як Туреччина, Об'єднані Арабські Емірати і Казахстан, вважає дипломат, ім’я якого видання не називає. Журналісти зазначили, що імпорт чипів із Туреччини та ОАЕ різко зріс після вторгнення РФ в Україну. А приклад Казахстану взагалі унікальний: у 2022 році ця країна експортувала до Росії сучасних напівпровідників на $3,7 мільйона, хоча за рік до того — лише на $12 тисяч.

Що ж стосується ЄС, США, Японії та Великобританії, то до 2022 року Росія купувала у них сучасних чипів і мікросхем на суму в середньому $163 мільйони. Нині майже втричі менше. Проте дефіцит допомагає компенсувати інші країни — серед них Сербія, Туреччина та Об’єднані Арабські Емірати, а також деякі країни Східної Європи та Центральної Азії. Постачання до них компонентів та товарів подвійного призначення значно зросли. Росіяни використовують комерційну електроніку в оборонці.

Виживати Росії допомагає і той факт, що великі компанії потрапили під санкції, але їх дочірні компанії — ні, через них вони і працюють.

"Наприклад, теж обладнання, не тільки військове, але й цивільне, яке є під санкціями, поставляється в Таджикистан, Узбекистан чи Киргизію, а звідти вже в Росію, — додає Володимир Омельченко. — Країни ЄС та США дають на це згоду, хоча й розуміють, що немає в Таджикистані промисловості по чипах, чи немає таких заводів, які можуть застосовувати чипи. Але все одно надають дозволи і ліцензії на постачання. Це означає, що комерційні інтереси мають серйозну вагу в цьому питанні. На мій погляд, потрібні серйозні дії, ввести Росію в чорний список FATF і виключити її з цієї організації, перекрити всі рахунки. Це було би правильне поводження з країною-терористом".

Який є вихід — посилення санкцій та відповідальності за їх невиконання

"Для Росії санкції дискомфортні, але не фатальні, — говорить й експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар. — Для західних країн вони достатньо комфортні. Так, вони приносять їм певні збитки, але в межах припустимої плати за демократію. І така ситуація в принципі тішить Москву, і залишає простір для шантажу Москвою Заходу".

Експерти зазначають, що у справі санкцій важливий не лише процес накладання, а й моніторинг обмежень. І якщо у США є досить ефективний апарат для забезпечення виконання санкцій — існує спеціальний моніторинговий орган, який збирає інформацію, є відповідне законодавство та інструменти дотримання виконання рішення, то у ЄС все складно. Європа покладає відповідальність на моніторинг на кожну окрему державу, також відсутній механізм примусового виконання. Окрім ганьби нічого не діє. Можна згадати історію з постачаннями турбін Siemens в окупований Крим — коли німецька компанія ще до повномасштабного вторгнення виконувала замовлення, розумівши про те, що продають підсанкційний товар Росії.

Наразі експерти також наголошують, що важливо накладати санкції на інші галузі та окремі підприємства. Зокрема, нафтової, газової та нафтопереробної промисловості. Заборонити компаніям з ЄС мати комерційні операції з російськими нафтовими підприємствами.

Михайло Гончар зауважує, що важливо створювати тиск на країни через вторинні санкції на країни, які свідомо чи несвідомо, але допомагають Росії обходити санкційні режими. Та у цьому питання єдності у країн-партнерів України немає, бо у разі накладання таких страждатиме бізнес. "Тому Італія, Франція і Німеччина застерегли, що не погодять такі санкційні режими щодо Китаю, хоча на цьому й наполягали Сполучені штати", — зазначає він.

Окрім того, важливо посилити контроль та розширити перелік товарів подвійного призначення, накладаючи санкції на військові або військово-цивільні підприємства, що входять до складу "Ростеху", "Роскосмосу", "Росатому", "Алмаз Антей".