Війська Росії діють як одержимі. Єпископ Кава розповів про допомогу та посередництво Ватикану

католики волонтери гуманітарна допомога, лицарі колумба, гуманітарка з Польщі, Карітас Польща
Фото: Виктор Ковальчук | Єпископ Едвард: "Я не можу прийняти, що світ мовчить, це просто не вкладається в голові"

Про війну, гуманітарну допомогу та посередництво Папи Римського в перемовинах про мир в Україні — розмова з єпископом Римо-католицької церкви Едвардом Кавою.

Без броні

Фура важко і повільно підіймається вгору. Вона на польських номерах та з червоним хрестом на лобовому склі. В цей імпровізований церковний логістичний центр у передмісті Львова щодня приїжджають машини з гуманітарною допомогою з-за кордону. В них переважно харчі, засоби гігієни та одяг.

"Сьогодні, наприклад, збираємо фуру на Конотоп та Ніжин, там просять продукти швидкого приготування. Вранці фура поїхала до Житомира — на півночі області є населені пункти, де критична ситуація з продуктами. А ще пішли вантажі на Суми та Київ", — каже Едвард Кава, римо-католицький священник, єпископ-помічник Львівської архідієцезії. Йому 43 роки. І останній місяць його частіше можна побачити не в храмі, а між пакунків з борошном та ліками.

Важливо
Лікування душевних ран. Інтерв'ю з волонтеркою з Ізраїлю на українсько-польському кордоні

Біля однієї з вантажівок — Андрій, чоловік середніх років. Він чекає, коли машину заповнять всім потрібним. Від початку війни Андрій як водій-волонтер їздить із заходу на схід. Вже точно не пам'ятає, який у нього за рахунком рейс.

"Ми можемо доставити тільки туди, де можемо проїхати фурою", — зауважує водій.

католики волонтери гуманітарна допомога, лицарі колумба, гуманітарка з Польщі, Карітас Польща Fullscreen
Єпископ Едвард: "Ми почали працювати 24 лютого, коли на кордоні з'явилися перші люди, які через війну хотіли виїхати за межі України"
Фото: Виктор Ковальчук

Щоб довезти вантажі до місця призначення і церква, і волонтери шукають кошти на пальне. Щоб з'їздити та повернутися до Львова, потрібно 17 тисяч гривень. Якщо вантаж їде до парафії — оплачує церква.

Телефон єпископа Едварда не замовкає.

"Станіславе, всі хочуть продукти, але що буде, то дамо", — відповідає він на один із дзвінків. Пояснює: запити отримує від парафій та мерів міст.

"Ми направляли вантажі на Харків, але згодом це стало важко. Зараз возимо до Дніпра і там уже малим транспортом довозимо далі. Був час, коли й до Києва було важко доїхати, тоді возили залізницею. Держава нам давала безплатно вагони. В кожний вміщувалося 60 тонн, тобто три фури. Але була складність перевантажити в потяг, — каже Кава. — Зараз відправляємо вантажі на Запоріжжя — з думками про Маріуполь. Він у нас у серці. Люди, які стають жертвами геноциду. Вантажі передаємо державі. Вони мали йти із залученням Червоного Хреста, який має на міжнародному рівні можливість туди заїжджати. Хоча я бачу зараз, що для російських загарбників немає нічого святого. Вони обстрілюють навіть Червоний Хрест. Знаємо випадки, коли російські загарбники забирали вантажі або затримували їх, змушуючи повернутися до Запоріжжя".

Важливо
Фортеця Маріуполь: оточення, хоробрість захисників, як виживали містяни

Римо-католицька церква має парафії по всій Україні. Десь впливовіші, як у Житомирі чи Бердичеві, десь скромніші, нечисленні.

"Була і в Маріуполі: будинок, де жили священники, на околиці міста, а також будували центр у центральній частині міста, — розповідає Кава. — Й одне, й інше місце зараз обстріляне, обкрадене, понівечене — ліквідоване. Священники виїхали одним з останніх "зелених коридорів" своїм автомобілем".

Допомогу розбирають та перевантажують парафіяни та волонтери, зокрема представники організації "Лицарі Колумба". Працюють зранку до вечора, іноді вночі.

Надходять до церкви й запити від Збройних Сил та Національної гвардії. Просять засоби захисту та берці. Але такий вантаж — рідкість. За місяць одного разу прийшла партія бронежилетів, але на кордоні її забрала держава на склади.

"Ми отримали лише документ про передачу державі. Сподіваюся, Збройним Силам", — каже єпископ.

