Готуючи авіаносці до бою. Чому Японія є ключем до військової стратегії США в Тихому океані

Щоб у японців з'явилася хоч якась надія на стримування Китаю та Північної Кореї, їм доведеться докладати більше зусиль.

Фокус переклав текст доктора Ден Гуре, присвячений питанню мілітаризації Японії у світлі протистояння США та Китаю.

Обстановка у сфері безпеки в західній частині Тихого океану стає все більш складною для США, їхніх друзів та союзників. Китай прагне домінувати в регіоні та проєктувати свою силу на весь світ. Північна Корея розширює арсенал балістичних ракет та ядерних боєголовок. Щоб стримувати Пекін і Пхеньян та протистояти військовій загрозі з їхнього боку, США зміцнюють свою оборону в регіоні в якісному та кількісному відношенні. Союзники США в регіоні, головним з яких є Японія, повинні наслідувати той самий приклад. Але чи готова Японія зробити свій внесок?

Баланс сил у західній частині моря швидко змінюється. Китай прагне створити армію "великої держави", яка перевершить США. Для цього китайці інвестують у широкий спектр високих технологій, багато з яких розроблені спеціально для того, щоб протистояти силам США, що переважають, або використовувати їхні явні вразливості. Зокрема, Народно-визвольна армія (НВАК) швидко вчиться завдавати масованих ударів на великій відстані як по стаціонарних об'єктах, так і по мобільних силах. ВПС НВАК вже експлуатують власну версію стелс-винищувача п'ятого покоління і незабаром приймуть на озброєння новий далекий стратегічний бомбардувальник. НВАК розгорнула безліч балістичних і крилатих ракет великої дальності з точним наведенням, одна з яких, DF-21, спеціально розроблена для атаки на великі бойові кораблі на кшталт американських авіаносців. Ракети із звичайними боєголовками будуть застосовуватися в масованих атаках, покликаних вивести з ладу сили противника на початку бойових дій. ВМС НВАК швидко поповнюються новими ударними підводними човнами, авіаносцями, ракетними есмінцями та великими бойовими кораблями-амфібіями.

У відповідь Збройні сили США істотно змінюють баланс сил і концепції операцій. Загальне завдання в тому, щоб розосередити підрозділи та озброєння по всьому регіону, зробивши кожне з них сильнішим і маневренішим, а також дозволити командуванню об'єднаних сил використати всі їхні можливості у всіх галузях ведення бойових дій. Концепція "Експедиційних операцій на передових базах" (Expeditionary Advanced Base Operations) Корпусу морської піхоти приділяють основну увагу невеликим, маневреним формуванням, які постійно переміщуються поблизу ворожих сил, ведучи вогонь на великих відстанях. Це один із прикладів того, якими США бачать бойові дії майбутнього.

Армія США інвестує в нове вдосконалене озброєння для підтримки цих сил. Найважливіша роль відведена системам завдання далеких і точних ударів, таким як високоточна ракета великої дальності класу "повітря-поверхня" (Long-Range Air to Surface Missile), крилата ракета "Томагавк" Block V і Army's Precision Strike Missile. Не менша увага приділяється протиракетній обороні з використанням наземних систем типу Aegis Ashore та Terminal High Altitude Area Defense System, а також морської системи Aegis Ballistic Missile Defense System з новим радаром SPY-6.

Союзники США поділяють думку Вашингтона про зростання загрози безпеці з боку Китаю. У відповідь на це вони збільшують витрати на оборону та витрачають більше коштів на модернізацію. Величезною ініціативою в цьому напрямі стало придбання Японією, Австралією та Південною Кореєю винищувача F-35 Joint Strike Fighter.

Значення Японії як союзника США неможливо переоцінити. Японія відіграє унікальну роль в організації безпеки Індо-Тихоокеанського регіону завдяки своєму місцеперебуванню, економічній потужності та тісним зв'язкам із США. Саме в Японії розміщені сили ВПС, ВМС та морської піхоти завдяки її унікальному географічному положенню.

Уряд прем'єр-міністра Сіндзо Абе зробив стримування китайської та північнокорейської загроз своїм головним пріоритетом у сфері безпеки. З цією метою він реалізує стратегію національної безпеки, спрямовану на якісне та кількісне вдосконалення японських Сил самооборони (JSDF) та проведення географічно розосереджених операцій.

В останні роки Токіо ухвалив серйозну програму військової модернізації, спрямовану не тільки на підвищення здатності захищати свою територію та навколишні води, а й на проєктування військової сили на більш віддалені регіони. Крім зобов'язання придбати близько 147 літаків F-35, Японія купила або планує купити в США транспортні літаки V-22, протичовнові літаки P-8, повітряні танкери-заправники KC-46A, винищувачі AH-64 Apache та системи ППО Patriot. Більша частина парку літаків F-15J буде модернізована за допомогою нової електроніки та озброєння.

Крім того, Японія інвестує у власні розробки. JSDF модифікувала два есмінці класу Izumi в мініавіаносці, здатні приймати на борт F-35B з коротким зльотом та вертикальною посадкою. Країна розпочала програму досліджень та розробок зі створення винищувача шостого покоління для заміни застарілих F-1. Японія також співпрацюватиме із США в розробці та розгортанні масиву малих низькоорбітальних супутників для попередження про ракетний напад.

Однією з проблемних галузей є протиракетна оборона власної території. Декілька років тому уряд Абе вирішив придбати дві системи протиракетної оборони Aegis Ashore. Таку саму систему нині розгорнуто в Європі. Проте Міністерство оборони Японії оголосило про припинення закупівлі. Враховуючи зростання загрози, що походить від величезних арсеналів балістичних ракет Китаю та Північної Кореї, багато з яких можуть переносити ядерний заряд, Японії варто взяти на себе серйозні зобов'язання щодо розвитку національної протиракетної оборони.

Завершення епохи Абе – саме час, щоб переглянути роль Японії в майбутній безпековій структурі Індо-Тихоокеанського регіону. Щоб у японців з'явилася хоч якась надія на стримування Китаю та Північної Кореї, їм доведеться докладати більше зусиль. Кроків, зроблених за останнє десятиліття, усе ще недостатньо. По суті, Японія повинна бути здатна відбити і послабити будь-яку першу атаку Китаю або Північної Кореї, надавши США та іншим союзникам час для військової відповіді. За відповідних додаткових інвестицій у наступальні та оборонні можливості ця країна могла б стати таким самим "непотоплюваним авіаносцем", як Великобританія протягом більшої частини Другої світової війни.

Для цього знадобляться серйозні інвестиції в активну та пасивну оборону для протидії повітряним та ракетним загрозам з боку Китаю та Північної Кореї. Крім цього, Японії потрібна здатність завдавати ударів великої дальності, щоб зривати операції супротивника. Деякі оглядачі пішли ще далі, запропонувавши Японії стратегію "активного заперечення": країна стане менш вразливою, розширюючи свої оборонні можливості і водночас протистоявши наступальним силам супротивника навіть на великих відстанях від внутрішніх островів.

Про автора

Ден Гуре – доктор наук, віцепрезидент аналітичного центру з суспільно-політичних досліджень Інституту Лексінгтона. Працював у державному секторі та федеральному уряді США. У 2001 році брав участь у Перехідній групі Міністерства оборони.

Ця стаття вперше з'явилася у 2020 році і передруковується у зв'язку з інтересом читачів.