Коричневі друзі Путіна. Західні ультраправі та російсько-українська війна

Прагнення президента Росії Володимира Путіна "денацифікувати" Україну знайшло благодатну аудиторію у Сполучених Штатах, особливо в інтернеті. Для тих, хто стежить за віртуальними просторами, населеними ультраправими та білими екстремістами, очевидно, що раптове вторгнення Росії в Україну стало джерелом різких дискусій та розбіжностей. У цьому нічого дивного. Особи, групи та мережі, що становлять інтернет-екосистему агресивних ультраправих, ніколи не були монолітними.

Фокус переклав текст трьох авторів (це Стефані Фоггетт, Моллі Солтског та Колін Кларк), присвячений західним ультраправим і тому, як вони пов'язані з Росією і як до неї ставляться.

Західні ультраправі фанати Путіна та російсько-українська війна

З ідеологічної точки зору ці групи розглядають світ і події, що відбуваються в ньому, через призму своїх політичних устремлінь щодо створення білої етнічної держави і руйнування західних ліберальних суспільств. Цей наріжний камінь насильства є гарною відправною точкою для розуміння наративів, які формують онлайн-дискурс американських ультраправих щодо України.

У питаннях національної та міжнародної політики ці актори за своєю природою є опортуністами: вони розглядають конфлікт в Україні з точки зору того, як криза може служити їхным власним локальним інтересам та прагненню до політичного насильства в рідній країні відповідно.

Багато ультраправих екстремістських сил підтримують Росію, деякі — Україну, а інші абсолютно байдужі до кінця конфлікту, але виступають за кровопролиття та аномію.

Аналітики, які спостерігають за їхньою діяльністю в Інтернеті, можуть зробити цікаві висновки з їхніх наративів. Надалі ці висновки допоможуть політикам і спеціалістам з безпеки боротися з ультраправими різних країн, які набирають силу, яким Москва та її агенти надавали фінансову та іншу підтримку задовго до війни в Україні.

Наслідування Путіна

Білі екстремісти бачать зиск у підтримці Росії. Насамперед, у них є спільний ворог. Онлайн-екосистема білої переваги сповнена антисистемної риторики, яку вони називають "глобалізмом". Цей поширений в екстремістських просторах світогляд стверджує, що існує мерзенна глобальна змова тіньових еліт, що контролюють економіку та ЗМІ.

Екстремістська риторика проти цієї "системи" завжди включає расистські та антисемітські посилання. У своїй боротьбі проти цієї організованої "антибілої" всесвітньої змови білі супремасисти повинні боротися із силами західного ліберального "виродження", що захопили Північну Америку, Європу, Австралію та інші країни. На глобальному рівні ця змова нібито включає низку міжнародних організацій, таких як Європейський Союз, Світовий банк, Всесвітня організація охорони здоров'я та НАТО.

Деякі бачать у Путіні свого рятівника від "геноциду білих" у межах так званої "великої заміни", коли меншини витіснять і поглинуть білу расу.

Багато білі супремасистів вітають виклик, кинутий Путіним західному ліберальному статус-кво та міжнародному порядку, заснованому на правах людини. Протягом багатьох років Росія підтримувала західні політичні сили, що послаблювали та розколювали держави.

Є безліч документальних підтверджень підтримки, яку Росія надавала правим популістам у Європі та Північній Америці, а також деяким із найпохмуріших елементів ультраправого екстремістського простору. Це включає підтримку анти-ЛГБТК+ ідеології та реваншистського та шовіністичного підходу до зовнішньої політики, яким захоплюються та прагнуть наслідувати багато ультраправих екстремістів.

Візьмемо один із підтриманих Кремлем наративів дезінформації, який знайшов благодатний ґрунт в Інтернеті серед ультраправої аудиторії США: нібито президент України Володимир Зеленський є головним організатором та спільником мереж торгівлі людьми в Україні.

Сфабриковані "докази", що пред'являються проти Зеленського, включають той факт, що він єврей — а отже, є частиною "глобальної еліти" — і що він підтримує права ЛГБТК+ спільноти, які, як стверджують у Кремлі, експлуатують та спокушають дітей.

Останнє твердження вже давно знаходить відгук у ультраправих екстремістських групах, таких як Proud Boys, які часто використовують у своїй пропаганді гомофобну та анти-ЛГБТК+ риторику.

Протягом багатьох років сексистська риторика Путіна і образ мачо, що культивувався ним, грали на руку білим екстремістам, що розділяють його зневагу до жінок і гендерної рівності. До вторгнення Росії в Україну спільною ланкою серед білих екстремістів була теза про те, що американські збройні сили розкладаються через різноманітність: мовляв, йдучи назустріч потребам жінок, меншин та гендерно неконформних військовослужбовців, західні військові знижують стандарти та погіршують бойову підготовку. У випадку війни "військова перевага" "належатиме" Росії, — самозадоволено запевняли один одного ці білі супремасисти.