Рука Польщі

"Ми почали працювати 24 лютого, коли на кордоні з'явилися перші люди, які через війну хотіли виїхати за межі України, й утворилися великі черги, — продовжує єпископ Едвард. — Вирішили їм допомагати: підвозили продукти, одяг, воду. Під особливу опіку взяли тих, хто був без транспорту. Потім почали надходити запити з регіонів, де виникали проблеми з продуктами, Церква шукала міжнародних партнерів, які могли б допомогти. Однією з таких організацією-партнером стала "Карітас Польща".

"Польща не лише на милосердному рівні допомагає нам, а й на політичному та духовному, — каже єпископ. — Поляки зайняли дуже чітку позицію. Можливо, через це вони навіть щось втрачають, але вони справді стоять пліч-о-пліч з українською народом. Друзі пізнаються в біді. І тут ми побачили, хто насправді наш друг. Ми хотіли б сподіватися на допомогу від німців, але бачимо, що їхня позиція виявилася дивною — вони не переконливо на нашому боці. Угорщина також не має чіткої позиції, хоч вона — наш сусід. А поляки мають. Дуже багато поляків приймають наших людей, які були змушені виїхати та шукали захисту".

Важливо
Відчинені двері. Як Польща приймає українських біженців

На території комплексу чутно не лише звуки навантажувача, а й голоси. Тут, у церковних приміщеннях мешкають переселенці зі зруйнованих армією Росії областей.

"Я не люблю слово "біженці", бо воно якесь принизливе. Можливо, краще говорити — переміщені особи. Кожен має право бути в безпеці", — каже Кава. Загалом лише тут їх приблизно 350 людей. Переважно жінки та діти. А якщо хтось хоче поїхати до Європи, церковники намагаються знайти місце для проживання при парафіях, щоб люди не потрапили на гачок шахраїв (що трапляється) і почувалися в безпеці на території Німеччини, Італії, Австрії чи Польщі.

Високий посередник

Нещодавно президент України Володимир Зеленський говорив із Папою Римським Франциском, запросив його приїхати до України. З одного боку, на адресу Святого Престолу серед мирян звучали закиди про небажання Папи Франциска назвати війну в Україні війною (але вже після нашої зустрічі з єпископом стало відомо, що Папа Римський під час промови на Мальті згадав про "тінь війни", яка поширилася зі сходу Європи, "землі сходу сонця"), а з іншого — Україна говорить про Ватикан як про одного із посередників у перемовинах про мир.

Едвард Кава впевнений: "Цей контакт Святішого Отця Франциска з президентом Володимиром Зеленським є великим знаком насамперед для нас, українців, що Святий Престол справді займає позицію в цій війні на боці України. Знаючи папу Франциска, можу сподіватися, що він вирішить приїхати будь-якої миті в Україну, навіть у найтривожнішу для нас. І я вірю, що це може бути момент, коли не тільки наш ворог буде змушений призупинити обстріл невинних людей, але й буде залучена світова спільнота. Думаю, що основний акцент Ватикану зараз на те, щоб пробудити світову спільноту. Бо ці співчуття, санкції — поки що порожні слова. Зрозуміло, від них будуть наслідки. Але вони не рятують життя людей у Маріуполі сьогодні. Весь світ дивиться, як бомблять Маріуполь, як під завалами по декілька днів перебувають діти, невідомо в якому стані. Це неприпустимо. Ми бачимо, як людей ховають у братській могилі. Мовчати не можна. Я не можу прийняти, що світ мовчить, це просто не вкладається в голові, що на таке щось в самому серці Європи можна дивитися спокійно і мовчати".

Єпископ каже: ця війна — не тільки вимір мілітарний, це також і духовний: "Тобто, дивлячись на поведінку тих злочинців з Російської Федерації, які обстрілюють дітей і жінок, думаєш, що вони діють як одержимі. Це видно з їхніх дій. Злу треба зав'язати руки".

На питання, чи може Ватикан бути посередником для припинення війни, Едвард Кава зазначає: "З 2014 року церква прагнула бути посередником і допомагати. Але проблема в тому, що з боку Російської Федерації нема з ким розмовляти. Навіть якщо є якісь з їхнього боку обіцянки, за дуже короткий час їх відкликають, змінюють, ними маніпулюють. Ватикан хоче розмовляти зі стороною, яка дотримується слова".

Не бачить єпископ і перспектив у розмовах із представником Російської православної церкви.

"Бо вона невільна, — пояснює він. — У Росії церква повністю перебуває під впливом влади. Так бути не може. В Україні влада змінюється, а ми залишаємось", — резюмує єпископ.