"Щоб глядачі вірили": ЗМІ розповіли, як росТБ працює на окупованих територіях України (фото)

проросійські телеканали, маріуполь 24, таврія

Контент новин телеканалів, частину з яких пов’язують з власником ПВК "Вагнер" Євгеном Пригожиним, мало чим відрізняється від випусків звичайного регіонального медіа РФ, а радіостанції крутять виключно російську музику — пісні гурту "Любе", Олега Газманова чи Шамана.

Російські ЗМІ почали з'являтися на захоплених РФ українських територіях ще 2014 року. Після 24 лютого 2022 року їхня кількість помітно зросла. Через перебої з інтернетом на окупованих територіях здебільшого працює російське телебачення, мета якого переконати місцеве населення у правильності дій РФ і неправильності — української влади. Здебільшого це телеканали — щонайменше тому, що інтернет на анексованих територіях працює з перебоями. Видання "Верстка" з'ясувало, хто очолює нові телеканали та хто на них працює.

"Круто було б, щоб Донецьк повернувся до складу України"

У травні 2021 року на українському ютуб-каналі "Національна платформа відновлення та єдності" вийшов сюжет про студентку-відмінницю маріупольського філфаку. 19-річна Ксенія Місюревич поєднувала навчання з роботою на "Маріупольському телебаченні" — головному міському українськомовному телеканалі, де була ведучою ранкових програм.

Fullscreen

Тоді дівчина розповіла, що після окупації Донецька, її найзаповітніша мрія, аби він повернувся до складу України. Маріупольське телебачення, де працювала Ксенія, припинило мовлення на початку березня 2022 року, коли через постійні обстріли місто залишилося без електропостачання.

Перші місяці повномасштабного вторгнення ЗС РФ Ксенія, за її словами, провела вдома у рідному Кіровському. З'ясувалося, що її батько пішов воювати проти України і загинув на фронті.

Після окупації Маріуполя дівчина повернулася в місто і пішла працювати на новий телеканал під назвою "Маріуполь 24" із слоганом "Перший звільнений". Там вона почала створювати сюжети про те, як оживає місто під російським керівництвом.

Ксенія розповіла, що зазнала хейту збоку українців, але їй подобається заводити "нові знайомства" і розвиватися у професії, і тому їй "глибоко наплювати" на критику тих, хто виїхав.

Завдання налаштовувати людей на позитивний лад

Після окупації Маріуполя "відчайдушні телевізійники", які не захотіли їхати з міста, запустили новий телеканал. Для роботи "Маріуполя 24" вони вивезли зі згорілих офісів вцілілі меблі та техніку, а перші випуски, за їхніми словами, писали на камери відеоспостереження.

Редакцію під шефство взяли журналісти телеканалу "Санкт-Петербург" та особисто його гендиректор Олександр Малькевич. На початку вересня він у камуфляжному костюмі і з написом Z на футболці приїхав до студії "Маріуполя 24" і записав відео з Ксенією, яку представив як "нове обличчя Маріуполя".

За місяць в офісі "Маріуполя 24" з'явилися 19 нових вікон, і Ксенія почала записувати підводки вже на їх тлі.

Телеканал почав розповідати про гуманітарну допомогу, яку надає Росія, про те, як місто повертається до життя в "ДНР", про "окупацію" України, про зведення Міноборони РФ, про російські пельмені тощо.

Ксенія розповіла журналістам видання, що "Маріуполь 24" та горлівський телеканал 6ТВ працюють у зв'язці із донецьким телеканалом "Перший республіканський", мають спільні планерки та узгоджують із керівниками з холдингу свої сюжети.

Ксенія Місюревич - журналістка проросійського телеканалу "Маріуполь 24". Fullscreen
Ксенія Місюревич - журналістка проросійського телеканалу "Маріуполь 24".

Дівчина каже, що отримує погрози через роботу на окупантів, але все одно не шкодує, що повернулася до міста.

"Я просто втомилася бігати. Я не хочу нікуди їхати, слухати нікого. Я хочу жити вдома — на своїй землі, у Маріуполі, Донецьку, Донбасі, і мені все вже не важливо. Зараз я намагаюся практично не заглиблюватися в ці новини, у цю політику… я вже втомилася від усього. Я хочу жити, займатися своєю улюбленою справою, їздити на зйомки, сидіти у студії та спілкуватися з людьми", — сказала дівчина.

Вона додала, що її місія — "налаштовувати людей на позитивний лад".

