Чужа війна: на що зважаться союзники після залучення Росією солдатів із КНДР

Перебуваючи днями на саміті "Україна — Північна Європа" у Рейк’явіку, Володимир Зеленський в інтерв’ю північноєвропейським медіа, серед іншого, прокоментував питання відправки північнокорейських військ для участі у російсько-українській війні. Зокрема, відповідаючи на запитання про те, чи може залучення солдатів КНДР стимулювати європейські країни направити свої війська, а не тільки зброю, до України, президент зауважив: "Не впевнений, чесно кажучи. Наскільки я знаю, всі ставляться до цього скептично й дуже обережно".

Окремо глава держави акцентував, що офіційний Київ ніколи не наполягав на цій ідеї та не обговорював її детально. "Це дуже небезпечно. Коли ви не маєте такого рішення від лідерів, від суспільств тощо, дуже небезпечно порушувати цю тему насправді. Тому що ви можете втратити будь-яку іншу підтримку… Ми не можемо ризикувати втратою підтримки, яку ми вже маємо", — підсумував Зеленський.

Тим часом у Пентагоні підтвердили, що північнокорейські військові прибули до Росії. За останньою оцінкою США, Пхеньян відправив близько 10 тисяч військових до Росії для навчань та участі в бойових діях проти України. Водночас джерела CNN вважають, що частина північнокорейських військових уже може бути в Україні. Джерела телеканалу зазначають, що більшість північнокорейських військових є силами спеціального призначення, а "оцінити їхню ефективність на полі бою наразі досить складно".

"Союзники і партнери по всьому світу спостерігають, консультуються та будуть активно ділитися розвідданими з цього питання, оскільки це впливає на безпеку Євроатлантичного й Індо-Тихоокеанського регіонів і не тільки", — сказав CNN один із неназваних західних посадовців. Натомість президент Литви Гітанас Науседа цілком відкрито заявив, що нерішучість союзників України "призведе до ескалації, а не навпаки".

"Північнокорейські війська допомагають Росії у її війні проти України, тому НАТО має відреагувати, надавши Україні все необхідне задля досягнення перемоги", — написав литовський лідер у мережі X (Twitter).

Чому довкола відправки європейських військ в Україну точиться брехлива кампанія

Зазначивши, що президент Зеленський, говорячи про ймовірну реакцію європейських союзників щодо відправки військ КНДР "цілком точно оцінив ситуацію", політолог Дмитро Левусь у розмові з Фокусом зауважив: "Окрім абсолютно імпотентної реакції у США та Європі, на додачу ми бачимо ще й ганебну брехливу кампанію довкола цього питання. Наприклад, під час виборчих перегонів у Сполучених Штатах в інформаційному полі систематично з’являються розмови про те, що українці, мовляв, вимагають, щоб американці за них воювали. Це відверта й цинічна брехня! Україна ,навпаки, зокрема в особі Зеленського, повсякчас наголошувала, що так, ми потребуємо допомоги, але ніхто за нас не повинен воювати безпосередньо на полі бою".

Принагідно нагадавши про заяви Еммануеля Макрона щодо ймовірного відправлення в Україну європейських військ, експерт зазначив: "Формат Макрона насправді теж не про те, щоб воювати за Україну. Насправді йшлося про те, щоб європейські країни, робили ефективнішою роботу Сил оборони України. І на мій погляд, це дійсно можливо, хоча поки що, як бачимо, навіть факт залучення військ КНДР не став тим подразником, який прискорює це рішення. Я вважаю, присутність військ наших партнерів із певними місіями (логістичними, навчальними, із прикриття неба у тилових районах, тощо) будуть реальними лише тоді, коли намітиться певний успіх Збройних сил України (ЗСУ), а не тоді, коли на полі бою має місце певна невизначеність. Тобто, саме успіх ЗСУ стане аргументом для Макрона та інших лідерів, які поділяють його ідею, у діалозі з тими партнерами, хто або боїться, або сумнівається".