Справді, багато політиків та авторитетних ЗМІ також критикували збройні сили США як надто "райдужні" перед лицем "мужньої" армії Росії. Перевага білих, як і думка Путіна, корениться в женоненависництві. Сфера безпеки часто ігнорує гендерні питання, але варто пам'ятати, що Україна стала жертвою женоненависницької риторики Путіна із самого початку конфлікту у 2014 році. Фанати білого супремасизму мовчки спостерігають за сумнівними військовими успіхами та стратегічною некомпетентністю Росії, втративши дар мови від того, як різношерста народна армія України, що включає навіть бабусь, галантно протистоїть військовій машині гіпермачо, за яку вони вболівали довгі роки. Хоча їхню приголомшену мовчанку на цю тему можна лише вітати, є побоювання, що жінок звинуватить у втратах і покарають за них, як це завжди роблять женоненависники.

Після того, як у 2014 році жінки України змістили політичний баланс ближче до Заходу і далі від Путіна, російські державні ЗМІ демонізували та очорнили їх. Необхідно уважно стежити за гендерними аспектами цього конфлікту як в онлайні, так і офлайн, оскільки женоненависницькі наративи будуть і надалі використовуватися проти російських та українських жінок, які протистоять Путіну.

Підтримка ультраправих екстремістів з боку Москви

Підтримка Росією транснаціональних ультраправих лишається ключовим фактором розвитку цього глобального руху. У 2020 році Державний департамент США назвав Російський імперський рух "особливо позначеною глобальною терористичною групою". Це перший випадок, коли уряд США вжив таких заходів щодо ультраправої екстремістської групи. Російський імперський рух став каталізатором політично мотивованого насильства від Санкт-Петербурга до Стокгольма і далі. За мовчазною згодою Кремля ця група створила ефективну інфраструктуру, яка дозволила їй розширити свою мережу та навчити терористів, а також сприяти війні Кремля на сході України. Російська група Вагнера давно бере участь у воєнних діях Росії в Україні спільно з членами Російського імперського руху, а пов'язані з вагнерівцями найманці брали участь у конфліктах за межами Європи, зокрема у субсахарській та Північній Африці, на Близькому Сході та у Південній Америці. Лідери та найманці групи Вагнера вже давно демонструють ознаки підтримки та прихильності неонацистської ідеології, включаючи використання нацистських та інших символів ненависті на своєму одязі, військових машинах та маркування.

Американські неонацисти та ідеологи також знайшли підтримку в Росії. База (The Base) — одна з таких груп. Ця неонацистська бойова організація, що базується в США, з відділеннями по всьому світу внесена до списку терористичних груп кількома країнами, включаючи Великобританію, Канаду та Австралію, і знайшла притулок у Росії. З 2020 засновник групи, американець Рінальдо Наццаро, керує нею з Санкт-Петербурга, а російський уряд заплющує очі на його діяльність на своїй території. (Зважаючи на дискусії на екстремістських інтернет-каналах, можливо, Наццаро, відійшов від цієї ролі після вторгнення Росії в Україну).

Ідеологічна близькість ультраправих до Росії

Окремі особи та групи ультраправих екстремістів у Сполучених Штатах уже давно демонструють свою підтримку Путіну. Відомий білий супремасист Метью Хаймбах — один із ключових організаторів акції "Об'єднаних правих" (Unite the Right) у Шарлотсвіллі у 2017 році — раніше вітав Путіна як "лідера вільного світу". Щодо війни Путіна в Україні, то візьмемо нещодавні коментарі іншого відомого американського неонациста. Розмірковуючи про економічні санкції Заходу проти Росії і відхід західних підприємств і ЗМІ з країни, а також про прагнення багатьох росіян покинути батьківщину, він вітає той факт, що Росія буде "очищена від іноземних елементів".

Не обійшлося без антисемітських висловлювань і заїжджених фраз про "сіоністський окупаційний уряд" — улюбленої страшилки ультраправих.

Як завжди, у викривальних промовах ультраправих, що хвалили Путіна і Росію, знайшлося місце для ліберального філантропа Джорджа Сороса. Серед білих супремасистів і неонацистів поширена думка про те, що сучасні суспільства необхідно очистити від економічних, соціальних і політичних сил, що розбещують, а також "виродженців". З погляду неонацистської соціальної гігієни, відмову від західних ЗМІ, грошей, технологій, розваг і навіть порнографії можна лише вітати. Через цю спотворену призму вони бачать реалізацію своїх власних жорстоких політичних фантазій: "Ми з хлопцями переїжджаємо до Росії", як каже один мем.