Малькевич має зв'язки з Пригожиним

За участю гендиректора телеканалу "Санкт-Петербург" Олександра Малькевича запрацювали також телеканали у Запорізькій ("ЗаTV") та Херсонській ("Таврія") областях. Від імені свого "Фонду розвитку нових медіа" Малькевич надає гуманітарну допомогу ЗМ — загалом закуповує для них комп'ютери.

За межами публічного образу медіаменеджера, Малькевича знають як одного з наближених людей очільника ПВК "Вагнер" Євгена Пригожина. У 2019 році правцівників "Фонду захисту національних цінностей" затримали у Лівії. Їм висунули підозру за спробу втручатися у вибори. Встановлено, що група політтехнологів фонду проводила в Лівії вуличні та телефонні опитування про участь сина Каддафі у можливих виборах та ставлення лівійців до цього.

Сам Малькевич у розмовах з іншими журналістами свою причетність до структур Пригожина заперечує.

Один із співрозмовників "Верстки" говорить, що не здивувався появі Малькевича на окупованих територіях України, оскільки він уже має досвід перезапуску телемовлення у Омській та Новгородській областях РФ та у Карачаєво-Черкеській Республіці.

"У нього є уявлення про те, як будувати телик так, щоб не образити владу", — додає джерело.

"Вихованки" Малькевича

Під час окупації Херсона Малькевич працював завідувачем кафедри журналістики та медіакомунікацій Херсонського державного університету. Він також очолив херсонське відділення Спілки журналістів та власну медіашколу. Найкращим випускникам він обіцяв працевлаштування до ЗМІ, де "креативно і яскраво доноситимуть до мешканців області правдиву інформацію".

Випускницею цієї медіашколи стала 16-річна Владислава Луговська. Школярка працевлаштувалася на місцевий телеканал "Таврія". У жовтні, під час боїв за Херсон, вона з іншими журналістами, які працювали на росЗМІ, евакуювалася з міста, а дорогою потрапила під обстріл і отримала наскрізні поранення в область грудей та живота.

Дівчина доїхала до Криму, а потім переїхала до Москви, де стала виступати в ефірах великих російських ЗМІ, як обличчя херсонської журналістики, яка постраждала від дій ЗСУ. За словами Влади, перебуваючи у Москві, вона продовжує роботу з "Таврією" і знімає сюжети з прифронтових регіонів про героїзм російських військових.

Крім цього дівчина завела телеграм-канал, в якому перепощує зведення з фронту від російських військкорів, називає українських захисників "укронацистами","наркоманами" та "фашистами", окуповані території — "звільненими", а українців — "х*хлами" та "мавпами".

Влада Луговська -  працівниця проросійського телеканалу "Таврія" Fullscreen
Влада Луговська - працівниця проросійського телеканалу "Таврія"

У березні 2023 року Влада Луговська отримала з рук Володимира Путіна орден Мужності і записала ролик з подякою президенту країни-агресорки, сказавши, що без нього, "не було б того патріотизму та тієї щирості, яка зараз є на звільнених територіях".

Батьки, повідомила дівчина, її повністю підтримують, а зв'язки з колишніми друзями з Херсона їй довелося розірвати.

"Там люди вирішили, що я для них померла. Коли ми під обстріл навіть потрапили, вони мені писали: "Як шкода, що ти не померла!", — сказала Бутковська.

Ще одна "вихованка" Малькевича — 17-річна Мирослава Бутенко з Мелітополя, яка свого часу вела концерт на честь приєднання Запоріжжя до Росії. На неї звернули увагу місцеві журналісти і запропонували їй роботу у новому медіа. Так вона стала "журналісткою-блогеркою" запорізького телеканалу "ЗаТВ".

Вона знімає репортажі про видачу гуманітарної допомоги, про патріотичні молодіжні проєкти, концерти та конференції в Росії, ходить до магазинів та аптек Запорізької області з "ревізією" щодо цінового регулювання.

Fullscreen

Паралельно на своєму авторському телеграм-каналі Мирослава коментує новини, які відбулися у світі, розповідає про "масовані удари" ЗС РФ по "українських бойовиках" і про те, що "жахливі втрати ЗСУ, які компенсуються мобілізацією підлітків".

"Після виступу до мене підійшов молодик і запитав: "А ти не боїшся так говорити відкрито? А якщо прийде Україна — що ти робитимеш?". А що ж я справді робитиму? Бігтиму, мабуть? Так би я відповіла, якби не була впевнена, що Росія тут назавжди. Мене вражають люди, які продовжують думати, що ми ще не є повноцінною частиною Росії. Прокиньтеся! Огляньтеся навколо, ви тепер частина Росії. України більше немає з нами і ніколи не буде!", — сказала Мирослава.

