У цій країні собаки були делікатесом: археологи зробили моторошне відкриття посеред Європи (фото)

Ці висновки зроблені на основі знахідок з місць залізної доби, де останки тварин мають явні ознаки систематичного забою. За словами зооархеологині Стелли Ніколової з Національного археологічного інституту при Музеї Болгарської академії наук, собаче м'ясо вживали не з необхідності, пише Live Science.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Вчена пояснила, що в цих поселеннях було знайдено велику кількість решток худоби. "Собаче м’ясо не було їжею, яку споживали через бідність, оскільки ці місця багаті на худобу, яка була основним джерелом білка", — сказала Ніколова, додавши, що докази пов'язують це з традиціями спільних бенкетів.

Сьогодні вживання собачого м'яса в їжу є в основному табу в Європі, але історичні та археологічні записи свідчать, що так було не завжди.

Стародавні грецькі тексти згадують про вживання собачого м'яса, що підтверджується археологічним аналізом собачих останків з Греції.

Упродовж залізної доби на території сучасної Болгарії жили фракійці. Грецькі та римські письменники часто описували фракійців як войовничих і нецивілізованих, і до середини I століття н. е. Фракія стала римською провінцією. Як і їхні грецькі сусіди, фракійці, згідно з історичними записами, також їли собак.

Щоб перевірити, чи існувала така практика у Фракії, Ніколова проаналізувала скелети собак та наявні дані з 10 місць залізної доби по всій Болгарії. Більшість тварин мали середнього розміру морди та середню або велику висоту в холці, що приблизно відповідає сучасним німецьким вівчаркам.

Ці фізичні ознаки свідчать про те, що собаки були міцними робочими тваринами. "Найімовірніше, їх тримали як сторожових собак, оскільки на цих місцях багато худоби", — зазначила Ніколова.

Детальний аналіз кісток показав численні порізи, зроблені металевими інструментами. В Емпоріон Пістірос, торговому центрі залізної доби, археологи виявили понад 80 000 кісток тварин, з яких собаки становили близько 2% від загальної кількості.

Майже 20% кісток собак з цього місця мали сліди обробки. Дві нижні щелепи також мали обпалені зуби, що, ймовірно, було спричинено обпалюванням шерсті перед обробкою туш.

Розташування порізів дає додаткову інформацію про те, як готували тварин. "Найбільша кількість порізів і фрагментації спостерігається в частинах з найщільнішою м'язовою тканиною — верхній чверті задніх кінцівок", — сказала Ніколова.

Порізи також були виявлені на ребрах, хоча в цих ділянках у собак мало м'яса. Ця картина майже збігається з тією, що спостерігалася на кістках овець і великої рогатої худоби з того ж місця, що вказує на використання подібних методів оброблення м'яса для всіх цих тварин.

Оскільки фракійські громади мали доступ до свиней, птахів, риби та диких ссавців, собаче м'ясо навряд чи споживали через бідність.

У Пістіросі кістки забитих собак з'являлися як у святкових, так і в повсякденних побутових відходах, що свідчить про те, що собаче м'ясо, можливо, вживали як у особливих випадках, так і в більш повсякденних ситуаціях.

Порізані та спалені собачі кістки також знаходили на інших місцях у Болгарії, а також у Греції та Румунії.

Ця картина свідчить про те, що споживання собачого м'яса не було унікальним для Стародавньої Фракії, а було поширеною практикою в різних частинах північно-східного Середземномор'я упродовж першого тисячоліття до н. е.

Ніколова зауважила, що останки забитих собак датуються переважно ранньою залізною добою, тоді як пізніші шари містять непошкоджені поховання собак. Ця зміна може відображати зміну в суспільних поглядах, що свідчить про те, що собаки поступово ставали менш прийнятним джерелом їжі.

Раніше Фокус писав про те, чи загрожує Пізанській вежі падіння. Попри стабілізаційні заходи, деякі вчені мають невтішні прогнози.

Також ми розповідали про те, яким насправді було правління Володимира Великого. Хоча він увійшов в історію як хреститель Київської Русі, проте в його історії є темні плями.