Серед деяких американських правих політичних сил Путін досягнув рівня ікони. Наприкінці лютого на політичній конференції America First ("Америка насамперед") в Орландо, штат Флорида, яку відвідали два члени Конгресу від Республіканської партії, аудиторія вибухнула скандуванням, вітаючи Путіна. До того ж, пропутінські маси не готові залишатися на задвірках. Згідно з січневим опитуванням YouGov, республіканці ставляться до Путіна прихильніше, ніж демократичні політики, включаючи президента Джо Байдена, віцепрезидентку Камалу Гарріс і спікерку Палати представників Ненсі Пелосі. Щовечора на каналі Fox News можна побачити Такера Карлсона, який вихваляє Путіна і фактично є рупором Кремля. Шоу Карлсона дивляться мільйони американців, а його ролики дуже популярні в консервативних соціальних мережах. Карлсон неодноразово зводив наклеп на Зеленського, називаючи його "слухняною маріонеткою байденівського Держдепартаменту", тоді як більшість світу сприймає його як спадкоємця Черчилля.

Декілька провідних республіканців, включаючи лідера меншості Палати представників Кевіна Маккарті, не піддали критиці похвалу Путіну з боку колишнього президента Дональда Трампа і натомість звинуватили "слабкого" Байдена у вторгненні Росії в Україну. У доповіді Управління директора національної розвідки США від 2022 року йдеться, що Росія, ймовірно, працюватиме над "зміцненням зв'язків з американськими діячами у ЗМІ та політиці, сподіваючись розробити перспективні напрямки для майбутніх операцій впливу".

Анти-Путін, анти-Захід, "про-білі"

Проте не всі куточки екосистеми "білої переваги" в Інтернеті підтримують вторгнення Путіна в Україну або вважають, що виграють від перестановки сил, що може статися внаслідок перемоги Росії. Один канадський неонацист поділився зі своїми послідовниками, що Україна стає "цвинтарем білої раси". Він стверджує, що обидві глобальні сили — Росія та Захід — є "антибілими", і попереджає своїх послідовників, що підтримка Путіна означає "можливе торжество ісламо-євразійства під керівництвом Росії та Китаю". Його риторика ґрунтується на іншому поширеному серед білих супремасистів наративі: нібито Україна опинилася між двома "антибілими" імперіалістичними імперіями — мультикультурним "глобалістським" Заходом, що вироджується, з одного боку, і мультикультурною "євразійською" імперією Росії — з іншого. Ці неонацисти нарікають на те, що куди б вони не подивилися — на схід чи на захід, вони бачать мультикультуралізм, релігійний плюралізм з юдеями та мусульманами, багатоетнічну різноманітність та міжнаціональні шлюби. Для них Путін — це відхід "про-білої альтернативи". Виправдання Путіним "демілітаризації та денацифікації" України не сподобалося деяким неонацистам: ця "заява, яка залишає гіркий присмак у роті у націоналістів", як зауважила одна група.

У Скандинавії найбільша регіональна неонацистська організація вирішила, що жодна зі сторін не варта її офіційної підтримки. У коментарях та заявах, опублікованих в Інтернеті після вторгнення Росії в Україну, вони співчувають "обом сторонам" конфлікту, але закликають своїх послідовників зрозуміти: одна зі сторін не варта того, щоб за неї вмирати. Знову ж таки, їхня організаційна позиція пов'язана з ширшими та традиційнішими наративами білих супремасистів, які оплакують так звані "братні війни". Відповідно до цієї позиції, рух не може підтримувати війни, в яких білі чоловіки гинуть від куль один одного, а білі жінки та діти — дефіцитний ресурс у їхньому збоченому світогляді — гинуть у конфліктах між "братами". На питання про військову підтримку їхніми членами боротьби в Україні одна скандинавська неонацистська організація зробила висновок, що їхні члени повинні "брати участь у важливій боротьбі" у себе вдома.

Слід також визнати, що ультраправі елементи є і на українській стороні цього конфлікту. Хоча батальйон "Азов" привернув велику увагу своєю ультраправою ідеологією під час першого бою з росіянами у 2014 році, вважається, що нинішня ітерація "Азова" стала більш націоналістичною та менш расово чи етнічно орієнтованою, ніж у минулому. Звичайно, антисемітизм може знову стати серйозною проблемою для всіх сторін, залучених у цей конфлікт, важливо не забувати про перспективу: Путін і Кремль є основними розповсюджувачами і розпалювачами ультраправої та білогвардійської ідеології для досягнення власних політичних цілей. У типовій для Кремля дезінформації та пропаганді про ультраправих ополченців України зазвичай є частка правди: ультраправі екстремісти боролися та продовжують боротися по обидва боки. Однак Путін не хоче, щоб ви знали, що левова частка цих екстремістів бореться під прапором російського імперіалізму.

