Боротьба за акваторію: українські удари по ВМС Росії у Чорному морі

Ці переваги можуть дозволити військово-морським силам Росії реалізувати стратегію бастіону, за якої російський флот діє з відносно безпечних прибережних районів, які добре захищені від нападу ззовні, і використовує ці райони для завдання далеких ударів по критично важливій інфраструктурі України.

Якщо Україні вдасться витіснити російські окупаційні сили з Херсонської, Запорізької та Донецької областей, Москва може активізувати використання Чорного моря як стратегічний буфер для захисту Криму.

Як писав Б. Дж. Армстронг, військово-морську стратегію можна звести до простої концепції: панування в морі, а потім використання цього панування для блокади, бомбардування чи розміщення військ на землі. Попри невдачі, російський флот досі здатний бомбардувати цілі в Україні та продовжувати блокаду країни. Росія цілком може використати Чорне море, щоб уникнути відкритої військової поразки та використати свою військово-морську зверхність, щоб натиснути на українських лідерів та уникнути під час мирних переговорів поступок на користь України.

Фокус переклав новий текст Даніеля Фіотти, присвячений невдачам ВМС Росії у Чорному морі.

Війна в Україні та російський військовий корабель

Росія, як і раніше, має відносну військову перевагу в Чорному морі, попри напад на Чорноморський флот Росії в Криму з використанням літальних і морських безпілотників. Росія, як і раніше, має можливості використання фрегатів і підводних човнів для завдання ударів крилатими ракетами по українських військах і цивільних об'єктах, як це було протягом усієї війни.

Зі свого боку Україна не має сил морського базування, які могли б серйозно протистояти військово-морським силам Росії. Її флагманський фрегат "Гетьман Сагайдачний" був затоплений у березні 2022 року, і країна змушена покладатися переважно на невеликий флот із чотирьох або п'яти патрульних катерів, які використовуються для розвідки та захисту. Такі судна обмежують можливості українського флоту щодо завдання ударів по російських військово-морських силах і ключових військових об'єктах у Криму.

Поки триває війна, Заходу необхідно переглянути свої дії щодо підтримки військово-морської стратегії України. Насамперед необхідно збільшити постачання протикорабельних ракет та забезпечити підготовку амфібійних сил для збройних сил України. У довгостроковій перспективі Захід також має допомогти Україні наростити свої регулярні військово-морські сили, такі як фрегати та підводні човни.

Кінцева мета — допомогти Україні змінити військово-морський баланс, щоб закріпити свої територіальні завоювання на суші та не дати Росії зміцнити морський бастіон у Чорному морі, звідки вона зможе завдавати ударів по Україні, порушувати морський експорт та організовувати плацдарм для майбутніх наступальних операцій.

Військово-морська міць у сухопутній війні

Попри помітні успіхи у потопленні російських кораблів, Україна залишається у порівняно невигідному становищі щодо російського флоту. Адміністрація Байдена пообіцяла надати Україні річкові патрульні судна, але вони переважно призначені для охорони річкових шляхів, а не для участі у морській війні. Також незрозуміло, коли такі судна фізично дістануться України, враховуючи закриття Туреччиною Босфору і Дарданелли для всіх військових кораблів у лютому 2022 року, включно з кораблями країн-членів НАТО. У будь-якому випадку, очевидно, що Росія зазнала великих втрат у Чорному морі, враховуючи потоплення флагманського корабля Чорноморського флоту "Москва" у квітні 2022 року, знищення щонайменше чотирьох інших кораблів та атаку на останній флагманський корабель "Адмірал Макаров" наприкінці жовтня 2022 року.

Україна використала й інші засоби для завдання ударів по цілях у Криму. Наприклад, атака України на Керченський міст у жовтні, можливо, була здійснена за допомогою бомби, закладеної у вантажівку, хоча не відкидають й інші пояснення. Попри очевидну вигоду від удару по Керченському мосту, Росія, як і раніше, має військово-морську перевагу в Чорному та Азовському морях.