На переконання Дмитра Левуся, навіть самі лише заяви євролідерів, зокрема Макрона про залучення союзників, "безумовно й однозначно" впливають на активність Російської Федерації. "Усі ці безкінечні ігри з намаганням начебто уникнути ескалації з боку агресора, насправді навпаки призводять до того, що ескалація відбувається, причому на кілька етапів вище, оскільки РФ користується моментом очевидної слабкості Заходу", — наголошує експерт, додаючи, що просто відкриті рішучі сигнали союзників спонукали б РФ діяти набагато більш обережніше.

Політолог порівнює цей тематичний кейс із питанням надання Україні запрошення до НАТО. "Насправді саме по собі запрошення не наближає нашу країну до Північноатлантичного альянсу, але поряд із тим є своєрідним сигналом для Росії про те, що Київ вийшов за межі суто гіпотетичної сфери впливу РФ. І тут аналогічна історія: схвальні сигнали партнерів про залучення їхніх місій в Україні змушувало б РФ метушитися і шукати інші варіанти, а не демонстративно запрошувати війська КНДР", — аргументує Дмитро Левусь.

Чи справді залучення військових — це самогубство для європейських політиків

Своєю чергою політолог Максим Джигун у розмові з Фокусом робить такиц акцент: "Слід зауважити, що навіть ті заяви, які свого часу лунали від президента Макрона і днями прозвучали й від міністра оборони Франції Себастьяна Лекорню з приводу відправлення військ, свідчать не про формування якихось штурмових загонів, які з автоматами в руках воюватимуть на полі бою. Насправді йдеться про виконання військами союзників переважно технічних функцій. Тобто, це можуть бути якісь інженери, люди, які займаються кібербезпекою, тощо. Але навіть такі заяви призводять до переполоху у європейському таборі".

У нинішніх умовах, вважає експерт, говорити про залучення європейських військових у російсько-українську війну — це самогубство для європолітиків: "Попри те, що люди живуть в Європейському Союзі відносно недалеко від нас, для них ця війна є абсолютно чужою і другорядною. Тому відправлення якогось військового контингенту з Франції, Німеччини чи якоїсь іншої країни ставить хрест на майбутньому політиків, які про це заявляють. А неприємну для французів риторику Макрона ми чуємо тому, що після завершення поточної каденції в 2027 році ця людина більше не претендуватиме на ключі від Єлисейського палацу. І навіть з огляду на це пан Макрон говорив не в контексті бойових дій, а в технічному аспекті залучення. Проте уявити собі, що така заява може пролунати з вуст, скажімо, Шольца, я в принципі не можу. Чому? Тому, що, по-перше, німецьке суспільство має повоєнні травми з Другої світової війни і взагалі вкрай скептично ставиться до підтримки України, а по-друге, на виборах наступного року Шольц буде з усіх сил намагатися втримати владні позиції, тож він уже зараз малює сценарії перемовин з Путіним і закриття теми війни в проміжному варіанті".

Констатувавши, що тема війни "є вкрай неприємною" для будь-якої країни, яка може в ній опинитися, політолог наголосив: "Я дуже скептично ставлюся до ймовірності відправлення військ партнерів в Україну. Крім того, українська владна команда теж особливо не торпедує це питання, побоюючись розгубити той хиткий рівень підтримки західних суспільств, який є зараз. Водночас президент Зеленський про це говорить, адже поки європейці зволікають з допомогою, північнокорейські війська вже топчуть українську землю і готові вступати до бою. На превеликий жаль, вісь зла завжди була дисциплінованішою і рішучішою від наших партнерів, які пасивно очікують на поступову окупацію Молдови, Грузії, України й інших держав. Тобто війна вже на їхній території, а вони прикидаються сліпими".

Оцінюючи позицію партнерів загалом, політолог наголосив: "Політичне лідерство – це не про те, щоб виступати з високих трибун із приємними вуху громадян спічами. Це, передусім, про менеджерські посади, тож люди, які їх обіймають, мають належним чином вирішувати кризи і не допускали найгірших сценаріїв розвитку".

На переконання експерта, наразі ми спостерігаємо "глобальну кризу лідерства" у Європейському Союзі та Сполучених Штатах, де "таких непереконливих кандидатів" не було дуже і дуже давно. З урахуванням цього, прогнозує Максим Джигун, на нас чекає або "переродження і відчуття того, що так воно не працює", або ж "занепад вільного світу, який будувався й для того, щоб не допускати війн, подібних російсько-українській".