Внутрішній монолог без слів: як думають люди, які втратили слух
Відомо, що думки більшості людей формуються у вигляді внутрішнього монологу, проте виникає питання: який внутрішній монолог у людей, які не мають змоги чути. Вчені мають відповідь на це запитання.
Позбавлені слуху люди, як і всі інші, спілкуються та мислять різними способами, сформованими їхнім особистим досвідом. Такі фактори, як вік, в якому людина втратила слух, і наявність у неї внутрішнього монологу, можуть суттєво впливати на те, як вона обробляє думки, пише IFLScience.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
За словами професорки Бенсі Волл, лінгвістки жестової мови з Університетського коледжу Лондона, люди, які народилися позбавленими слуху, найімовірніше, будуть думати на мовах, які вони знають.
Вона зазначила: "Ви можете бачити, як маленькі позбавлені слуху діти жестикулюють самі з собою так само як маленькі діти, що чують, розмовляють самі з собою".
Дослідниця також розповіла, що для деяких позбавлених слуху людей їхні внутрішні думки можуть приймати форму мови жестів, зображень або написаних слів, а не звуків.
Ті, хто втрачають слух пізніше, можуть зберігати спогади про розмовну мову, що дозволяє їм мислити звуками, образами або і тим, і іншим. Досвід візуального мислення, за допомогою мови жестів або образів, варіюється залежно від людини та її конкретних обставин.
Сама жестова мова не є однорідною; у світі використовується близько 300 різних мов жестів, внутрішня мова жестів людини — це, як правило, діалект, яким вона користується регулярно.
Дослідження показали, що коли позбавлені слуху люди думають жестовою мовою, їхній мозок активує ліву нижню лобову кору головного мозку — ту саму ділянку, яка обробляє внутрішнє мовлення у людей, що чують.
Цей зв'язок свідчить про те, що внутрішня мова жестів і внутрішнє мовлення мають схожі мозкові механізми. Дослідження 1970-х років також показали, що внутрішня жестикуляція відіграє ключову роль у короткостроковій пам'яті, так само як і внутрішнє мовлення у людей, які чують.
Не всі люди, які чують, мислять вербально, і це може бути справедливо і для позбавлених слуху. Деякі люди можуть не мати внутрішнього монологу. Ця мовчазна форма мислення покладається виключно на образи або абстрактні поняття.
Крім того, стан під назвою афантазія заважає деяким людям створювати уявні образи, але існує обмежена кількість досліджень про те, як це впливає на позбавлених слуху людей. Тому залишається незрозумілим, як позбавлені слуху люди з афантазією можуть мислити без зорової або слухової інформації.
Раніше Фокус писав про Академію Платона, яка стала першим у світі університетом. Там збиралися не тільки видатні мислителі, а й спраглі до знань.
Також ми розповідали про нові відкриття щодо походження японців. Вчені виявили, що на формування сучасної популяції мали вплив древні корейці.