Плануємо контрнаступ. Про що говорить головком Валерій Залужний із генералами НАТО

Серед колег на зустрічі були присутні: верховний головнокомандувач Об'єднаними збройними силами НАТО в Європі — командувач ЗС США в Європі генерал Крістофер Каволі, начальник штабу оборони Великої Британії адмірал Тоні Радакін, начальник Генерального штабу збройних сил Республіки Польща генерал Раймунд Анджейчак і командувач Групи сприяння безпеці України генерал-лейтенант Антоніо Агуто.

"Будь-які зустрічі такого рівня відбуваються тому, що необхідно обговорити подальші дії Збройних сил України у зоні бойових дій, підкоригувати плани, отримати підтримку міжнародних партнерів, — каже Фокусу координатор групи "Інформаційний опір" Олександр Коваленко. — Вони допомагають визначитись, що нам потрібно, щоб підвищити ефективність — яке озброєння, коли ми можемо його отримати. Крім того, є й інші складники, такі як розвідка та розвідувальна інформація, які також обговорюють. Там багато позицій, про які потрібно говорити, і говорити часто".

Утримати Бахмут

Під час нещодавньої зустрічі із журналістами голова Офісу президента Андрій Єрмак згадував про свою зустріч і генерала Залужного з радником президента США з національної безпеки Джейком Салліваном і головою Об'єднаного комітету начальників штабів генералом Марком Міллі. Єрмак стверджує: під час телефонної розмови було вкотре узгоджено рішення утримати Бахмут.

"Не відходити і посилюватись" — саме таке рішення напередодні було ухвалено і на засіданні Ставки верховного головнокомандувача.

Якщо подивитися на карти проєкту DeepState, то ситуація в районі Бахмута дедалі більше викликає питання. Війська РФ окупували ділянки східної частини міста вздовж правого берега річки Бахмутки, а відстань між північним і південним краями, де знаходяться українські війська — не більше чотирьох кілометрів. Саме ця "шийка" — шлях постачання, який українська армія не дає звузити, а супротивник постійно обстрілює.

Експерти називають оборону Бахмута тактичною — щоб стримати анонсований раніше наступ росіян, який вони розпочали ще в січні. Про нього раніше говорив міністр оборони РФ Сергій Шойгу, а куратор ПВК "Вагнер" Євген Пригожин запевняв, що в разі успіху відкриється оперативний простір. Для росіян Бахмутський район уже кілька місяців залишається пріоритетним, але вони там не можуть проломити українську оборону. Та й навряд чи з операційного чи тактичного погляду Бахмут для росіян важливий, кажуть в американському Інституті вивчення війни (ISW) — його захоплення не сприятиме подальшому просуванню окупантів на Донеччині через значні втрати російських військ.

За джерелами CNN у розвідці НАТО: коли Україна втрачає одного бійця в Бахмуті, Росія — п'ятьох. Так, сьогодні Бахмут виконує основне призначення — забирати у росіян сили. Там окупанти втрачають тисячі бійців і сотні одиниць техніки.

"Думаю, у Бахмуті ситуація найближчим часом не зміниться. Це буде переважно ведення оборони з боку Збройних сил України. Про контрнаступ у Бахмуті не йдеться, поки там можливі лише контратаки", — продовжує Коваленко.

З думками про контрнаступ

Але все ж таки головна тема переговорів Залужного з партнерами по НАТО — це майбутній весняний контрнаступ української армії.

Про нього як в Україні, так і на Заході говорять уже кілька місяців. У цьому сенсі Бахмут важливий не тільки як стримувальний фактор: у цьому районі створюються сприятливі обставини для удару ЗСУ. У той час як у Бахмуті точаться бої, Україна формує резерви й отримує західну техніку.

Експерти зазначають, що за останні три місяці Україна отримала і ще отримає більше техніки, ніж можна було собі уявити з початку вторгнення. Наприклад, The Economist пише, що з усієї військової допомоги, обіцяної Пентагоном із початку війни, 40% — вартістю понад $8 млн — надійшло протягом трьох місяців після 9 грудня. Тобто після того моменту, коли США та партнери по НАТО вирішили, що затяжна війна в Україні невигідна для світу і є можливість завершити все швидше. Як результат — майже третина української армії скоро матиме обладнання стандарту НАТО. Крім того, замість того, щоб посилювати Бахмут, Залужний відправив українських військових на навчання за кордон. Так, із січня тренувальне командування 7-ї армії США проводить п'ятитижневі курси для українських підрозділів на полігоні Графенвер у Німеччині.

