Жахливий експеримент 60-х років: чому вчені вбили невинного слона за допомогою ЛСД (фото)

Те, що сталося потім, шокувало як вчених, так і громадськість, і через десятиліття цей випадок досі викликає питання щодо етики, втручання уряду та меж наукових досліджень, пише Фокус.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

2 серпня 1962 року дослідники з Медичної школи Університету Оклахоми об’єднали зусилля з директором зоопарку Оклахома-Сіті, щоб провести незвичайний експеримент на 14-річному індійському слоні на ім’я Туско. За повідомленнями, метою було вивчення "мусту" — тимчасового стану у самців слонів, що характеризується агресією, непередбачуваною поведінкою та підвищеною гормональною активністю.

Перш ніж слони входять у стан мусту, вони часто виділяють густу коричневу рідину з залоз, розташованих з боків голови. Дослідники були заінтриговані цим виділенням і задавалися питанням, чи відіграє воно роль в агресивній поведінці, пов’язаній із мустом, чи є просто побічним ефектом цього стану. Вчені сподівалися, що, ввівши Туско ЛСД, вони зможуть викликати стан, схожий на муст, і зібрати зразки цієї загадкової рідини для дослідження.

Доктор Луїс Джоліон Вест, Честер М. Пірс та Уоррен Д. Томас описали слонів як тварин, що викликають "великий інтерес" завдяки їхньому інтелекту та соціальній структурі. Дослідники зосередилися на мусті, оскільки він на короткий час перетворював "зазвичай поступливих і приручених" слонів на небезпечних тварин.

Дослідники вважали, що ЛСД може викликати стан, схожий на муст. Щоб перевірити цю гіпотезу, Туско ввели близько 297 міліграмів ЛСД за допомогою дротикового пістолета. Ця доза майже в три тисячі разів перевищує рекреаційну дозу для людини.

Вчені визнали, що не були впевнені, як відреагують слони. У своїй статті вони пояснили: "Якби чутливість слона була на рівні чутливості людини, це було б значним передозуванням". Попри ці побоювання, експеримент було проведено без попередніх тестів з меншими дозами.

Незабаром після ін'єкції Туско почав голосно трубити і бігати по своєму вольєру. За лічені хвилини його стан різко погіршився. Він став хитатися, втратив контроль над ногами, звалився і почав страждати від судом. Стурбовані такою реакцією, дослідники спробували нейтралізувати ефекти за допомогою кількох препаратів, зокрема промазину гідрохлориду та пентобарбіталу натрію. Їхні зусилля виявилися марними, і незабаром Туско помер.

Опублікований висновок показав, як мало на той час було відомо про ЛСД. Дослідники написали: "Схоже, що слон дуже чутливий до впливу ЛСД – це відкриття може виявитися цінним у роботі з контролю популяції слонів в Африці". Ця заява викликала критику через свій холодний і байдужий тон.

Вчені також висунули гіпотезу про можливий біохімічний зв'язок між ЛСД та мустом. Вони задавалися питанням, чи попередній досвід Туско з мустом зробив його більш вразливим до препарату через процес, який вони назвали "аутосенсибілізацією". Однак вони надали мало доказів на користь цієї теорії, і багато пізніших спостерігачів розглядали це пояснення як слабку спекуляцію, а не ґрунтовну науку.

На той час дослідження ЛСД швидко набирали обертів у Сполучених Штатах. Під час Холодної війни розвідувальні агентства та медичні дослідники зацікавилися тим, чи можуть психоделічні препарати впливати на пам’ять, поведінку або опір під час допитів. Ця атмосфера сформувала багато суперечливих досліджень того періоду.

Експеримент з Туско привернув увагу, оскільки доктор Луїс Джоліон Вест мав зв’язки з програмою MKUltra, пов’язаною з ЦРУ. MKUltra була секретною операцією, зосередженою на контролі над розумом, техніках допиту, гіпнозі та експериментах з наркотиками. Програма стала сумнозвісною після того, як розсекречені документи показали, що деякі випробування проводилися на людях без їхньої згоди.

Журналіст-розслідувач Том О’Ніл пізніше повідомив, що документи, виявлені після того, як Вест покинув Університет Оклахоми, вказували на те, що експеримент зі слонами, ймовірно, отримував фінансування, пов’язане з ЦРУ, через Фонд досліджень у галузі психіатрії. Зовні організація нібито підтримувала психіатричні дослідження, але пізніше історики пов’язали її з таємними урядовими проектами, пов’язаними з MKUltra.

Немає прямих доказів, які б повністю підтверджували, що сам експеримент з Туско був частиною експериментів влади. Важливі документи, зокрема внутрішні меморандуми та документи про фінансування, так і не з’явилися у відкритому доступі. Через це історики й досі дискутують, чи експеримент був зумовлений переважно науковою цікавістю, урядовими інтересами чи поєднанням обох факторів.

Ця історія відображає, наскільки іншою була наукова етика в середині XX століття. Захист прав тварин був слабшим, психоделічні препарати були маловивченими, а деякі дослідники вважали, що екстремальні експерименти є прийнятними в гонитві за знаннями. Сьогодні справа Туско часто використовується як попередження про небезпеку нестримних наукових амбіцій та таємних урядових досліджень.

Раніше Фокус писав про те, яким буде перший контакт з прибульцями. Можливі наслідки вже описали у секретних документах ФБР.

Також ми розповідали про нове відкриття, пов'язане з Данте. Виявилося, що опис Пекла з Божественної комедії вказує на реальне місце.

Під час написання цього матеріалу використано джерела: IFLScience, Wikipedia.