Їзда без сідла. Вчені з'ясували, коли і як перші люди осідлали коней

Дослідники вважають, що древні люди, які першими опанували мистецтво верхової їзди, можливо, жили на сході Європи близько 5 тис. років тому. Фахівці детально проаналізували та вивчили останки з давньої Ямної культури та виявили кілька доказів того, що її представники осідлали коней. А саме ознаки навантаження на скелет у близько 15% зразків, які зазвичай з'являються через верхову їзду, пише IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

А проте археологи не виявили жодних матеріальних підтверджень, як от залишки важкі сідла чи добре збережені останки одомашнених коней. Саме це і спонукало їх відправитися на пошуки самих вершників.

Насамперед дослідники вирішили зосередитися на Ямній культурі, що вперше з'явилася на в понтійсько-каспійських степах близько 5 000 років тому. Її основною ознакою було поховальні пам'ятки, а саме поховання у позі ембріона. З нею також пов'язують монументальну скульптуру, зокрема антропоморфні стели, перші пам'ятники людині, що виражають ідею звеличення людини як такої.

Згодом Ямна культура поширилася на величезні території від Угорщини до Китаю. Одним з елементів такого успіху цих древніх скотарів вважають інноваційний підхід до використання возів. Це дозволило зокрема керувати великою кількістю одомашнених тварин. Також вважається, що вони займалися верховою їздою.

Автор дослідження Фолькер Хейд вважає: "Схоже, що мистецтво верхової їзди розвинулося невдовзі після того, як вперше одомашнили коней на території західних євразійських степах у 4 тис. до н.е. Окрім цього, воно вже було досить поширеним явищем серед представників Ямної культури між 3000 і 2500 роками до н.е.".

Досліджуючи останки 156 скелетів, команда звертала увагу на ознаки "синдрому вершника" — певних фізичних симптомів, які з'являються у вершників, що регулярно займаються верховою їздою. Зокрема це зміна форми стегнових западин, дегенерація хребців, спричинена багаторазовими ударами, скелетні травми внаслідок падінь, а також зміни в тазовій і стегновій кістках.

З усіх досліджуваних скелетів 24 (або ж 15,4 %) мали такі ознаки. Щонайменше дев'ять з них їх найбільше, тому дослідники класифікували їх "найімовірнішими вершниками".

Скелет, який виявили у кургані біля села Стрежніку (Румунія) мав всі 6 перерахованих ознак "синдрому вершника". Інші ж знайдені останки людей мали 4-5 з них. Дослідники вважають, що ці древні люди жили між 4,500 і 5,000 років тому, тобто осідлати коней могли набагато раніше за появу Ямної культури.

Однак те, як саме древні вершники сиділи верхи на коні не можна вважати простим. Вони займали дуже складну позицію верхи на коні, відому як "сидіння на стільці". Це вимагає постійного тиску ногами, щоб утриматися на спині коня. Оскільки вершники не використовували спеціалізоване спорядження, першими одомашненими кіньми було непросто керувати. Крім того, першопрохідцям завжди найскладніше, зокрема через брак досвіду та навичок.

Ба більше, древні тварини могли бути тривожнішими, а це зі свого боку збільшувало шанси на втечу та втрату контролю, коли їх лякали гучні звуки або ж певні дії людей.

Хай там як, верхова їзда могла допомагати у патрулюванні великих територій та керуванні значною кількістю домашніх тварин. А зі свого боку значний внесок у загальний успіх та розвиток Ямної культури.

Раніше Фокус розповідав, яким саме предкам сучасної людини вдалося пережити останній Льодовиковий період. Відомо, що спочатку було дві великі групи, однак залишилася лиш одна.

А також писав про перші докази ранньої обробки металу в Європі. Досі вважали, що древні люди у ранньому залізному віці, а тим паче в епоху пізньої бронзи, не мали можливості виготовляти сталь відповідної якості. Однак наші предки уже гартували сталь та гравіювали стели.