Ізольоване мислення. Психіатр аналізує дії Путіна та його зовнішній вигляд

Деклева працював з 2002 по 2016 рік у Держдепі США, зокрема провів 5 років у посольстві США у Москві. В інтерв'ю виданню Esquire він розповів, що можна зрозуміти з обличчя президента РФ, а також проаналізував його дії під час війни в Україні, що призвело до вторгнення, і як Путін може діяти далі. Фокус представляє найцікавіше з розмови.

Путін став ізгоєм, чим би все не закінчилося

Схоже, ви списуєте це [вторгнення в Україну] на провал розвідки, а не зміну психічного стану Путіна. Чи можете ви це пояснити?

— Я думаю, він [Путін] завжди був безжальний. Він показав себе руйнівником та ризикованою людиною. Я думаю, тут сталося те, що він та його команда повірили розвідданим, які виявилися неправильними. Якби розвідка була правильна, це був би ще один успіх Путіна, який провів ці жахливі руйнівні теракти, починаючи з Грозного 2000 року, Грузії 2008 року, Криму та Донбасу за останні вісім років. Сирія у 2015 та 2016 роках, вбивство Литвиненка за допомогою полонію у Лондоні у 2006 році, замах на вбивство Сергія Скрипаля у Великій Британії у 2018 році за допомогою забороненої хімічної зброї "Новичок". Замах на Навального два роки тому.

Цей Путін не новий. Це людина, яка поспішає. Гадаю, це провал розвідки. На мою думку, помилкою було те, що вони вважали Захід слабким. Вони вважали президента Байдена ослабленим. Його результати опитування протягом тижня до вторгнення становили 39 відсотків [підтримки]. Я думаю, що після принизливого виведення військ з Афганістану це стало частиною ширшого наративу, який наші супротивники і в Росії, і в Китаї вбачають у тому, що ми слабкі. Я думаю, що вони прорахувалися.

Ще одна річ, у якій усі прорахувалися, включаючи американців та західних лідерів, — це президент Зеленський. Ніхто не міг передбачити його героїзм та відвагу. Він був відносно невідомим, вважався легковагою навіть в українській політиці, навіть після свого обрання. Росіяни пропустили це. Я думаю, вони думали, що він втече або буде скинутий.

Ви згадали, що Путін любить ризик. Чи є в історії приклади, коли він поводився необачно, чи це завжди розрахований ризик, і він у цьому випадку прорахувався?

— Я гадаю, що останнє. Деякі люди сказали б, що він поводився необачно, але візьмімо інші руйнівні, агресивні дії, які він зробив. Замах на Сергія Скрипаля, якісь санкції були, якісь дипломати вислані, але Європа не була одностайною в цій відповіді. Отже, знову ж таки, незважаючи на використання забороненої хімічної зброї у Великій Британії, люди продовжували думати, як п'ять президентів у нашій країні, що це людина, з якою ми все ще можемо мати справу. Я гадаю, що зараз це вже не так.

З жахливими бомбардуваннями цивільних об'єктів і навіть з екологічним тероризмом, якщо хочете, з бомбуванням ядерного реактора, звання військового злочинця може бути додане до попередніх титулів дипломата, політика, офіцера КДБ, майстра дзюдо. Він більше схожий на покійного Слободана Мілошевича чи Башара Асада, ніж на інших лідерів, з якими його порівнювали на початку кар'єри.

Путіну сказали, що Зеленський втече

Чи є підстави вважати, що Путін справді вірить у свої розмови про Україну як частину цієї Російської імперії? Чи це більш привід для того, щоб контролювати те, що він вважає своєю сферою впливу?

— Я думаю, обидві причини правильні. Він вірив у це дуже давно. Я думаю, ще у 2007 році він сказав тодішньому президенту Бушу, що Україна не справжня країна. Його найближче оточення роками говорило те саме в публічних виступах. Це ще до вторгнення у Крим.

Путін був у цьому авторитарному контексті багато років. Що відбувається з мозком у цих умовах?

— Існує безліч досліджень авторитарних особистостей та лідерства. Якщо вони [диктатори] ізольовані або перебувають в ехо-камері, де менше незгодних точок зору, зростає ризик ізольованого групового мислення. І те, що вони називають когнітивною ригідністю [неготовність змінювати концептуальну картину навколишнього світу при отриманні нової інформації], а також недоліком інтегративної складності чи гнучкості, щоб вислуховувати незгоду та чути різні точки зору і нюанси щодо проблеми.

Думаю, що Путін назвав спецоперацією, він так і бачив. Йому, певно, сказали, що Зеленський втече. Вони поставлять маріонетковий уряд, і все закінчиться за два-три дні. Українці не воюватимуть. Санкції будуть слабкими ляпасами. Президент Байден не зміг би зібрати альянс, як він це майстерно зробив. Я думаю, що вони недооцінили багато речей щодо цього. У цьому сенсі існувало жорстке, вузьке групове мислення.

Діагноз Путіна. Стероїдний психоз чи старість?

Я знаю, що люди завжди неохоче ставлять діагнози здалеку, але, схоже, він підходить для деяких розладів особистості. Чи є в цьому якась користь у цьому контексті?

