Писали на снарядах ще 2000 років тому: незвичайний артефакт здивував археологів (фото)

Артефакт знайшли в стародавньому місті Гіппос (Суссіта) — поселенні, яке колись належало до Декаполісу. На снаряді є короткий напис давньогрецькою мовою, який приблизно перекладається як "Навчіться!", пише Taylor & Francis online.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Про знахідку розповіли дослідники Майкл Айзенберг, Арлета Ковалевська з Університету Хайфи та Грегор Стааб з Кельнського університету. Сама куля для пращі невелика, але характерна. Її довжина становить близько 3,2 сантиметра, ширина — приблизно 1,95 сантиметра, а вага — близько 38 грамів.

Виготовлений з литого свинцю та має форму мигдалю, снаряд містить грецьке слово з п’яти літер: ΜΑΘΟΥ. Вчені пояснюють, що це слово є імперативною формою, похідною від грецького дієслова, що означає "навчитися". У цьому контексті воно, ймовірно, слугувало саркастичною командою, спрямованою на ворогів, що наближалися до міста.

Кулі для пращі з написами відомі з античності, але більшість зразків зазвичай містять ім’я командира, військового підрозділу або символи, такі як скорпіони чи блискавки. Прямі повідомлення, адресовані ворогу, є надзвичайно рідкісними. Через це напис, знайдений у Гіппосі, виділяється серед археологічних знахідок.

Кулю знайшли під час розкопок в південному некрополі Гіппоса поблизу русла струмка Суссіта. Це місце розташоване неподалік від стародавньої дороги, яка колись вела до східних воріт міста. Археологи вважають, що захисники, розміщені на схилах або стінах, могли вистрілити цим снарядом у ворожі війська, що наступали цією дорогою.

Артефакт знайшли приблизно за 260 метрів від міських стін. Ця відстань свідчить про те, що куля була використана під час реального бою, а не для тренувань. На одному з країв снаряда також видно чіткий слід від удару, що вказує на те, що після запуску він влучив у тверду поверхню.

Кулі для пращі були поширеною зброєю в елліністичний період, особливо між III і I століттями до н. е. Вправні пращники могли запускати ці невеликі свинцеві снаряди на значні відстані. Історичні військові дослідження свідчать, що досвідчені бійці могли влучити у цілі на відстані понад 300 метрів, тоді як більшість бойових сутичок відбувалася на відстані від 100 до 300 метрів.

Напис на кулі з Гіппоса показує, що у стародавніх війнах використовували не лише фізичну силу. Солдати також вдавалися до образ та глузувань, щоб зневірити або розлютити супротивників. Подібну поведінку іноді можна спостерігати у сучасних конфліктах, коли військові пишуть повідомлення на артилерійських снарядах або спорядженні.

На кількох інших стародавніх кулях для пращі є короткі фрази, такі як "Ось тобі!" або "Лови!". Приклад з Гіппоса має інший тон. Кажучи своїм ворогам "Навчіться!", захисники, можливо, натякали, що нападники ось-ось отримають болючий урок.

Гіппос стояв на горі Суссіта, приблизно за 350 метрів над Галілейським морем. Місто, ймовірно, було засноване у II столітті до н. е. після битви при Панейоні, коли Селевкідська імперія здобула контроль над регіоном. З цієї височини поселення контролювало ключові шляхи в околицях, що робило його важливою фортецею під час регіональних конфліктів.

Археологічні роботи в Гіппосі тривають вже понад двадцять років. За цей час дослідники виявили 69 свинцевих куль для пращі на території пам’ятки та в її околицях. Багато з цих предметів мають декоративні позначки, проте раніше на жодному з них не було написано слів. Тому цей нещодавно знайдений екземпляр є першим із чітким повідомленням.

Коротке повідомлення, викарбуване на цьому свинцевому снаряді, поєднує минуле і сьогодення. Так само, як сучасні війська іноді позначають свою зброю словами чи жартами, захисники Гіппосу колись вистрілювали снаряди з пращ, що містили різке попередження для своїх ворогів.

Раніше Фокус писав про дослідження найстарішого кремаційного поховання у Німеччині. Вчені знайшли череп тура, якому 10 500 років.

Також ми розповідали про древній міст, виявлений в Іспанії. На думку археологів, ця пам'ятка виконувала роль акведука.