Важливе та сміливе рішення. Японія стає на військові рейки

Події цього тижня підтверджують таку тенденцію, а візит прем'єр-міністра Фуміо Кісіди до Вашингтона знаменує значні зміни в американо-японському альянсі. Вперше за останні десятиліття Токіо та Вашингтон серйозно готуються до можливості великого конфлікту у найближчій перспективі.

Як попереджає нова Стратегія національної безпеки Японії: "Не можна унеможливлювати те, що в майбутньому може виникнути серйозна ситуація в Індо-Тихоокеанському регіоні, особливо в Східній Азії". Лідери альянсу оголосили про низку змін в оборонній політиці, оновлені відносини між командуванням та нові механізми навчання. Якщо коротко, американо-японський союз переходить на військові колії.

Фокус переклав новий текст Зака Купера та Еріка Сеєрса, присвячений новій оборонній стратегії Японії.

Комусь здається очевидним, що Японія та США мають готуватися до війни в Індо-Тихоокеанському регіоні. Зрештою, союзники стикаються з новими викликами з боку трьох противників, які мають ядерну зброю: Китаю, Росії та Північної Кореї. Останнім десятиліттям США та Японія реагували на це повільним, але цілеспрямованим зміцненням військового потенціалу для стримування конфлікту. Але вторгнення президента Володимира Путіна в Україну і зростаючий тиск генсека Сі Цзіньпіна на Тайвань нагадали лідерам Токіо та Вашингтона, що навіть ретельно продумані зусилля зі стримування можуть зазнати невдачі, і наслідки будуть жахливими. Необхідний надійніший набір заходів у відповідь в умовах нової невизначеності.

Головний союзник США в Азії

Японія перебуває в унікальному становищі стримування регіонального конфлікту. Токіо володіє третьою за величиною економікою у світі, в останні роки поступово збільшує витрати на оборону і під керівництвом Абе зробив серйозні кроки щодо модернізації союзу зі США. Японія також надає базу для більшої кількості американських військ, ніж будь-яка інша країна у світі. Японські лідери докладають зусиль з широкого кола питань, від покарання за агресію Росії в Україні та надання допомоги Києву до співпраці з ланцюжків поставок напівпровідників та підтримки Індо-Тихоокеанської економічної рамкової програми адміністрації Байдена.

Експерти справедливо зазначають, що це не революційна відмова від пацифізму, а радше низка еволюційних змін у японській безпековій політиці. Справді, основні елементи програми перетворень Абе залишалися невиконаними на момент його вбивства минулого року. Але багато обмежень, запроваджених пацифістською конституцією та історією Японії, зараз пом'якшуються чи коригуються. Збільшення витрат Японії на оборону та розробка можливостей для контрудару — лише два приклади змін, які відбуваються під керівництвом Кісіди.

До цього часу підготовка Японії до конфлікту відставала від підготовки інших головних союзників Америки. Південна Корея та США мають об'єднане командування та досвід спільного реагування на часті провокації з боку Північної Кореї. Австралія воювала пліч-о-пліч з Америкою в кожному великому конфлікті за останнє століття. А союзники НАТО мають справу з війною у себе на порозі; крім того, вони разом воювали в Афганістані та брали активну участь у балканських конфліктах після закінчення холодної війни. На відміну від них, американо-японський альянс має надолужити втрачене, щоб бути повністю готовим до масштабних надзвичайних ситуацій.

Тому цей тиждень знаменує собою початок серйозних — і напрочуд швидких — змін у політиці Японії. Деякі деталі вже оголосив Консультативний комітет з безпеки, двостороння зустріч міністрів/секретарів оборони та закордонних справ, відома у просторіччі як зустріч 2+2. Ці оголошення показують на три одночасні великі перетворення:

1. збільшення витрат на оборону в Токіо,
2. переосмислення відносин між командуванням,
3. істотні зміни у структурі та можливостях. Кожен із них важливий сам собою, але разом вони є радикальні зміни у підході американо-японського альянсу до стримування і ведення бойових дій.