Все ж пропаганда і помилкові наративи про Україну, що розповсюджуються підтримуваним Кремлем або пов'язаним з Кремлем апаратом дезінформації, є посиленням вже наявних екстремістських наративів ультраправих. Одним із прикладів є наратив про так звані "Ukraine Biolabs" ("Біолабораторії України"). Ця теорія змови, яку підтримують російські користувачі інтернету, стверджує, що Сполучені Штати відкрили секретні біологічні лабораторії в Україні для розробки біологічної зброї. Ця теорія не тільки прагне виправдати жорстоку війну Путіна проти України, але й ґрунтується на вже наявних в США екстремістських наративах, які виправдовували акти насильства. Аналіз артефактів у межах наративу "Ukraine Biolabs" і того, як він поширився в мережі з 24 лютого, показує, що він знаходить відгук переважно адептів QAnon, антиурядових екстремістів і тих, хто заперечує COVID-19. Наприклад, за даними нашого моніторингу та аналізу, один із піднаративів теорії змови "Ukraine Biolabs" стверджує, що для проведення експериментів у цих лабораторіях, що знаходяться під управлінням США, купують дітей. Ця брехня знаходить відгук у адептів QAnon і поширюється у групах QAnon в Інтернеті.

Клавіатурні воїни чи реальна загроза?

Ці дезінформаційні наративи, що просуваються Росією та іншими закордонними противниками, зрештою спрямовані на загострення суспільних протиріч та підрив довіри до ліберальної демократії та уряду, і мають розглядатися як потужна загроза міжнародній безпеці.

Шапкозакидництво в інтернеті здебільшого зводиться до балаканини клавіатурних воїнів, які бажають підтримати "свою сторону" в останній спалаху цього затягнутого конфлікту. Але якщо деякі з цих дезінформаційних наративів відкрито проросійські та антиукраїнські, то інші підступніші та спрямовані на розпалювання антиурядових та антидемократичних настроїв, які можуть спонукати людей до вчинення актів насильства.

Ультраправі екстремісти використовують такі програми, як Telegram, для радикалізації та вербування, набираючи піхотинців, які готові вирушити в Україну. Як і в попередніх конфліктах, онлайн-екосистеми можуть посилювати ідеологічні наративи та надавати логістичну підтримку іноземним бойовикам, які намагаються дістатися поля бою. Онлайн-резервації ультраправих екстремістів підкріплені іноземними каналами впливу, акаунтами "маріонеток" та мережами ботів з підтримуваного Кремлем та його союзниками апарату дезінформації, які просувають наративи, спрямовані на посилення соціальних розломів у США.

Хоча війна ще тільки починається, а ультраправий екстремістський рух далеко не монолітний у своїх поглядах на неї, ця подія, напевно, послужить активізації екстремістів у всьому світі, зокрема й у Сполучених Штатах. Як і у випадку з іншими подіями, що змінюють світ, на зразок пандемії COVID-19, найбільш підступні та орієнтовані на насильство екстремісти будуть використовувати війну Росії в Україні для подальшого просування свого віровчення ненависті — чи то у формі радикалізації в інтернеті, чи розвитку транснаціональних мереж чи надання матеріально-технічної підтримки людям, які прагнуть приєднатися до бойових дій. Необхідно, щоб Сполучені Штати та їхні союзники зберігали пильність щодо цих подій та протидіяли закликам чи спробам мобілізації до насильства — наприклад, підтримуючи державні інформаційні кампанії або проводячи моніторинг екстремістів, які прагнуть отримати досвід участі у бойових діях.

Про авторів

Стефані Фоггетт — директорка з глобальних комунікацій у The Soufan Group та постійна наукова співробітниця The Soufan Center. Займається питаннями міжнародної безпеки, боротьби з тероризмом та геополітики.

Моллі Солтског — старша аналітикиня з розвідки The Soufan Group. Вона проводить дослідження та аналіз спеціальних проектів, пов'язаних із національною безпекою, конфліктами, геополітикою, сучасною дезінформацією та боротьбою з тероризмом.

Колін П. Кларк — доктор наук. Директор з політики та досліджень у The Soufan Group, старший науковий співробітник The Soufan Center. Ви можете знайти його у Твіттері за адресою @ColinPClarke.