"Галопом по кропах" та фантазії про регіони-донори

На тимчасово окупованих Росією територіях Херсонської та Запорізької областях російські телеканали з'явилися не одразу. До серпня 2022 року мовлення вели лише російські федеральні ЗМ та телеканал "Юніон" з Донецька, створений ще у 2001 році, і який після окупації Донецька перейшов працювати на Росію. Здебільшого "Юніон" випускає новини про бойові дії та "героїв війни" та про "економічні успіхи ДНР".

Херсонський телеканал "Таврія" розпочав мовлення з 15 серпня. Окупанти захопили студію та обладнання місцевої філії Національної громадської телерадіокомпанії України. Спочатку його очолив Ісмаїл Абдуллаєв, ексгендиректор телеканалу з окупованої Донеччини — "Оплот ТВ". До визволення Херсона "Таврія" працювала з обласного центру, а потім перебазувалася до окупованого Генічеська.

Контент подібний до "Маріуполя 24": анексовані території — "звільнені", українські військові — "бойовики", а російські — "визволителі".

Запорізький канал "ЗаТВ" розпочав мовлення на кілька днів раніше за "Таврію" — 1 серпня. Він базується у Мелітополі — "тимчасовій столиці Запорізької області".

І херсонський, і запорізький телеканал зараз зареєстровані як автономні некомерційні організації, щоб "ховати" від публіки свої грошові потоки та інвесторів.

Обидва телеканали мають власний радіоефір та створювалися на матеріальній базі українських телерадіокомпаній, які до війни працювали на території Мелітополя та Херсона.

Контент новин "Таврії" та "ЗаТВ" мало чим відрізняється від випусків звичайного російського регіонального телеканалу. Крім новин сітки обох каналів наповнюють різноманітними серіалами, комедіями, передачами в стилі телеканалу Discovery, розповідями про родини, які постраждали від українських обстрілів ще до 2022 року. А радіостанція "ЗаТВ" крутить виключно російську музику — пісні гурту "Любе", Олега Газманова чи Шамана.

Єдиний телеканал, який веде мовлення на окупованій Луганщині, — "Луганськ 24", який належить саме владі "республіки" як "державне спеціалізоване унітарне підприємство ЛНР". Телеканал повноцінно працює з осені 2014 року і запускався на базі обладнання, яке захопили в українських телеканалів — Ірта та ЛКТ. "Фішкою" луганського телебачення стали щоденні антиукраїнські "спецпроєкти" під назвою "Галопом по кропах" та "Є питання".

Там також є новини з України — "щоденна тотальна істерія, божевілля та просто самознищення" та ток-шоу, де постійного говорять про майбутню поразку України та про те, як у майбутньому ЛНР стане "регіоном-донором" у РФ.

Люди віддають перевагу українському продукту

Основною проблемою для розвитку місцевих проросійських медіа на окупованих територіях України співрозмовники "Верстки" називають "конкуренцію з боку українських ЗМІ".

За їхніми словами у місцевих закладах, коли туди приходить хтось з "керівництва" або симпатиків РФ, одразу перемикають українські телеканали на російські, а коли та людина виходить — одразу вмикають українське. За їхніми словами, це "типова картинка" не лише для Запорізької та Херсонської областей, а й для захоплених у 2022 році населених пунктів Донбасу.

Багатьом місцевим жителям захоплених Росією територій вдається, як і раніше, дивитися українські канали завдяки супутниковому зв'язку. Про це, наприклад, в інтерв'ю "Новинам Приазов'я" розповідала жителька Пологів Запорізької області. Втім, доступ до супутникового телебачення на окупованих територіях є не у всіх.

Як говорить український медіаексперт Отар Довженко, на сьогодні немає жодного достовірного дослідження медіаспоживання на окупованих територіях, через що об'єктивно оцінити популярність проросійських чи проукраїнських каналів практично неможливо. Він вважає, що навіть якби провели таке дослідження, воно було б помилковим.

"Люди у воєнний час, та ще й в окупації, схильні говорити не те, що думають і роблять насправді, а те, що вважають безпечним. До того ж є дуже різні окуповані території: деякі дісталися окупантам майже без бою і там мало руйнувань, а в інших людям не до телебачення", — сказав Довженко.

Він додав, що загалом зараз люди надають перевагу телеграм-каналам.

Нестача кадрів

Співрозмовники "Верстки" у двох російських регіональних телекомпаніях розповіли про нестачу кадрів, оскільки професійні журналісти не поспішають їхати з регіонів Росії до захопленого Генічеська, Маріуполя та Мелітополя, хоча 9 років тому охоче їхали до Криму.

