Нi Формули-1, нi тенiсних турнiрiв: чи скасують Кубок світу з футболу 2026 через вiйну США з Iраном

«Спорт поза політикою» — гасло, яке чули, мабуть, усі вболівальники різних видів спортивних дисциплін. Але останніми роками воно ледве витримує зіткнення з об’єктивною реальністю. Адже спорт не існує у вакуумі. Спортивні події відбуваються в реальному суспільстві у визначених локаціях, які можуть опинитися у вкрай несприятливих обставинах. І останнім часом такі ситуації трапляються все частіше.

Скасування спортивних заходів в Україні

Україна зіткнулася з такими проблемами ще у 2014 році, коли, власне й розпочалася агресія Російської Федерації проти нашої держави. Тоді конфлікт вдалося локалізувати кількома регіонами, але спортивне життя в них або зовсім призупинилося, або набрало вкрай своєрідних форм. Найбільш показовою та відомою широкому загалу є ситуація із прекрасним футбольним стадіоном «Донбас Арена», який невдовзі після свого відкриття став пустувати. На одному із найкращих стадіонів Європи місцевий футбольний клуб «Шахтар» зміг пограти лише п’ять сезонів, а надалі уже майже дванадцять років він пустує, ставши показовим символом «русского міра» — впливу, який здійснює Росія на сусідні держави, а саме смерть та руйнування, які вона несе.

Спортивна інфраструктура залишилася на окупованих територіях тоді як команди переїхали в регіони, які контролює український уряд. Футбол є найпопулярнішим видом спорту, тому ситуація із «Шахтарем» та його стадіоном є показовою, найбільш відомим прикладом. Але схожі процеси відбувалися й в інших спортивних дисциплінах.

З того часу місцеві команди дислокуються в інших регіонах України. І насправді ця ситуація не є унікальною на пострадянському просторі. Так азербайджанський футбольний клуб «Карабах» взагалі ніколи у своїй новітній історії не грав на рідній землі.

Чужі історії рідко залягають глибоко в серце. Чи багато людей в Україні турбувалося через зірвані спортивні заходи на Близькому Сході? Тож не відреагувала Європа якось особливо на те, що з 2022 року взагалі усі спортивні протистояння міжнародного рівня були релоковані з території України.

Особливо цинічним виглядає те, що міжнародні спортивні організації під гаслом «спорт поза політикою» намагаються відбілити винуватців усіх цих процесів, представників агресорів. Але жодна проблема не вирішується, коли її не просто ігнорують, а ще й заохочують. Так, за останній рік скасування та релокація спортивних подій дійшла й до цілком благополучних видів спорту у країнах, де здавалося б ніщо не віщувало біди.

Спортивні заходи міжнародного рівня в небезпеці

Від Таїланду до Мексики та від Індії до Об’єднаних Арабських Еміратів один за одним стали скасовуватися та переноситися спортивні змагання через несприятливу безпекову ситуацію.

Весною 2025 року було скасовано престижні міжнародні змагання з хокею на траві, що мали відбутися в Індії. Причина – конфлікт із Пакистаном, що саме тоді спалахнув. А вже восени того ж року скасування добралися і до такого елітного виду спорт як гольф. Було відмінено турнір у Камбоджі. А все через загострення прикордонного конфлікту із сусіднім Таїландом.

А вже ця зима та весна принесли скасування спортивних заходів – жахливі вісники прийдешніх воєн у регіони, де такого давно уже не було. В Мексиці скасовано етап міжнародного кубка з водних видів спорту. Усьому вина конфлікт з одним з найпотужніших місцевих кримінальних картелів. Мексиканська влада провела офіційно поліцейську, а де-факто військову операцію проти лідера місцевої організованої злочинної групи «Нове покоління Халіско» Ель Менчо. У відповідь картелі перетворили вулиці регіону на справжню арену бойових дій. Про картелі в Мексиці було відомо давно, але місцева влада роками ігнорувала цю проблему, а часто й співпрацювала зі злочинними групами, які врешті переросли у справжні «держави в державі».

Тепер же офіційний Мехіко пожинає плоди. Чинний уряд наважився залізти у ці «авгієві стайні» та ризикує потонути в них. Цікаво, що тригером для проведення цієї спецоперації, ймовірно стала теж спортивна подія – чемпіонат світу з футболу, який останніми роками реально конкурує з Олімпійськими іграми за звання найпопулярнішого спортивного заходу планети. Але парадокс в тому, що вона, а саме реакція картелю поставила під сумнів можливість проведення Чемпіонату світу безпосередньо в Мексиці.

