Випалену виверженням вулкана землю 40 років тому врятували ховрахи: регіон процвітає досі

18 травня 1980 року виверження вулкана Сент-Геленс викинуло в земну атмосферу 1,5 мільйона метричних тонн діоксиду сірки, а потік лави спалив усе на площі майже 600 квадратних кілометрів. Три роки по тому експерти з дикої природи звернулися до команди місцевих помічників — за 24 години їм вдалося істотно прискорити відновлення довкілля в цьому районі, а наслідки відчуваються досі, пише Popular Science.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Йдеться зовсім не про людей-добровольців, а про команду ховрахів. Перша стадія експерименту, проведеного під керівництвом мікробіолога з Каліфорнійського університету Майкла Аллена, почалася 1983 року, за три роки після виверження. 5 листопада команда випустила кілька ховрахів у двох районах:

• Пемзова рівнина;
• Ведмежий луг.

Зауважимо, що в цих районах було лише кілька рослин, що борються, які, ймовірно, проросли з насіння, скинутого птахами, ховрахам дозволили робити все що завгодно протягом 24 годин. Очевидно, що гризуни зайнялися тим, що виходить у них найкраще — рили землю.

За словами Аллена, ховрахів часто вважають шкідниками, проте вони також виносять старий ґрунт і підіймають його на поверхню — цього й очікували вчені. Команда сподівалася, що тварини зможуть допомогти у винесенні на поверхню життєво важливих, удобрювальних мікроорганізмів, таких як ендосимбіотичні ризобіальні бактерії та мікоризні гриби.

Річ у тім, що, за винятком кількох бур'янів, коріння більшості рослин не може бути достатньо ефективним, щоб самостійно отримувати необхідні поживні речовини та воду. Фактично, саме гриби переносять ці речовини до рослин і отримують натомість вуглець, необхідний для їхнього власного росту.

На щастя, надії вчених виправдалися. Через 6 років вчені виявили, що робота гризунів призвела до появи 40 000 здорових рослин в обох регіонах, а також до повернення місцевої популяції ховрахів. Вчені порівняли результати з результатами районів, які залишалися без гризунів, і різниця була дивовижною.

Понад чотири десятиліття потому нові зразки ґрунту, взяті з тих самих регіонів, як і раніше вказували на кращу присутність грибів і бактерій, ніж у районах, де ховрахи не мешкали. За словами іншої співавторки дослідження, мікологині Мії Мальц, їхнє з колегами дослідження підкреслює важливість пов'язаних, стійких і природних екосистем.

Цікаво, що в 1980-х роках вчені просто хотіли протестувати короткострокову реакцію довкілля на присутність ховрахів, проте результати вказують на те, що навіть через 40 років ефект від роботи гризунів все ще спостерігається.

Раніше Фокус писав про те, що щури-рятувальники з маленькими рюкзаками допомагатимуть шукати людей після землетрусів.