"Зараз немає ні охочих їхати на "нові території", ні тих, хто кличе туди. Ніхто не розуміє, чи ця робота надовго. Натомість усі розуміють, що там стріляють. Якби був хоч якийсь рекрутинг — навіть за таких умов, напевно, знайшлися б відчайдушні", — сказав співрозмовник видання.

"Репортери без кордонів" з посиланням на власні джерела повідомляли, що телевізійників на окуповані території заманюють грошима. Росіянам пропонують 150-200 тисяч рублів на місяць, а місцевим жителям — близько 30 тисяч рублів.

Олександр Малькевич та Громадська палата, членом якої він є, заперечують, що телеканалам не вистачає співробітників, але не приховують, що на роботу виходять випускники курсів самого Малькевича.

Методички, що і як писати

Як розповідають донбаські журналісти, разом із запуском нових медіа влада розсилала так звані методички про те, що слід друкувати і в якій тональності.

"[До осені] усі медіа почали підкорятися так званому "міністерству інформації". У той період ним скидали методички про те, що писати. Я бачив ці файли, де описувалося, куди їздить Захарченко, потім Пушилін, скільки з ним їде камер, хто з газет, у якому ЗМІ який має бути матеріал, що має виходити в інтернеті", — розповів шеф-редактор телеканалу українського іномовлення "Фрідом" Олексій Мацука, який раніше працював у Донецьку..

У 2015 році "Реальна газета" Андрія Діхтяренка отримала копії цих методичок. Вони складалися раз на тиждень і містили заздалегідь прописані заголовки, спікерів, їхні коментарі та основні тези. За словами Діхтяренка, у Луганську за розповсюдження таких методичок відповідав російсько-український політтехнолог В'ячеслав Матвєєв.

"Я зараз стежу за цим уже дев'ятий рік і бачу, що принципи їхньої роботи не змінюються: ті ж самі теми, ті ж експерти, антиукраїнська пропаганда, фейки, інформаційні кампанії, обробка місцевого населення тезами "Росія друг", "Росія нас рятує", "Українці вороги", — каже Андрій Діхтяренко.

Журналісти мріють про повернення

Деякі журналісти з Маріуполя, які залишили місто, хочуть повернутися назад. Донеччанин Микола Осиченко — президент телеканалу "Маріупольське телебачення", який залишив місто у березні, нарікає, що колеги пішли працювати на окупантів, забувши про все те, що вони накоїли.

"Мені дуже боляче від того, що ці люди повністю перекреслили своє життя за ті жалюгідні десятки тисяч карбованців, які вони одержують", — написав він.

Микола Осипенко - президент телеканалу "Маріупольське телебачення". Fullscreen
Микола Осипенко - президент телеканалу "Маріупольське телебачення".

Також Микола Осиченко додав, що ті одиниці маріупольських журналістів, які прославляють з екранів "руський мір", не мають совісті і забули про "весняні звірства Росії".

Осиченко розповів "Верстці", що має намір повернутися до міста після його звільнення — і не проти відновлювати телебачення не лише у Маріуполі, а й у Донецьку, де він жив та працював до 2014 року.

"Шкода, понад сто тисяч глядачів ми вже не воскресимо. Але завжди пам'ятатимемо і згадуватимемо про них в ефірах, обіцяю. І завжди називатимемо речі своїми іменами, теж обіцяю: вбивць — вбивцями, зрадників — зрадниками, боягузів — боягузами, армію РФ — воєнними злочинцями", — сказав Осиченко 5 березня 2023 року, коли "Маріупольському телебаченню" мало виповнитися 26 років.

До ексколег, які пішли працювати в нові медіа, Осиченко відчуває "батьківську жалість". Медіаменеджер згадує Ксенію Місюревич, яка зараз працює на проросійському "Маріуполі 24". За його словами, він помітив її, коли викладав журналістику в Маріупольському державному університеті, і запросив на кастинг.

"Ксюша мала шикарну українську мову, і вона ніколи раніше не говорила, що хотіла б, щоб ДНР чи ЛНР стали російськими. Зараз Ксюшу мені шкода, бо вона юна і зробила складний вибір. Працюючи з нею до війни, я готувався, що вже через два-три роки вона поїде підкорювати Київ, і був певен, що саме туди їй і дорога з її талантом. На неї чекало велике майбутнє. Думаю, і вона розуміла це також", — сказав Микола Осиченко.

Нагадаємо, що телерадіостудія Міноборони України отримала супутникову ліцензію під логотипом "Армія ТБ".

Ведучий протрампівського каналу Fox News Такер Карлсон залишає канал. Інформація про це з'явилася за кілька днів після того, як компанія Fox News врегулювала позов Dominion Voting Systems про наклеп на суму 787,5 мільйонів доларів.