Росія продовжує розглядати Чорне море як основний напрямок у війні проти України: Москва вже планувала та проводила висадки десанту та завдавала з моря ударів по українських містах та військових об'єктах. Україна використовувала міни для захисту від висадки десанту поблизу таких великих прибережних міст, як Одеса. Саме в морі Росія змогла сповільнити чи зупинити експорт зерна та добрив із України, щоб придушити її економіку. За деякими даними, втрати експорту зерна з України становили 46% порівняно з минулим роком, водночас очікується, що загальний ВВП України цього року знизиться приблизно на 35%.

Чорноморський флот Росії можна використовувати для підтримки оборони внутрішніх районів, які нині перебувають під загрозою. Візьмемо Херсон: це місто все ще в межах російських військово-морських ракетних засобів поразки. Використання військово-морського флоту таким чином є ефективним для завдання ударів по українських цілях без перевантаження логістичних ліній, оскільки на фронт вирушає все більше росіян для зміцнення позицій. Росія також продемонструвала, що вона без вагань завдає ударів по цивільних об'єктах, щоб залякати українських громадян та підготувати міста до захоплення територій російською армією.

Україна прагне протистояти військово-морському домінуванню Росії. Її керівництво розуміє, що інвестиції у військово-морські активи є обов'язковою умовою для боротьби та стримування Росії у Чорному морі, про що свідчить укладена у січні 2022 року угода з Великобританією на закупівлю військових кораблів. У 2014 році, після незаконного захоплення Росією Криму та військово-морської бази у Севастополі, Україна втратила до 75% свого військово-морського флоту. До 2024 року Україна отримає корвет "Гетьман Іван Мазепа", який є першим із двох кораблів, які будуються в Туреччині. Анкара та Київ уклали угоду про оборону у 2020 році, але, враховуючи нинішню ситуацію, незрозуміло, чи справді кораблі здійснять небезпечний перехід через Чорне море. Крім того, попри повідомлення про те, що корвети класу Ada будуть оснащені протикорабельними ракетами Harpoon, скорострільними знаряддями та торпедами, поки що мало що відомо про те, який саме набір технологій отримають ці кораблі.

Падіння, але ще не кінець?

Є ознаки того, що Росія все більше побоюється українських ударів по Чорноморському флоту. Україні неодноразово вдавалося вражати ракетами російські кораблі в порту — поряд із успішними атаками на штаб Чорноморського флоту Росії та російську військово-морську авіацію, що базується на окупованому Росією Криму. Після цих ударів з'явилися повідомлення, що Росія перемістила свої підводні човни класу "кіло" із Криму на південь Росії для захисту. Для Росії відсутність вільного доступу до українського узбережжя є серйозним викликом, оскільки її крилаті ракети "Калібр" становлять загрозу для України. Витіснення російських підводних човнів із Севастополя до Новоросійська стало видатним подвигом для України, тим паче, що у неї практично немає протичовнових засобів.

Однак Росія може зіткнутися з нестачею крилатих ракет, враховуючи передвоєнні повідомлення про нестабільні запаси цієї зброї та великі її витрати під час вторгнення. Хоча оцінки відрізняються, Росія все ще може мати більш ніж 50% своїх довоєнних запасів, що дозволить продовжувати завдавати ударів з платформ ВМФ у Чорному морі.

Подолання труднощів

Росія також стикається з важливою географічною проблемою: вона не контролює доступ до Чорного моря. Відповідно до Конвенції Монтре 1936 року, Туреччина заблокувала доступ до проток Дарданелли і Босфор з початку вторгнення у лютому. Однак Росія знайшла способи обійти закриття Туреччиною проток. Наприклад, вона використовувала цивільні судна для переправки вантажів та обладнання до Сирії та назад. У серпні 2022 року повідомлялося, що судна під цивільним прапором перевезли зенітно-ракетний комплекс С-300 з Масьяфа (Сирія) до Новоросійська у Чорному морі.