"Думаю, контрнаступ, що готується, українська сторона чітко обговорює з представниками США. Це означає, що з ними координують не тільки допомогу й озброєння, а й рішення про навчання, які проходять українські військові, — каже Фокусу політолог-американіст, аналітик "Інтерньюз-Україна" Владислав Фарапонов. — Йдеться не лише про навчання, а й про здобуття тактичних навичок, які будуть використовуватися в контрнаступі. А його очікують як в Україні, так і в США. Але насправді американська сторона, м'яко кажучи, ще не відійшла від успішного контрнаступу в Харківській області та на Херсонщині. Для них сам факт кількох успішних операцій дуже важливий. Цей досвід свідчить про те, що, незважаючи на складність і тривалий час, який ці регіони були окуповані, Україна змогла прорватися, отже — продовжувати підтримувати Україну необхідно".

Тим часом у коментарі The Economist Валерій Залужний заявив про створення трьох армійських корпусів, у кожному з яких буде по шість бригад — усього 60 тисяч бійців для наступу.

"На те, щоб звільнити всі окуповані території, такого ресурсу не вистачить, — відповідає військовий експерт. — Але його достатньо для окремого контрнаступу в одному з напрямків".

Коваленко припускає, що публічні заяви Залужного про створення нових корпусів можна розцінювати як інформаційну спецоперацію, і як елемент діалогу з міжнародними партнерами. А також як спосіб тиску на російське командування.

Де може розпочатися новий український контрнаступ — питання відкрите. Деякі західні аналітики прогнозують, що Збройні сили України підуть на південному напрямку — у бік Мелітополя Запорізької області.

"Зараз є кілька плацдармів, де ми можемо проводити контрнаступальні дії. Це лівобережна Херсонщина, Запорізька область, Луганщина, — каже координатор групи "Інформаційний опір". — У кожного з них є свої переваги та недоліки. Який з них виберуть — знають лише у Генштабі ЗСУ. Ми повинні розуміти, що проводиться аналітичний огляд ситуації щодо кожного з плацдармів. Контрнаступ буде відбуватися там, де ми будемо максимально ефективні в контрнаступі. Цей сценарій буде відрізнятися від використовуваних на північному плацдармі, у Харківській області та на правобережній Херсонщині в 2022 році. Тільки окупанти здійснюють наступальні дії за однією і тією ж методичкою. Контрнаступи ЗСУ не відбуваються за однаковими сценаріями. Я чекаю чогось взагалі несподіваного".

Від ракет до літаків

Для контрнаступу Україні необхідні не лише нові сили та техніка, а й додаткова зброя.

Україна вже отримала один із двох зенітно-ракетних комплексів Patriot, які обіцяли поставити Німеччина та Сполучені Штати. Про це повідомляє британська газета Financial Times.

"Питання про ракети ATACAMs, можливо, порушувалося на зустрічі з представниками НАТО, але треба розуміти, що західні партнери не готові нам надавати ці ракети, — продовжує Олександр Коваленко. — Одна з причин, чому нам їх навряд чи дадуть — у самих США таких ракет не багато. Процес їх виробництва зараз не виведений у серійний масштаб. Передавання реактивних снарядів HIMARS і GLSDB — це можливо, а ось з ATACAMs все набагато складніше. Якщо ми отримаємо якусь далекобійну зброю, то це, насамперед, я впевнений, буде GLSDB або ракета авіаційного базування Storm Shadow. Хоча це вже зовсім інше питання — ми будемо говорити, як саме ця зброя буде використана. Оскільки ракета авіаційного базування, то її потрібно буде або інтегрувати в МіГ-29, Су-27. Або вже використовувати, коли отримаємо авіацію західного зразка".

Про літаки Залужний також говорить із колегами по НАТО. Не так давно в телефонній розмові з головою об'єднаного комітету начальників штабів Сполучених Штатів Америки Марком Міллі головком нагадав про необхідність посилити українську ППО, зокрема літаками F-16. Після спікер Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат заявив, що процес пішов: Польща та Словаччина зробили заяви про готовність передати Україні хоч і не американські літаки, але радянські — МіГ-29 у межах міжнародної коаліції з надання літаків.

Важливо

Битва за Україну. Головні події та битви за рік російсько-української війни