Учені "воскрешають" ему розміром з індичку, який вимер 800 років тому: перший крок зроблено
Про вимерлі види мало що відомо, але в новому дослідженні вченим вдалося відновити геном давно вимерлого чагарникового моа.
Історія Землі налічує понад 4,5 мільярда років і за цей час вона встигла стати домівкою для безлічі тварин, які давно вимерли. Нам мало що відомо про їхнє життя — дані обмежуються лише скам'янілостями, проте нові технології 21 століття дають змогу вченим зазирнути в стародавню ДНК і дізнатися більше про те, як давно вимерлі тварини бродили по планеті, пише IFLScience.
У новому дослідженні вчені зосередилися на вивченні геному маленького кущового моа — двійника ему розміром з індичку, який блукав Новою Зеландією до 13 століття. За словами старшого автора дослідження, професора організмової та еволюційної біології Гарвардського університету Скотта Едвардса, про вимерлі види доступно дуже мало інформації, крім того, який вигляд мали їхні кістки, а в деяких випадках ми також знаємо, чим вони харчувалися.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Однак ДНК відкриває вікно в природну історію давно вимерлих видів, таких як чагарниковий моа. Під час нового дослідження Едвардс із командою розпочали створення послідовності геному — всієї ДНК чагарникового моа.
Команда використовувала метод, аналогічний тому, який використовується для отримання послідовності геному інших вимерлих тварин. Наприклад, шерстистого мамонта. У результаті їм вдалося витягти ДНК з єдиної кістки пальця ноги тварини, а далі вчені секвенували її у вигляді коротких фрагментів.
На наступному етапі вчені з'єднали фрагменти в правильне положення — як орієнтир команда використовувала геном ему. Зазначимо, що тварини не просто є спорідненими видами, але ему також має особливо добре вивчений геном.
Дослідники відзначають, що геном чагарникового моа все ще є чорновим варіантом, а значить цілком може містити неточності або відсутні фрагменти, про які нам поки просто невідомо. Проте вченим вдалося виявити кілька цікавих деталей давно вимерлої тварини.
Результати роботи вчених свідчать про те, що чагарникові моа, як і багато інших птахів, мали чотири типи колбочок-фоторецепторів. Це означає, що, попри досить маленькі очі, вони могли бачити світло й ультрафіолет. Не менш цікавим видається і те, що цей вид, імовірно, мав повний набір смакових рецепторів, а отже, вони могли розпізнавати та смак умами.
Вчені вважають, що подальше вивчення геному вимерлої тварини згодом зможе пояснити, як еволюціонували птахи, що не літають, — річ у тім, що у чагарникових моа повністю відсутні кістки, які трапляються в птахів із крилами.
Науковці припускають, що чагарникові моа, як і інші вісім видів моа, вимерли близько 800 років тому, після прибуття поселенців до Нової Зеландії. Утім, дехто стверджував, що гігантські моа все ще існували до початку 1990-х років.
Чи можна воскресити чагарникового моа?
Маючи на руках послідовність геному, чи можна воскресити давно вимерлий вид? Деякі дослідники дійсно намагаються зробити це з іншими вимерлими птахами. Однак за словами доктора Едвардса, метою їхнього дослідження зовсім не було воскресіння вимерлого вила. Насправді команда хотіла конкретизувати природну історію дивовижних чагарникових моа.
Раніше Фокус писав про те, що вчені виявили вимерлий вид кенгуру, які лазили по деревах.