Артефакти залізного віку: в Румунії знайшли унікальні інструменти дакійських каменотесів (фото)

Про це пише Arkeonews.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Відкриття було зроблено, коли місцевий житель знайшов інструменти, що лежали біля дерева на краю кар'єру. Набір вагою близько 11 кілограмів, можливо, був виявлений і залишений мародерами, які недооцінили складність переміщення таких важких предметів. Невдовзі колекцію передали до музею замку Корвін у Хунедоарі.

Археологи, в тому числі доктор Хораціу Кочіш, пов'язали інструменти з дакійським періодом, який охоплює II століття до н. е. - початок II століття н. е. Хоча вилучення набору ускладнює точне датування, сліди в кар'єрі вказують на те, що роботи припинилися після відходу римлян у III столітті н. е., що підкріплює доримську атрибуцію.

Набір включає набір знарядь праці: п'ять двоголових кирок — дві з рідкісними зубчастими краями — п'ять невеликих клинів для розколювання каменю, плоске долото, загострений інструмент для детальної роботи, молоток для точіння та портативне польове ковадло. Ці інструменти репрезентують усі етапи каменярської роботи: від розколювання до заточування та оздоблення.

Особливий інтерес викликають зубчасті кирки, які вважаються дакійським нововведенням. Їхній дизайн, ймовірно, допоміг створити призматичні блоки, які можна побачити у фортифікаційній архітектурі дакійських фортець.

Невеликий розмір клинів, деякі з яких важать лише 150 грамів, вказує на те, що їх використовували для роботи з м'якшим вапняком або меншими блоками. Докази в кар'єрі — такі як відповідні гнізда для клинів у частково розколотому камені — вказують на стандартизовані методи.

Це може вказувати на командний робочий процес із взаємозамінними інструментами, або на те, що набір інструментів колись належав майстру-каменяреві. Наявність точильних інструментів, особливо рідкісного польового ковадла, є незвичною для кар'єру і свідчить про те, що робітники точили зубила на місці для підтримання продуктивності. Подібні ковадла були задокументовані лише в римській Галлії та Британії, де вони були пов'язані з сільським господарством, а не будівництвом.

Розмір і форма інструментів дозволяють припустити, що основним їхнім призначенням була детальна обробка, а не первинне видобування блоків. Вапняк з Магура Келанулуй перевозили на відстань понад 25 кілометрів для будівництва великих дакійських пам'яток, таких як Сармізегетуша Регія, об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО.

Кар'єр, площею близько 30 гектарів, має ознаки раптового занедбання, ймовірно, внаслідок римського завоювання близько 102 р. н. е. Сліди від інструментів і незавершені блоки залишаються розкиданими по всьому об'єкту, збережені і тепер нанесені на карту за допомогою сучасної технології LiDAR.

Чому інструменти були поховані, залишається невизначеним. Деякі дослідники вважають, що вони були заховані під час конфлікту, можливо, під час римського вторгнення. Інша можливість полягає в тому, що каменяр мав намір повернутися за ними, але так і не повернувся.

Попри деякі римські особливості в дизайні інструментів, аналіз свідчить на користь дакійського походження. Бездіяльність каменоломні за часів римського панування та припинення місцевого будівництва з різьбленого каменю після завоювання підтверджують цей висновок.

Знаряддя праці не лише допомагають реконструювати давні методи, але й відкривають можливості для подальшого вивчення. Зіставляючи їх з відмітками кар'єрів та проводячи аналіз зносу і металургійний аналіз, дослідники сподіваються зрозуміти більше про навички і методи доримських каменярів у регіоні.

Раніше Фокус писав про нещодавно виявлений шлях до древньої фортеці у Синайській пустелі. Під час розкопок вчені виявили неочікувані подробиці про минуле цього місця.

Також ми розповідали про таємничі гімалайські вежі. Ніхто не знає, хто й навіщо збудував ці споруди посеред гір.