"Каральна долоня на полі бою". Танкіст з Ізраїлю оцінив роботу українських колег
Ізраїльський танкіст про роль танків у сучасній війні, протистояння російської агресії, українську армію та танки "Абрамс".
28-річний Ігор М. — старший сержант Армії оборони Ізраїлю (АОІ). Навідник танка "Меркава Mk.4". Він служив майже три роки в Бронетанковому корпусі армії євреїв і брав участь у різних операціях, від оперативних чергувань, до гарантування безпеки на кордонах із Сирією, Ліваном і Єгиптом. Брав участь і в операції "Страж стін" у 2021 році, а сьогодні є резервістом в одній із бронетанкових бригад АОІ. Ігор веде свій блог у Телеграмі, де можна почитати про танки Ізраїлю, але й не лише.
Військовий аналітик Фокусу Ігаль Левін поговорив з Ігорем про роль танків у російсько-українській війні, про оцінки російських та українських танкістів — і про те, як виглядають з боку, перспективи танкових військ ЗСУ.
Проясни для тих, хто не в темі, що таке танк? Навіщо він потрібен на полі бою?
— Якщо говорити дуже простою мовою, танк — це броньований трактор із "бабахами" різних калібрів. Це універсальний гравець, який може і піхоту бронею прикрити, і продавити лінію оборони, і зайти у фланг противнику, ну і звичайно ж, знищувати його з різних відстаней. Ну і, нарешті, танк, за наявності сучасного обладнання, пов'язаний однією мережею або системою управління боєм, може вести розвідку. Цитуючи тебе, Ігаль, танк — це один із засобів для ефективного закриття циклів ("прийшов-побачив-знищив").
ВажливоПовномасштабна війна між Україною і Росією показала, що, попри прогнози аналітиків, танк залишається важливим і чи не центральним видом озброєнь. Ця війна — виняток, чи танк реально ще рано ховати? У таких повномасштабних війнах танки, як і раніше, багато що вирішують?
— Якщо ваш супротивник вважає, що танки не потрібні, вони неефективні й узагалі це труни на гусеницях, що ж, не смійте його переконувати. Подивимося уважно: танки відігравали не останню роль у війнах протягом останніх двадцяти років. Знищення іракської армії, Друга Ліванська війна, російська агресія проти Грузії, громадянська війна в Сирії… Скрізь танки грали та грають основну скрипку на полі бою. До речі, сирійська громадянська війна є дуже показовою. Ассад досить швидко втратив ті запаси машин, які йому надсилав СССР, та так, що довелося спочатку створювати різні "шушпанцери" (ерзац-танки — Ред.) на базі джипів і вантажівок, де монтувалися вежі від БМП-1, наприклад.
І що ми бачимо? Ерзац-гармата на колесах. Ну а далі почалися постачання російських Т-62М, Т-72 і навіть Т-90 перших модифікацій, що світилися не лише у сирійській армії, а й у "Хезболли".
Як ти оцінюєш використання танків Росією?
— Як і багато хто, на початку я був досить скептичний до цифр втрат, які заявляє українська армія. Але далі пішли відео, фото, почалася оцінка втрат незалежними джерелами — і результати дуже сумні для Росії. Невміння працювати поза автотрасами, часті випадки кинутих машин (враховуючи нові модифікації)…
Але це лише частина проблеми. Одна велика комплексна проблема, яка, мабуть, не була вирішена з часів війни 08.08.08. Яку російська армія мала подолати, але, мабуть, гроші пішли на всілякі "танкові біатлони" й інші показухи. Одна справа — ефектно стріляти "зі стрибка" на показових виступах, інша — це щодня вчитися, проводити розбір польотів, стирчати на полігонах, тоннами зжираючи солярку та боєприпаси, відточуючи свої знання і вміння.
ВажливоЩо ще дивніше, у росіян на руках був досвід попередніх воєн. Був досвід вторгнення на Донбас, де вони (хоч і під піратським прапором) воювали проти української армії (нехай і шалено ослабленої на той момент). Куди все поділося? Незрозуміло, і не буде зрозуміло доти, доки нам на руки не потрапить більший масив інформації для висновків. Припускаю, що в надрах Генштабу РФ повинна була відбуватися якась аналітична робота, але, мабуть, результатів вистачило тільки на те, щоб відзвітувати і кинути припадати пилом на полицю.
Ми обговорювали дії росіян і серед моїх колег у танковій справі тут, в Ізраїлі. У всіх одне питання: "Але як же так?". До цього нового етапу української війни за незалежність було сприйняття ЗС РФ як колоса. Але, як з'ясувалося, ноги в нього виготовлені з глини.
Як ти оцінюєш використання танків Україною?
— Українські танкісти читають мій канал, з деякими на постійному зв'язку. Їм не позичати мотивації, вишколу, нестандартного мислення. Українська армія взагалі непогано освоїла гру в "камінь-ножиці-папір", де бронетанковими з'єднаннями займаються хлопці з ПТРК, а піхотою та всякими БТРами та БМП — танкісти.
