Точно не порода. Ученые выяснили, что влияет на поведение собак
Нове дослідження припускає, що на те, як поводиться собака, не обов'язково впливає її порода, справа зовсім в іншому.
Вчені Національного інституту охорони здоров'я США представили своє нове дослідження геномів 4 тисяч чистокровних, змішаних і диких собак. Вчені вважають, що порода собак не обов'язково відіграє важливу роль у її поведінці, більше значення тут мають саме гени собаки, пише Live Science.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Вчені порівняли ДНК різних собак і виявили, що особливі генетичні варіації виявляються у скупченнях різних видів собак. Ці скупчення мали ті собаки, у яких була одна спільна особливість — роль, яку їхні предки зіграли в історії людства.
За словами авторів дослідження, люди використовували собак протягом тисячоліть для виконання різноманітних завдань. Щоб собаки могли виконувати ці завдання дуже добре, люди вибірково проводили селекцію цих тварин відповідно до різних ідеалів поведінки.
Така селекція собак почалася ще приблизно 2000 років тому, але класифікація собак за породами з'явилася набагато пізніше. За словами вчених, назви сучасних порід почали з'являтися лише 160 років тому, що є справжньою миттю порівняно з історією собак, яка налічує понад 10 тисяч років.
Замість угрупування собак за породами, аналіз ДНК виявив 10 генетичних родоводів, від яких походять сучасні собаки: гончі, спанієлі, ретривери, тер'єри, кунделі, їздові собаки, африканські близькосхідні, азійські шпіци, собаки динго та хорти. У цих 10 групах собак учені виявили певні гени та загальну поведінку.
За словами Емілі Датроу, авторки нового дослідження, наприклад, тер'єри мали більше агресії, спрямованої на собаку, і це не дивно, адже їх часто використовували для полювання та собачих боїв. Водночас маленькі домашні собаки демонстрували високий рівень страху перед собаками, людьми та різними ситуаціями. Гончі демонстрували поведінку, пов'язану з тривогою, яку, як припустили автори, могла викликати потреба мисливських собак у гострій чутливості до рухів їхніх цілей.
Водночас кунделі були одними з тих, які найлегше навчаються, і в них був знижений рівень агресії. Крім сильного пастушачого інстинкту, первісним собакам-пастухам був потрібний точний контроль над своїми рухами, оскільки ледь помітні зміни розташування могли вести стадо в іншому напрямку.
Але чи була ця поведінка, що виявляється в поколіннях кунделів, заснована на собачій ДНК, представляла особливий інтерес для вчених.
Емілі Датроу та її колеги виявили в ДНК кунделів особливі гени, пов'язані з активністю мозку. Серед них були гени, пов'язані з контролем рухів і зором, а також гени, пов'язані з материнським інстинктом.
Учені також виявили гени, які мають стосунок до серця, травної системи й інших органів собак, а також безліч фрагментів ДНК, які є неактивними.
"Хоча деякі з цих генів зустрічаються частіше в одних родоводів, ніж в інших, дослідження не доводить прямого зв'язку між певними фрагментами ДНК і певною поведінкою", — говорить Кетлін Моррілл із Університету штату Массачусетс.
Раніше Моррілл уже презентувала своє дослідження про генетику собак. Тоді вчені виявили загальні риси поведінки у великих груп порід собак. Це дослідження зруйнувало багато стереотипів про характер собак. За словами Моррілл, поведінка собак виникає внаслідок складної взаємодії генів і навколишнього середовища, яку ми досі повністю не розуміємо.
Як уже писав Фокус, учені з'ясували, що найдавніший в Європі домашній собака жив у Країні Басків.
Також Фокус писав про те, що станеться, якщо годувати собаку лише "людською їжею".