Мильна бульбашка медстрахування. Чим не влаштовує нинішня система і що пропонують натомість

Першим пунктом у сфері охорони здоровʼя передвиборної програми "Слуги народу" стоїть впровадження обовʼязкового медичного страхування (ОМС). Зе-команда далеко не перша і, швидше за все, навіть не остання, яка обіцяє українцям запустити ОМС. Протягом останніх десяти років у країні розробили приблизно 20 законопроектів, що пропонують різні моделі медичного страхування, але жоден із них не ухвалений. Останньою стала ініціатива Юлії Тимошенко в 2020 році, що передбачає створення уповноваженого органу медичного страхування, який би розпоряджався страховими внесками. Передбачалося, що страхування оплачуватимуть працівники і роботодавці. Тимошенко — одна з тих, хто особливо часто говорить про запуск ОМС. Щоразу нардепка наголошує, що "українці не повинні платити за охорону здоровʼя зі своєї кишені", при цьому забуває згадати, що будь-яке медичне страхування так чи інакше оплачується за рахунок населення.

У минулому році Володимир Зеленський в посланні до Верховної Ради доручив профільним відомствам розробити модель медичного страхування для України. Передбачалося, що відповідний закон ухвалять у 2021-му, а нова система запрацює з 2023-го. Однак мало хто з політиків згадує про те, що з 2017 року в Україні вже працює система державного медичного страхування.

Медстрахування в Україні. НСЗУ як страховик

"У світі є кілька основних моделей медичного страхування — британська, німецька, американська. Ми вибрали британську. Національна служба здоровʼя України — це і є наш страховик, а Програма медичних гарантій — страховий пакет, в якому вказані всі послуги, на які ми можемо розраховувати", — розповідає Павло Ковтонюк, співзасновник Українського центру охорони здоровʼя, заступник міністра охорони здоровʼя в 2016-2019 роках. Страхові внески українці роблять через загальні податки. Цим, уточнює Ковтонюк, якраз і відрізняється британська модель — оплата медичних послуг відбувається практично непомітно для населення.

"Ми купуємо речі, заправляємо машини бензином, і з цього всього відраховуються податки, а потім уряд спрямує його на медицину", — пояснює експерт.

З повним списком медичних послуг, гарантованих державою, можна ознайомитися на сайті НСЗУ.

За словами Ковтонюка, ще одна система обовʼязкового медичного страхування Україні не потрібна. Основне завдання, що стоїть перед профільними відомствами, — зміцнити Національну службу здоровʼя. Створений у 2017 році орган виконавчої влади повноцінно запрацював тільки з цього року, однак критика медичної реформи з боку МОЗ, нардепів та президента призвели до того, що НСЗУ урізали фінансування, частина персоналу пішла, а місце керівника вакантне з листопада 2019-го. Більш того, замість розвитку нової моделі медичного страхування влада продовжує роздавати здебільшого популістські обіцянки нового ОМС.

Так, рік тому Михайло Радуцький пообіцяв, що медичне страхування покриватиме те, що не входить в гарантований державою обсяг медичної допомоги. Однак у комітеті ВР не готові коментувати, як буде працювати ця система. Одна з імовірних моделей — якраз те, що пропонує Тимошенко: додати до наявної програми медичних гарантій німецьку модель Бісмарка, коли внески на ОМС роблять співробітники і роботодавці.

У світі є кілька основних моделей медичного страхування — британська, німецька, американська. Ми вибрали британську

Павло Ковтонюк таку страхову надбудову називає економічним нонсенсом.

"Якщо в програмі медичних гарантій існує певний дефіцит, то треба переказати туди більше коштів, щоб програма покривала все необхідне, — вважає він. — Навіщо створювати окремий механізм збору коштів? Система НСЗУ отримує гроші через загальні податки. Якщо ввести ще й модель Бісмарка (єдиний соціальний внесок), то суть залишиться та ж сама — оплачувати все одно будемо ми".

Михайло Радуцький уточнює, що в робочу групу з впровадження медичного страхування увійдуть французькі фахівці. "Комітет продовжує консультації щодо того, яка модель найбільш підходяща для України. Важливо, щоб вона враховувала можливе недофінансування галузі, яке відбувається в останні роки, і можливості української економії", — підкреслює нардеп.

Співоплати і ДМС

Незважаючи на те, що комітет ВР кілька років не може визначитися з моделлю обовʼязкового медичного страхування, робоча група закінчує підготовку двох інших законопроектів — про співоплати за медичні послуги і підтримку добровільного медичного страхування (ДМС).

"Ринок приватного медичного страхування в Україні дуже слабкий, — коментує Павло Ковтонюк. — Однак у таких моделях, як наша, ДМС грає важливу роль: люди, які хочуть отримати більше, ніж пропонує НСЗУ, можуть купувати додаткові послуги через приватну страхову компанію. І це добре". За його словами, в Іспанії, де працює схожа на українську Національна служба здоровʼя, приблизно 10% населення також оформлюють приватне страхування.

Як розповідає народний депутат Олесь Довгий, голова підкомітету з медстрахування, для розвитку ДМС необхідно затвердити умови, що захищають пацієнтів від навʼязування непотрібних їм медпослуг, а також законодавчо закріпити пакет послуг, якими пацієнт може скористатися додатково.

Паралельно депутати працюють над впровадженням співоплати, що дозволяє пацієнтам отримувати поліпшену медичну послугу. Наприклад, за програмою медичних гарантій людина має право на певну операцію, проте якщо вона хоче потрапити до конкретного професора, то в неї зʼявиться право доплатити за це абсолютно офіційно. Інший приклад: за додаткові гроші людина зможе отримати більш якісний і дорогий імплант, ніж той, який пропонує держава.

"Це важливо, щоб пацієнт за власним бажанням мав доступ до альтернативних високоякісних медичних послуг і технологій в закладах охорони здоровʼя усіх форм власності. Це зробить нас ближчими до впровадження добровільного медичного страхування", — вважає Олесь Довгий.