Залишимо танкові дуелі любителям віртуальних битв (хоча вони теж були). Тут ми говоримо про ефективність використання техніки, використовуючи максимально її плюси і нівелюючи її мінуси. Наприклад, мені дуже сподобалося відео, де український танк із засідки б'є по бронеколоні ворога. Нагадало фінальну сцену з фільму "Лють", що вже став класичним. Було кілька промахів, які можна списати на хвилювання екіпажу або на недосконалість СУВ (система управління вогнем), але це — звичайна річ на війні. Ну й звичайно, хотілося б, щоб у засідці було більше танків, а ще краще — змішаних підрозділів із танкістів та операторів ПТРК.
На жаль, основна проблема українських танкістів — це вбита та застаріла матчастина. Незважаючи на божевільну роботу армійських ремонтників, співробітників танкових заводів, що залишилися, а також трофеї, кількість танків падає, є багато небойових втрат. І за всієї моєї поваги до Т-64, при тому, як ця машина гідно показала себе в процесі оборони України, її час поступово минає. Українські танкісти заслуговують на машини з набагато кращими ТТХ для реалізації своїх умінь у бою.
Західні союзники розпочали постачання танків для ЗСУ. Поки що йдеться про Т-72. Але обіцяють інші машини. Потрібно брати все? Будь-який танк корисний? Будь-якому знайдеться застосування?
— Війна — це, насамперед, логістика і постачання. Коли ми говоримо про танки, то це ще й навчання.
Поки є близькі та зрозумілі Т-72, треба їх брати. Українці вміють їх лагодити, є досвід модернізації, є бойовий досвід, але скоро їхні європейські запаси вичерпаються.
Будь-які фантастичні варіанти закупівлі Т-90 у Єгипту чи Індії я навіть не розглядаю. Rheinmetall, наприклад, хоче передати ЗСУ перший "Леопард" крайньої модифікації. Спочатку розмова була про 50 машин, тепер про 80. Я вважаю, що ця ідея, незважаючи на шалене бажання взяти їх, щоб закрити прогалини в "броні" і, за чутками, наситити ними бригади, що формуються, досить шкідницька. За фактом, потрібно наново вибудовувати логістику та навчання для танка, який створювався кілька поколінь тому, для трохи іншої війни.
ВажливоТак, у нього є плюси, наприклад, дуже непогана СУВ, але він очевидно не дотягує до тих завдань, які чекають. Або ж, ми говоримо про якусь "навчальну парту", яка навчить українців працювати із західними танками, наприклад, роботу заряджальника, який був відсутній на радянських панцерниках. А заряджальник, з мого досвіду, це мало не ключовий член екіпажу, який не тільки закидає снаряди в "топку", а й займається системами зв'язку, допомагає навіднику та командиру і навіть може приготувати бутерброд своїм колегам.
Найоптимальнішим та ідеальним варіантом вважаю "Абрамс", який у навіть не особливо свіжих модифікаціях є чудовою машиною війни. Американці — стабільні союзники українців, вони не будуть, немов дівчина на виданні, крутити носом під час постачання матчастини та навчання. А враховуючи, що поляки теж їх замовили, складається зручний логістичний ланцюжок.
Слабкою ланкою тут вважаю двигун, який вимагає особливої уваги ремонтників і не може "їсти" старий добрий дизель. Але, крім усього іншого, українським колегам потрібні й якісні танкові комбінезони, рукавички "номекс" і нові танкові шоломи. Навіть такі дрібниці можуть істотно вплинути на результат бою.
Скажу банальну річ: танк — це одна з базових деталей військової машини. Якщо не знати, як і коли його використовувати — це чудова мішень, якщо використовувати правильно — каральна долоня. Усе впирається в тактику та стратегію, а ще й у логістику. Росіяни чудово показали це на своєму прикладі.
Щоб звільнити південь, схід і Донбас потрібно багато зброї, зокрема важкої. Яку роль мають відіграти танки у цих операціях?
— Нічого нового: знищення цілей, підтримка піхоти, штурми, обхід та обрізання шляхів відходу для противника, що відступає. Українці вже пройшли етап "піхоти на бусиках" з одним СПГ у кишені. Не бачу сенсу до нього повертатись.
У процесі визволення Криму танки будуть корисними? Або потрібна інша зброя.
— Усе залежить від політичної ситуації та планів українського командування. Я не бачу причин їх там не використати.
Яке майбутнє у танків?
— Від танків намагалися позбавитись кілька разів, але чомусь постійно до них поверталися. Чому? Мабуть тому, що на полі бою потрібна машина під такі завдання. Можливо, у майбутньому вигадають безпілотні гусеничні платформи з гарматою — або навіть величезних крокувальних бойових роботів з японськими школярами замість пілотів. Але ніша в них буде така сама, як і в танків. Змінюється форма, але не вміст.
Що ти хочеш побажати українським танкістам насамкінець?
— Менше порваних гусениць, більше знищених ворогів. І не забувати пити багато води. Літо обіцяє бути спекотним.