Таємнича хвороба останнього правителя Вавилонії: чому цар Набонід не жив у столиці

У стародавній історії одна постать виділяється як загадка — Набонід, останній цар Вавилонії. Його правління, що тривало з 556 по 539 рік до н. е., ознаменувалося незвичним відходом від очікуваних норм царювання, пише Ancient Origins.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Правління Набоніда почалося з убивства молодого Лабаші-Мардука, всього через дев'ять місяців з початку його правління. Чи зіграв Набонід у цьому якусь роль, залишається невідомим, але він посів трон незабаром після цього. Характерною рисою правління Набоніда була його тривале перебування в аравійському оазисі Тайма, що викликало суперечки про причини цієї загадкової перерви.

Історичні свідчення змальовують Набоніда як своєрідного правителя, який одержимо присвятив себе богу Місяця Сіну, що було рідкісною практикою серед царів. Ця палка відданість призвела до напруження у відносинах з головним вавилонським богом Мардуком і нехтування найважливішим для міста святом.

Переломний момент настав, коли Набонід досяг успіху в походах на Едом і Кілікію. Після цього він покинув Вавилон, залишивши за головного свого сина Валтасара.

Набонід повернувся, щоб очолити свої війська проти зростаючої перської загрози під проводом Кира Великого, і врешті-решт капітулював у 539 році до нашої ери. Це ознаменувало кінець його правління і наступ Перської імперії, що завершило вавилонський полон євреїв.

Залишається ключове питання: що відбувалося під час тривалого перебування Набоніда в Таймі? Одна з теорій припускає, що його дискомфорт у Вавилоні, особливо під час ритуалів, орієнтованих на Мардука, спонукав його до відступу. Щорічне новорічне свято вимагало від царя підкоритися Мардуку, що було несумісне з вірністю Набоніда Сину.

Тайма, життєво важлива оаза, могла бути привабливою для контролю над прибутковими арабськими торговельними шляхами. Або ж Набонід міг розглядати Тайму як археологічне місце, сподіваючись знайти там написи чи пророцтва, пов'язані з його духовними пошуками.

Ще одна теорія припускає, що Набонід страждав на важку хворобу, про що натякає "Молитва Набоніда" із сувоїв Мертвого моря. Згідно з фрагментом, у нього була виразка, і він шукав зцілення в Таймі, де єврейський екзорцист вилікував його після молитви до єврейського Бога.

Недавні розкопки показують, що під час свого перебування Набонід перетворив Тайму на царський комплекс. Повернення до Вавилону могло бути зумовлене зростаючою загрозою з боку Кира та розбіжностями з Валтасаром, якого звільнили від командування після повернення Набоніда.

Коли Набонід зійшов зі сцени, Кир створив Перську імперію, розпочавши політику повернення релігійних артефактів і священиків до їхніх святилищ. Ця доброзичливість поширилася і на євреїв, ознаменувавши кінець їхнього вавилонського вигнання і початок нової ери.

Розгадуючи таємницю Набоніда, ми зазираємо у розділ стародавньої історії, сповнений інтриг, нетрадиційної відданості та геополітичних зрушень, які визначали долю імперій і народів.

Раніше Фокус розповідав про те, що скіфи використовували людську шкіру для виготовлення сагайдаків. Вчені підтвердили розповідь Геродота у новому дослідженні.

Також ми писали про храм богині Кубаби, знайдений у Туреччині. Це відбулося вперше у історії анатолійської археології.