Гора на Марсі була основою теорії змови прибульців: реальне пояснення ще дивніше (фото)

Безіменну гору на Марсі колись вважали головним доказом теорій змови інопланетян. На знімку з низькою роздільною здатністю, зробленому космічним апаратом "Вікінг-1" 1976 року, яскраво освітлені хребти здавалися оптичною ілюзією, схожою на обличчя людини. Про це пише портал Inverse.

Прихильники конспірологічних теорій стверджували, що це робота інопланетних скульпторів. Але при найближчому розгляді та хорошому освітленні тіні, що формують обличчя, повністю зникнуть.

Представники SETI Institute нещодавно поділилися зображенням, зробленим супутником Mars Global Surveyor, який зафіксував знамените "обличчя Марса".

На оригінальному знімку було видно темні очі на блідому обличчі.

У більш високій роздільній здатності риси обличчя вже були схожі на вивітрені скельні гребені.

Ніхто не вирізав на горі завдовжки в три км моторошне обличчя. Це всього лише приклад давньої примхи людського розуму, так званої парейдолії, схильності бачити обличчя та інші знайомі форми у випадкових візерунках. Наприклад, у хмарах, скельних утвореннях або зірках у нічному небі.

У недавньому дослідженні, опублікованому в Кембриджському археологічному журналі, йдеться про те, що парейдолія могла підштовхнути перших художників людства наносити зображення на скелях і в печерах.

За словами археолога Іззі Вішера та її колег, більше половини палеолітичних зображень на стінах печер у північній Іспанії містять у собі елементи природних викривлень стін цих печер. Деяким із цих наскельних картин близько 40 тисяч років.

Вигнута частина скелі, розглянута при мерехтливому світлі багаття, могла здатися спиною бізона, і стародавня людина могла домалювати іншу частину тварини.

Нагадаємо, що на новому знімку апарату Mars Express Марс виглядає інакше — не зовсім червоним.

Також повідомлялося про те, як Сатурн отримав свої кільця. Моделювання показало, що постраждали відразу два його супутники.