— Я думаю, що треба бути обережним, використовуючи психіатричні ярлики та терміни. Що ми можемо зробити, то це спробувати зрозуміти його психіку, його стан розуму і те, як це впливає на події. Насправді це більше психологія переговорів, ніж індивідуальна психологія. Це більше про Сунь-Цзи, ніж про Фрейда.

Навіть якщо Путін — ляльковод, то його тягнуть за інші нитки, навіть як авторитарного лідера. Це одне з питань, про які ми мало що знаємо: хто на нього впливає? Чи було це рішення винятково його власним після того, як йому надали дані, чи впливові люди в його раді національної безпеки шепотіли йому на вухо? Хто може вплинути на лідера? Олігарх чи два, яких він знає? Микола Патрушев? Сергій Шойгу, з яким він ходить на полювання та рибалку? [Олександр] Бортніков, голова ФСБ? Хто може говорити з Путіним як чоловік з чоловіком, якщо хочете, і тонко, навіть з нюансами, намагатися формувати чи впливати на його мислення?

Чи є сенс дивитися на набряклість його обличчя, яку ми бачили, якісь фізичні зміни, які ми бачили? Були деякі розмови про стероїди.

— Дозвольте мені сказати вам так: як практикувальний клініцист, я бачив сотні, якщо не більше, пацієнтів, які приймали стероїди з різних захворювань. Стероїдний психоз, або стероїдну манію, я бачив лише двічі за 30 років. Це трапляється дуже рідко. Якби було щось подібне, ви побачили б більше поведінкових доказів.

Тепер, чи можуть бути побічні ефекти, такі як набряклість, дратівливість? Так, можливо, але ми не маємо достовірних даних.

Можливо, його обличчя трохи набрякло через те, що він був на самоті під час COVID і не так багато тренувався, не грав у хокей, не так багато плавав. Багато людей набрали 15 чи 20 фунтів під час пандемії. Або ін'єкції ботоксу. Можуть бути інші причини. Можливо, він менш здоровий, менше тренується. Він все ще в хорошій формі, але тренується все менше і більше у своєму домашньому офісі в Ново-Огаріві, де він живе. Насправді, він не так часто буває в Кремлі, як повідомляють ЗМІ. Можливо, це просто поєднання старіння, ізоляції та малорухливого способу життя.

Як зробити переговори Росії та України результативними

Якщо ми виходитимемо з того, що це був провал розвідки, то він опинився в зовсім іншій ситуації, ніж очікував. Чи можемо ми зрозуміти, як він тепер поводитиметься?

— Коли Путін зазнає такої невдачі, у ЗМІ з'являються повідомлення про те, що він злиться і злиться на своїх радників за те, що вони не приносять йому добрих новин. Але він також дуже стійка людина. Він дуже жорстка, стійка людина, яка оговталася від негараздів протягом усього свого життя. Я думаю, ми можемо очікувати, що він прийде до норми. Він не легко здаватиметься. Він відступить тільки тоді, коли в нього буде спосіб, що рятує обличчя, відступити так, щоб перед своїм найближчим оточенням і своїм народом оголосити, що він досяг своїх цілей.

Як розвиватимуться події?

— Наступні кілька тижнів будуть дуже складними для народу України, Заходу, Сполучених Штатів, НАТО і Росії. Я намагаюся бути обережним оптимістом, що вони зможуть домовитись про припинення вогню та повернутися до переговорів.

Одна з речей, яка може спрацювати в тому випадку, коли переговорники з такими далекими позиціями, — це запросити міжнародного посередника, як це було в Косово в 1999 році, коли вони запросили дуже досвідченого колишнього міністра закордонних справ Фінляндії. Мартті Ахтісаарі, лауреат Нобелівської премії миру. Він відіграв ключову роль у вирішенні 87-денної війни в Косовому. Участь міжнародного посередника, якому довіряють усі сторони, мабуть, була б правильним кроком.

Що ще відомо про переконання та вчинки Путіна

Про те, на яких філософських постулатах формувалися переконання російського лідера, Фокус писав у статті "Що в голові Путіна". Особливо Путін шанує російського філософа Івана Ільїна.

"Україна визнається найбільш загрозливою частиною Росії у сенсі відділення та завоювання. Український сепаратизм — явище штучне, позбавлене реальних підстав. Він виник із честолюбства ватажків та міжнародної завойовницької інтриги. Відділившись, ця держава зраджує сама себе на завоювання та пограбування іноземців. Малоросія та Великоросія з'єднані воєдино вірою, племенем, історичною долею, географічним розташуванням, господарством, культурою та політикою", — так про Україну писав Ільїн 1938-го. І, схоже, Путін поділяє ці думки.

• 11 березня ЗМІ повідомили, що керівництво Департаменту оперативної інформації при ФСБ перебуває під домашнім арештом через надання Путіну "неточної інформації щодо політичної обстановки в Україні".
• 13 березня британське видання Daily Mail посилаючись на дані розвідки, повідомило, що Володимир Путін "страждає від порушення мозкової діяльності внаслідок деменції, хвороби Паркінсона або "стероїдної люті"
• 15 березня Сенат США одноголосно ухвалив резолюцію, яка засуджує президента Росії Володимира Путіна як військового злочинця.