У серці Таллінна знайшли затонулий корабель: чому він опинився за 800 метрів від води (фото)

Після виявлення конструкції археологи швидко зупинили проєкт і почали досліджувати останки, приховані під вологим піском. Розкопки виявили велике торгове судно, яке пізніше назвали когом "Лутсі 8", пише Фокус.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Фахівці виміряли корабель: його довжина становить приблизно 24,5 метра, а ширина — 8,6 метра. Стан судна здивував дослідників. Збереглися великі ділянки корпусу, а також багато артефактів, пов’язаних із життям на морі. Оскільки корабель був надзвичайно крихким, експерти витягли його чотирма окремими частинами, перш ніж перевезти до Естонського морського музею для консервації та наукового дослідження.

Один предмет із затонулого корабля привернув особливу увагу істориків та морських експертів. Археологи виявили навігаційний компас, який, як вважається, є найстарішим збереженим зразком такого типу в Європі. Звіти з Естонії свідчать, що компас все ще працював через століття після того, як корабель затонув поблизу Таллінна.

У середньовічний період моряки, які перетинали води Балтійського моря, покладалися на берегові лінії, пам’ять, зірки та мінливі погодні умови. Наявність на борту компаса свідчить про те, що купці дедалі більше покладалися на технічні засоби, щоб безпечно перевозити вантажі складними водами.

Місцезнаходження затонулого корабля також показало, наскільки змінилося узбережжя Таллінна з часом. Сьогодні ця територія є частиною жвавого міського району, але в середньовіччі вона розташовувалася поблизу мілководних прибережних вод, недалеко від дельти річки Харяпеа.

Дослідники вважають, що середньовічний порт колись стояв приблизно за 800 метрів на північний захід від місця затонулого корабля. Упродовж кількох століть берегова лінія повільно змінювалася, оскільки проєкти меліорації покривали болотисту землю ґрунтом та будівельними матеріалами.

Пізніше цю територію зайняли склади, залізничні колії та паркувальні майданчики, тоді як корабель залишався похованим під морськими відкладами. Цей шар вологого ґрунту захистив деревину та багато артефактів від значного розкладу.

У затонулому кораблі було не лише морське спорядження. Археологи виявили інструменти, зброю, шкіряне взуття та навіть останки двох щурів, що застрягли у розлитій смолі. Декілька пар взуття мали сліди багаторазового ремонту, що свідчить про те, що екіпаж тривалий час працював на борту судна.

Розкиданий стан предметів свідчить про те, що корабель був покинутий поспіхом. Дослідники припускають, що екіпаж, можливо, покинув судно під час надзвичайної ситуації поблизу берега, залишивши особисті речі.

Пізніше наукове дослідження допомогло визначити вік судна з незвичайною точністю. Дослідники вивчили 97 зразків деревини, взятих із обшивок корпусу, балок, шпангоутів та армуючих елементів. Вченим вдалося встановити вік 87 зразків із затонулого судна.

Аналіз показав, що багато дубів, використаних для основної конструкції, було зрубано взимку 1370–71 та 1371–72 років. Додаткові секції, ймовірно, походили з дерев, зрубаних взимку 1373–74 років. Замість того, щоб дати суднові приблизну середньовічну дату, дослідження звузило час будівництва до початку 1370-х років майже з точністю до року.

Докази також свідчать про те, що корабель зазнав дуже незначних ремонтних робіт перед затопленням. Археологи виявили лише дрібні роботи з технічного обслуговування, зокрема ремонт тріщин у корпусі. Це відкриття підвищило ймовірність того, що судно було ще відносно новим, коли затонуло поблизу Таллінна.

Сама деревина розкрила інформацію про торгівельні зв’язки в Балтійському регіоні. Згідно з дослідженням, багато дубів, використаних у будівництві, ймовірно, походили з прибережної Литви, тоді як інші джерела деревини могли походити з сусідніх балтійських регіонів та Естонії.

Таким чином, судно відображало ту саму торгівельну мережу, якою воно колись подорожувало. Деревину, ймовірно, вирубували в одному регіоні, транспортували через Балтійське море і обробляли корабельні майстри, що працювали поблизу Таллінна.

Дослідники класифікували судно як ког — тип суден, тісно пов’язаних з вантажною торгівлею в Північній Європі. Однак судно "Лутсі 8" також має конструктивні деталі, що відрізняються від деяких традиційних описів когів. Історики пояснили, що середньовічне суднобудування не було уніфікованим. Суднобудівники коригували конструкції на основі доступної деревини, місцевих знань та практичних потреб.

Однією з найбільш незвичайних знахідок стали бліді смуги, відомі як місячні кільця, виявлені всередині декількох дубових дощок. Ці сліди утворювалися, коли дерева під час росту зазнавали пошкоджень від морозу, зламаних гілок або екологічного стресу. Двадцять одна з датованих зразків містила місячні кільця, що є напрочуд високою цифрою порівняно з аналогічними дослідженнями в інших регіонах.

Середньовічні будівельники, здається, були обізнані про слабкі місця деревини. У ділянках, де з’являлися місячні кільця, корабельні майстри додавали довгі армуючі дошки всередині корпусу, щоб зміцнити судно. Ця деталь демонструє практичні навички середньовічних майстрів, які розуміли, як поводиться пошкоджена деревина, і адаптували свої методи будівництва, щоб зменшити ризик на морі.

Археологи також підтвердили, що поблизу, під Таллінном, досі лежить похований ще один, більш давній затонулий корабель. Дослідники навмисно залишили другий корабель під землею, оскільки навколишній ґрунт захищає його від пошкоджень.

Уламки корабля зберегли свідчення про торгівлю в Балтійському регіоні, мореплавство та повсякденне життя у XIV столітті. Те, що почалося як проєкт будівництва, стало однією з найцінніших знахідок морської археології в Європі.

Раніше Фокус писав про скарб золотих браслетів, знайдений у Данії. Археологи датують артефакти епохою вікінгів.

Також ми розповідали про дослідження штучного острова у Шотландії. Вчені виявили, що він старіший за Стоунгендж.

Під час написання цього матеріалу використано джерела: Arkeonews, Estonian Maritime Museum.