Але усі ці події затьмарила найсправжніша війна, яка розгорілася на Близькому Сході в останній день цієї зими. Атака США на Іран спровокувала відповідь Ісламської республіки, яка уже майже половину століття управляється релігійними фанатиками. У Тегерані вирішили піти на ескалацію та завдавати ударів не лише по американських військових базах в регіоні, а й по цивільній інфраструктурі країн, що підтримують США, а тим паче розміщують на своїй території їх збройний контингент.

На практиці увесь світ тепер спостерігає за кадрами прильоту безпілотників-камікадзе по найрозкішніших готелях та інших престижних спорудах Дубая, а заодно й по інших великих містах країн регіону. Регіону, який вирішив вкладати свої надприбутки від продажу нафти в імідж. Імідж, який вибудовується якраз, зокрема і проведенням різноманітних спортивних турнірів. Серед яких престижні тенісні змагання, автоперегони та той же клубний футбол.

Оазис, що горить

Ще десять років тому виглядало, що арабські шейхи та принци будують справжній оазис серед пустелі, у цьому столітті він уже почав давати плоди, але війна з Іраном усе звела нанівець – усі ці локації стали частиною зони жорстокого конфлікту і питання безпеки знову вийшло на порядок денний регіону.

Від символу миру до провісника лихоліття

Понад сто років тому міжнародний спортивний рух символізував початок «ери миру». Інше питання, що ця ера вилилася у дві світові війни, які, між іншим, і були найвідомішими прецедентами анулювання грандіозних спортивних подій. Олімпійські ігри не проводилися під час обох світових воєн. Чемпіонат світу з футболу (почав проводитися з 1930 року) у 1942 та 1946 роках теж скасували.

Після цього великі спортивні змагання практично завжди проводилися за графіком. Показовим винятком стало перенесення Євро-92 (Чемпіонат Європи з футболу 1992 року) із Югославії, де набирав обертів конфлікт, пов’язаний із розпадом цієї соціалістичної держави, до Швеції. Турнір відбувся за графіком, але було змінено локацію.

А вперше після Другої світової війни таки перенесли велике спортивне змагання у 2020 році. Причино цьому став карантин, встановлений для запобігання поширенню нового коронавірусу. Тоді на цілий рік було перенесено Євро 2020 та Літні Олімпійські ігри. Цікаво, що чемпіонат Європи з футболу відбувся без вагомих ексцесів, тоді як ОІ таки пройшли майже без глядачів через нову хвилю спалаху захворювання у Японії, де проводилася першість – містом-господарем було Токіо.

Як показав хід подій – перенесення цих змагань справді стало лихим вісником горя, яке насувається на людство. Тепер же під загрозою черговий чемпіонат світу з футболу. В Мексиці боротьба із картелями, а у США — міграційна криза і ще не зрозуміло до яких заходів у війні проти США готовий вдатися Іран. Скасування Мундіалю стане вже не стільки провісником світового лихоліття, як його явним індикатором.

Від полів битв до спортивних арен

Якщо сто років тому міжнародний спорт символізував встановлення нового формату міжнародних відносин, кілька десятиліть тому – він був справжнім лакмусовим папірцем міцності міжнародного порядку, то тепер він є справжнім індикатором кризи, що охоплює собою світ.

Спорт свого часу певною мірою замінив емоційне прагнення країн до змагання між собою. Те що раніше вирішувалося на полі бою, тепер стало вирішуватися на спортивних аренах. Те, де колись застосовували богатирські протистояння тепер стало спортивними змаганнями. Справді країни наче змагалися між собою у цих мінітурнірах. Спортивний дух, командна робота, форма у вигляді національної символіки та зрештою церемонія підняття національного прапора країни, що зростила переможців. Усе це емоційно нагадувало маленькі переможні війни давнини.

За таких обставин спорт насправді, попри гучні заяви ніколи не був поза політикою Скоріш він був її квінтесенцією. А тепер же ми наче повертаємося у минуле. І скасування спорту, якщо дивитися на події під таким кутом зору – логічний елемент цього процесу. Адже кому цікаво «бавитися у війни» на спортивних аренах, якщо можна вирішити свої політичні завдання та задовольнити економічні потреби, розв’язавши справжню, зовсім не декоративну війну.