Амбіційний порядок денний

• По-перше, Японія збільшує свої витрати на оборону та створює військові резерви, необхідні для ведення сучасної війни. Протягом десятиліть витрати оборону Японії були лише на рівні 1% від ВВП чи нижче. Тепер Кісіда має намір майже подвоїти витрати на оборону до 2% упродовж п'яти років. Якщо це буде виконано в повному обсязі, то Японія перетвориться з дев'ятої на третю країну світу з витрат на оборону, поступаючись лише США та Китаю.
• Зрозуміло, зміни вимагатимуть часу. Але коли їх буде реалізовано, вони забезпечать американо-японському альянсу основу архітектури, необхідної для командування та управління у воєнний час. На відміну від НАТО чи американсько-південнокорейського військового альянсу, Вашингтон і Токіо ніколи не мали справді об'єднаної структури командування. Це стало очевидним під час операції "Томодачі" у 2011 році, коли союзники спочатку важко реагували на землетрус і цунамі в Тохоку. Створення об'єднаного штабу має стати першим кроком до об'єднаного командування, яке в підсумку буде здатне здійснювати командування та управління союзниками у воєнний час, навіть у найнапруженіших сценаріях.
• По-третє, союзники коригують свою військову позицію, переносячи більше можливостей на південно-західні острови Японії — критично важливий географічний регіон, що тягнеться від материкової частини Японії на південь до 160 км від узбережжя Тайваню. Під час холодної війни Японія приділяла більше уваги Радянському Союзу на півночі, а період після закінчення холодної війни звернулася у першу чергу до Північної Кореї Сході. Китай на півдні був пріоритетом до останнього десятиліття. Сьогодні перспективи серйозного конфлікту через Тайвань зростають, що змушує союзників кардинально змінити свій підхід. З огляду на це союзники оголошують про важливий крок: створення на Окінаві літорального полку морської піхоти США, який почне діяти до 2025 року.

Цей підрозділ здатний проводити операції з морської блокади, оскільки до його складу увійдуть як піхотний батальйон, так і батарея протикорабельних ракет, озброєних пусковою установкою NMESIS середньої дальності Корпусу морської піхоти. Такий підрозділ, швидше за все, діятиме з Окінави, але також буде присутній в районі Ісігакі, Йонагуні та Міяко, забезпечуючи нові можливості поблизу Тайванської протоки. Армія США також зіграє свою роль, передислокувавши водні судна для проведення різних операцій у Японії та навколо неї. Є також можливість збільшення кількості тренувань та навчань союзних сил на південно-західних островах Японії. Всі ці кроки стануть чітким сигналом Китаю, що Вашингтон і Токіо регулярно готують свій союз на випадок непередбачених обставин, зокрема й у водах навколо Тайваню.

Висновок

Ці кроки є лише початком, а не результатом серії ініціатив, спрямованих на зміцнення стримування шляхом посилення американо-японської позиції та можливостей. Очікувані новини про об'єднання зусиль з Філіппінами, Австралією та іншими країнами призведуть до того, що асистент міністра оборони Елі Ретнер назвав "найважливішим роком для зміцнення позицій за останнє покоління". Має бути ще багато роботи з реалізації цих реформ, але це помітний прогрес, і він заслуговує на високу оцінку.

Розширена регіональна структура підтверджує те, що зміни в американо-японському союзі відбуваються не у вакуумі. Південна Корея, Австралія, Філіппіни та інші країни зміцнюють зв'язки зі США у відповідь на більш наполегливу поведінку Китаю. Ці зусилля мають бути тісно скоординовані, щоб підкріпити одне одного. Проте є реальні можливості для залучення третіх сторін до нової концепції, як це відбувається з Японією та США, які проводять навчання у Північній Австралії.

Якщо Японія зможе збільшити свої витрати на оборону, модернізувати механізми командування та управління, а також удосконалити свою оборонну концепцію, то Токіо виведе на новий важливий шлях. Вашингтон повинен вітати сміливе бачення Кісіди та його активний внесок у регіональну безпеку. Перехід Японії від пацифізму до захисту цілого регіону ще завершено, але вже не можна заперечувати, що він іде повним ходом.

Про авторів

Зак Купер — старший науковий співробітник Американського інституту підприємництва та партнер компанії Armitage International. Він веде подкаст Net Assessment для War on the Rocks і раніше працював на різних посадах у Пентагоні та Білому домі.

Ерік Сеєрс — гостьовий співробітник Американського інституту підприємництва та керівний директор Beacon Global Strategies. Раніше був спеціальним помічником командувача Індо-Тихоокеанським командуванням (INDOPACOM).