Найстаріша у світі батарея працює вже понад 180 років: ніхто не знає в чому секрет (фото)

Оксфордський електричний дзвінок
Фото: Wikipedia | Найстаріша у світі батарея працює вже понад 180 років: ніхто не знає в чому секрет

Батарея будь-якого сучасного смартфона може позаздрити такій довговічності. Але поки експеримент не припиниться, не можна дізнатися, чому ця батарея працює так довго.

Related video

Оксфордський електричний дзвінок видає ледве чутні звуки, але брак гучності компенсує довговічність його батареї. Дзвінок працює з 1840 року і є одним із найтриваліших наукових експериментів у світі. Але чому він продовжує свою роботу понад 180 років, залишається загадкою, пише IFLScience.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Професор фізики Оксфордського університету (Велика Британія) Роберт Вокер купив електричний дзвінок ще 1840 року і відтоді він перебуває в університетській лабораторії Кларендон, оточений двома шарами скла.

Частково через своє розташування, а також через тип батарей, які живлять роботу дзвінка, він відомий також як сухі стовпи Кларендон. Сухі стовпи або сухі батареї являють собою ранній тип батарей, що складаються зі стопок металевих дисків, створених на початку 19 століття.

Вчені вважають, що одна з причин, чому дзвоник продовжує понад 180 років видавати звук, полягає в тому, що він не потребує багато енергії і не втрачає багато енергії. Під час руху маленький свинцевий дзвіночок торкається двох дзвонів з кожного боку. І він постійно заряджається і розряджається.

Передбачається, що це пов'язано зі складом батарей, які його живлять, але саме тут і криється головна загадка. Ніхто досі точно не знає, з чого зроблені батареї. Їх називають сухими стовпами через те, що вони схожі на замбонієві стовпи, тобто суху батарею, створену італійським фізиком Джузеппе Замбоні на початку 19 століття.

Оксфордський електричний дзвінок Fullscreen
Професор фізики Оксфордського університету (Велика Британія) Роберт Вокер купив електричний дзвінок ще 1840 року і відтоді він перебуває в університетській лабораторії Кларендон, оточений двома шарами скла.
Фото: Wikipedia

Замбонієві стовпи складалися з приблизно 2 тисяч пар дисків з олов'яної фольги, приклеєних до паперу, просоченого сульфатом цинку і покритого з іншого боку діоксидом марганцю. Батареї в Оксфордському електричному дзвінку також мають покриття, яке, найімовірніше, складається із сірки. Самі батареї при цьому нагадують свічки.

Але дізнатися, з чого складаються батареї, можна тільки якщо їх зруйнувати, а отже, це зіпсує один із найтриваліших наукових експериментів. Але саме склад батарей може показати, чому вони працюють майже 2 століття.

З іншого боку, як кажуть науковці, можна почекати поки батареї просто розрядяться, адже всі батареї рано чи пізно розряджаються. Передбачається, що батареї працюватимуть ще 5-10 років, адже за останні 40 років робота дзвінка істотно сповільнилася. Коли закінчиться енергія, дзвінок перестане працювати, експеримент закінчиться, і вчені, можливо, зможуть знайти причину такої довговічності.

Як уже писав Фокус, зараз найтривалішим науковим експериментом все ж таки вважається демонстрація поведінки високов'язких речовин, що розпочалася в 1927 році. До сих пір експеримент не закінчено і за тим, як він проходить можна стежити в прямому ефірі.

Також Фокус писав про те, що існує найтихіше місце на Землі, де людина може відчути дезорієнтацію і почути, як б'ється її серце. У цьому місці існує по-справжньому моторошна тиша, адже там немає луни.