У будь-якому разі, зараз ціллю Росії є збереження морського бастіону, що складається з шахт для підводних човнів та ракет, а також морських мін. Бастіон — це добре захищена ділянка акваторії, де російський флот може діяти у відносній безпеці. Цей бастіон може бути використаний для підтримки контролю над морем, стримування іноземного військово-морського втручання та утруднення будь-якого політичного врегулювання чи закінчення війни на користь України. Присутність Росії у Чорному морі також дає лідерам політичну та військову гнучкість у разі, якщо вони погодяться на припинення вогню або зазнають поразки у цьому раунді бойових дій.

Якщо Чорне море залишиться морським бастіоном Кремля, військові зможуть використовувати надводні кораблі та підводні човни для атак крилатими ракетами будь-якої миті у майбутньому. Крім того, Москва зробила кроки щодо захисту свого флоту від нападу України, хоча це виявилося непросто через атаки безпілотних морських апаратів на російський флот у Севастополі. Вона, як і раніше, підтримує велику систему берегової оборони для захисту понад 36 650 кілометрів берегової лінії. З початку війни у Чорному морі збільшилася кількість морських мін, що ускладнює безпечне маневрування торгових та військових судів.

Росія здатна також створити суттєві політичні та економічні проблеми у Чорному морі. Наприклад, у відповідь на напади на її флот у Севастополі у жовтні 2022 року Кремль призупинив дію експортної угоди, яка дозволяє експорт зерна та зернових з України. Зрештою Кремль змирився і відновив зернову угоду, але початковий текст було написано так, щоб залишити за Москвою гнучкість у прийнятті рішень. Кремль може використовувати умови угоди, щоб призупинити її виконання, а потім використати військово-морський флот для загрози постачанням. Це дозволяє застосовувати російський флот для економічного примусу України.

Висновок

Росія має засоби та обладнання для використання військово-морської могутності для підтримки поточних операцій в Україні та тиску на Київ навіть у разі закінчення військових дій. Захід має розглянути питання про те, як тримати під загрозою російські військово-морські цілі при обговоренні типів зброї, яку він надає українським збройним силам. Україна продемонструвала високий рівень прагматизму та винахідливості на полі бою, використовуючи безпілотники та саморобні протикорабельні ракети, щоб тримати російський флот на відстані.

Атака на Керченський міст є прикладом того, на що готові піти сили України, навіть не маючи військово-морських можливостей.

Залежно від того, як далеко Україна відкине російські війська, Заходу слід переглянути питання про постачання Києву зброї, яка має відношення до військово-морського флоту. Можна розпочати зі збільшення постачання протикорабельних ракет, таких як Harpoon, або з навчання збройних сил України використанню мікроторпед для запасів патрульних кораблів, які вони, ймовірно, отримають у майбутньому.

Сьогодні постійно звучать заклики до збільшення кількості безпілотників, винищувачів та танків, але необхідно серйозно розглянути також військово-морський вимір, оскільки одні патрульні кораблі не зможуть змінити військово-морський баланс на користь Росії.

Військово-морська стратегія Росії у Чорному морі невіддільна від її ширших військових цілей. Серйозна поразка російських військ на українській території напевно змусить Кремль повернутися до свого чорноморського бастіону, звідки він може спробувати використати свою відносну військово-морську перевагу для підтримки військового статусу-кво, блокування замороженого конфлікту або затягування часу та переозброєння для майбутніх нападів на Україну. Росія досі має певний ступінь стратегічної глибини в Чорному морі.

Про автора:

Даніель Фіотт — доцент Брюссельського університету Вр'є та керівник програми "Оборона та державний устрій" у Центрі безпеки, дипломатії та стратегії Брюссельської школи управління. Запрошений науковий співробітник Інституту Реал Елькано у Мадриді.