ТОП-7 найгучніших відкриттів "інопланетного життя", що обернулися повним провалом

Перша заповідь вченого, що зіткнувся з заявами про інопланетне життя, звучить так: "Не роби висновок про "інопланетян" на підставі якого бракує даних". За всю історію людства жодне "відкриття" позаземного життя не змогло пройти цей простий тест, пише Forbes.

Ось сім найгучніших "наукових" заяв про інопланетян, що так і не підтвердилися додатковими дослідженнями.

Персіваль Лоуелл і канали на Марсі

У 1800-х роках італійський астроном Джованні Скіапареллі, котрий використовував перші телескопи, описав мережу каналів (canali, — італ.), що з'єднували світлі і темні області Марса. При перекладі його праць англійською мовою були допущені неточності, і слово "canali" перетворилося на англійське "canals", що вживається для каналів штучного походження.

Після цього американський бізнесмен і астроном Персіваль Лоуелл наніс на карту сотні цих "марсіанських каналів", стверджуючи, що вони призначені для перенесення води з полярних шапок в екваторіальні області і були створені розумними марсіанами. У серії популярних книг Лоуелл просував свої ідеї і неправильне трактування Скіапареллі широкому загалу.

Дивно, але як виявилося, на Марсі взагалі немає ніяких каналів.

"Мережа пересічних ліній, що покривають поверхню Марса, була результатом людської схильності бачити закономірності навіть там, де їх немає. Дивлячись на групу розмитих темних плям, людське око прагне поєднати їх прямими лініями. Це було продемонстровано багатьма лабораторними і польовими експериментами", — йдеться в заяві NASA.

Виявлення життя на Марсі місією Mars Viking

Спусковий апарат Viking зібрав марсіанський матеріал і провів серію біологічних тестів, результати яких виявилися несподіваними.

Учені побачили відносно високу хімічну активність грунту, що пояснили слідами життєдіяльності мікроорганізмів. Наприклад, експеримент з газообміну виявив 15-кратне перевищення виділення кисню порівняно з очікуваними даними. У ході цього експерименту частина проби грунту завантажувалася в резервуар з живильною рідиною, у якій були радіоактивні атоми. Аналізатор детектував гази, що виділялися, і виявив збільшення діоксиду вуглецю, майже таке ж, як при аналізі біологічно активних зразків земного грунту.

Протягом десятиліть учені, котрі брали участь у цьому експерименті, виступали за біологічну інтерпретацію результатів. І тільки після місії Phoenix Mars у 2008 році, що виявила перхлорати на Марсі, переконаність дослідників похитнулася.

Тоді експеримент Viking повторили із земним грунтом, взятим у Чилі. До нього додали перхлорати, і результат у цілому виявився схожим на ті, що отримала марсіанська місія.

Ключове відкриття було зроблено у 2013 році, коли астробіолог Річард Куїнн довів, що якщо перхлорат опромінюється гамма-променями (які поширені на Марсі), то виходить гіпохлорит. Він повністю відтворює результати експерименту, проведеного на Марсі.

Зрештою, інопланетне життя було повністю виключене з порядку денного.

Позаземний сигнал "Wow!"

15 серпня 1977 року радіотелескоп "Велике вухо" в штаті Огайо вловив сильний радіосигнал. Він тривав всього 72 секунди, але був потужнішим за всі, котрі коли-небудь фіксували радіотелескопи.

Вражений своїм відкриттям Джеррі Ейман обвів відповідну групу символів на роздруківці і підписав збоку "Wow!". Саме його позначка і дала назву радіосигналу. Тоді багато припустили, що радіотелескоп вловив сигнал від розумного інопланетного життя.

Сигнал виник на частоті 1420,4556 мегагерц, що ідентично випромінюванню водню на частоті 1420,4058 мегагерц. Але, що найбільш важливо, сотні наступних спостережень не змогли зафіксувати нічого подібного.

Наразі вчені знають, що короткочасні радіосигнали — звичайне явище, пов'язане з безліччю астрономічних джерел. Експерти не виключають, що коли-небудь зможуть вловити сигнал "Wow!" від розумних інопланетян, але для його підтвердження потрібні більш переконливі докази.

Мікроорганізми в марсіанському метеориті

Метеорит ALH 84001 був знайдений 27 грудня 1984 року в горах Алан Хіллс в Антарктиді. Пізніше в 1996 році група вчених з NASA заявила, що виявила в метеориті скам'янілі мікроскопічні структури, що нагадують скам'янілі бактерії.

Правда, аналіз зразків, на основі яких були зроблені гучні заяви, був досить простим. По суті, учені подивилися на метеорит в електронний мікроскоп і побачили в ньому мікрочастинки, що візуально були схожі на скам'янілості мікроорганізмів.

Відкриття здалося настільки важливим, що про нього повідомив тодішній президент США Білл Клінтон в 1996 році.

Але при більш уважному розгляді висновок учених виявився занадто оптимістичним. Деякі структури дійсно нагадували прості земні бактерії або їхні придатки. Але сам метод був недостатнім для подібних однозначних тверджень.

Щоб це довести, мінералог Д.К. Голден продемонстрував, що багато елементів, що нібито свідчать про існування марсіанського життя, такі як кристали магнетиту, можуть бути відтворені в лабораторії за абсолютно неорганічних умов.

Марсохід Curiosity і метан на Червоній планеті

Марсохід NASA на самому початку своєї місії зафіксував викиди метану на поверхні Марса. Подальші спостереження показали, що подібні викиди частіше спостерігаються на планеті у весняні періоди.

Здавалося, що Марс нагрівається і мікроорганізми, що сплять під поверхнею грунту, прокидаються, метаболізуючи поживні речовини і виділяючи метан у ролі відходів.

Але на ділі все може виявитися набагато простіше, підземні води, що відтають через підвищення температури, запускають хімічну реакцію в грунті.

Новий марсохід NASA Perseverance частково призначений для того, щоб розкрити природу цих сезонних викидів метану на Марсі. Будуть це марсіанські мікроби або проста хімічна реакція, учені отримають відповідь у найближчі кілька років.

Сліди життя на Венері

У минулому році група вчених заявила, що виявила в хмарах Венери газ фосфін, який на Землі має біологічне походження.

Дослідники стверджували, що фосфін на Венері був виявлений на великих висотах, де умови, крім кислотності, близькі до земних по температурі і тиску. Оскільки фосфін на Землі виробляється тільки органічним шляхом, учені припустили, що і на Венері його створюють мікроорганізми в хмарах.

Але при повторному аналізі власних даних учені виявили, що кількість фосфіну може бути менше за початкову оцінку.

І тільки минулого місяця група незалежних астрономів дійшла до висновку, що сигнал на Венері йшов не від фосфіну, а від неорганічного і поширеного на Венері діоксиду сірки.

Корабель прибульців Оумуамуа

У 2017 році в Сонячній системі вперше був зафіксований міжзоряний об'єкт 1I/Оумуамуа. Спочатку Оумуамуа вважався кометою, але через тиждень він був перекласифікований як астероїд.

Такий висновок було зроблено на основі розміру об'єкта, його відбивної здатності, кольору і спектру. Але його рух через Сонячну систему був досить дивним, на виході в міжзоряний простір Оумуамуа почав прискорюватися. Саме ця особливість змушує деяких учених досі вважати, що Оумуамуа — інопланетна технологія.

Переважна більшість експертів стверджують, що об'єкт прискорювався так, як це роблять комети, що випускають газ.

Але суперечки в науковому співтоваристві все ще ведуться, наприклад, професор з Гарварду Аві Леб стверджує, що об'єкт Оумуамуа був створений розумною цивілізацією.