"Повінь Аль-Акси": початок епохи недержавних спецоперацій

Шок від нападу ХАМАСу 7 жовтня продовжує впливати на події по всьому світі, і багато хто побоюється, що він стане каталізатором масштабнішої регіональної війни. Аналітики порівнюють цю атаку з війною 1973 року, ствердивши, що Ізраїль повторив багато тих самих помилок, не зумівши передбачити напад. Але це був не просто провал розвідки. Це був провал уяви. Ізраїлю стало зручно керувати своїми відносинами з ХАМАСом у Газі, і протягом майже десяти років ракетні обстріли і вибухи терористів-смертників залишалися на відносно низькому рівні. Ба більше, як ми переконалися під час нашого візиту минулого місяця, вищі посадові особи Ізраїлю, які відповідають за безпеку, вкрай стурбовані загрозою, що походить від "Хезболли" на півночі, і заворушеннями на окупованому Західному березі. Мало хто очікував, що ХАМАС зможе зробити що-небудь, із чим ізраїльські сили не зможуть впоратися своїми обмеженими можливостями в районі Гази.

Фокус переклав статтю Лео Бланкена, Іена Райса і Крейга Вайтсайда про те, що означає "Потоп Аль-Акса" для спецоперацій.

Що Ізраїль випустив із поля зору, то це дедалі більшу демократизацію технологій, які прискорено надають нові й небезпечні можливості недержавним суб'єктам. Стівен Біддл у своїй книзі "Nonstate Warfare" стверджує, що це дає змогу агресивним недержавним суб'єктам досягти військових можливостей, які раніше відводилися державам. За умови ретельної інтеграції в гібридні військово-терористичні кампанії це наражає на ризик держави, які наполягають на застарілих хибних уявленнях про своїх супротивників. Наші дослідження показують, що недержавні суб'єкти дедалі активніше розвивають потенціал спеціальних операцій, який створює далекосяжні стратегічні та політичні наслідки.

Недооцінка ХАМАСу і йому подібних

Раптова атака ХАМАСу мала два визначні чинники. Перший – "стратегічна раптовість". Це означає, що противник досягає стратегічного ефекту, атакуючи відомого супротивника відомими методами, але застаючи його зненацька "в несподіваний час або в несподіваному місці". Наприклад, під час атаки на Перл-Гарбор було досягнуто стратегічної раптовості, попри передбачуваність можливості використання Японією авіаносців. Другим аспектом атаки ХАМАСу була "доктринальна раптовість". Це означає, що суб'єкт використовує "відомі технології та можливості несподіваним чином для отримання нових потужних ефектів". ХАМАС домігся цього, об'єднавши багато елементів на кшталт того, що американські військові називають багатодоменною військовою операцією, причому зробив це з таким рівнем точності, координації та планування, який шокував спостерігачів.

Яким чином Ізраїль та інші країни не помітили масштабної підготовки, необхідної для планування та здійснення такої атаки? Основна логіка створення військової могутності ґрунтується на накопиченні фізичного і людського капіталу. Протягом останньої тисячі років національні держави справлялися з цим завданням надзвичайно успішно, і дехто вважає ці зусилля визначальним видом діяльності держави. Інші суб'єкти, як-от транснаціональні корпорації, громадські рухи та екстремістські угруповання, навпаки, як заведено вважати, наражаються на систематичні перепони – правові, нормативні, фінансові, організаційні та людські, – які не дають змоги їм створювати й підтримувати таку військову силу. Однак, попри притаманні національним державам переваги, вони, зокрема, найбільш вразливі для такої сили. Маючи фіксоване географічне положення, населення, інфраструктуру та економічну базу, держави вразливі до нападу більшою мірою, ніж недержавні суб'єкти.

Недержавні суб'єкти застосовують тероризм, щоб використати вразливість держави для досягнення політичного і психологічного ефекту шляхом цілеспрямованого застосування насильства без залучення механізмів і ресурсів, пов'язаних зі звичною військовою міццю. Саме тому багато спостерігачів занепокоєні тим, що терористичні групи здобувають такі "магічні" технології, як ядерна зброя та стратегічні кібервпливи, або використовують легкодоступні технології (наприклад, скеровуючи комерційні авіалайнери в хмарочоси) для розширення масштабів своїх терористичних актів.

Менш зрозуміло, як недержавні угруповання намагаються подолати проблему створення військової могутності шляхом поєднання усталених методів, таких як базова військова підготовка і детальне планування, із легкодоступними технологіями на кшталт АК-47 і мотоциклів. Це дає змогу недержавним угрупованням створювати якусь подобу військової міці для досягнення стратегічних ефектів, навіть якщо вони не можуть підтримувати її протягом тривалого часу. Якщо така військова міць буде застосована в потрібний час і в потрібному місці, вона може мати величезний вплив. Як писав один із нас на цьому сайті п'ять років тому, "навіть незначне підвищення тактичної майстерності агресивних недержавних угруповань може призвести до результатів, що мають стратегічні наслідки". Дійсно, останнім часом Ізраїль недооцінює можливості недержавних суб'єктів. Попри заяви про те, що у війні 2006 року "Хезболла" була переможена, навіть такі її прихильники, як колишній президент Джордж Буш-молодший, писали у своїх мемуарах, що Ізраїль погано проявив себе в конфлікті з потужним недержавним суб'єктом.

Існує кілька можливих причин недооцінки Ізраїлем ХАМАСу.

• Перша причина полягає в тому, що недержавні суб'єкти володіють невід'ємною перевагою приховування свого вибору в галузі інвестицій, доктрини і структури сил.
• Друга причина пов'язана із загальною тенденцією останніх років, коли фахівці з безпеки на Заході приділяють основну увагу передовим технологіям, ігноруючи "рутинні" (але все ще важливі) основи накопичення потужності.
• Остання причина – це, здавалося б, неминуче упередження під час аналізу таких гравців, як ХАМАС або "Ісламська держава", що ототожнює ідеологію ненависті та варті осуду дії цих угруповань з їхньою уявною некомпетентністю. Подібна недооцінка дає політичному та військовому керівництву недержавного актора на кшталт ХАМАСу ширші можливості для проведення своєї політики.

Перехід до недержавних спецоперацій

Поки ще рано з упевненістю говорити про те, чому ХАМАС здійснив серйозний стратегічний поворот, підготувавши і здійснивши теракти 7 жовтня. Із проведеного дослідження ми зрозуміли, що тип недержавного актора має значення. Такі бойові угруповання, як ХАМАС, "Хезболла" та "Ісламська держава" (на піку свого розвитку), володіють великим людським ресурсом, що дає їм змогу генерувати ресурси для розвитку різноманітного військового потенціалу. І коли стратегічні планувальники прагнуть змінити динаміку конфлікту, вони часто звертаються до спеціальних операцій.

Раптова операція ХАМАСу залучила тисячі бойовиків, які проникали в Ізраїль різними способами. У ній було використано технології, що дають змогу долати перешкоди і знешкоджувати спостережні пости, а також максимізувати кількість смертей і руйнувань для досягнення політичного ефекту – все це можна визначити як недержавну версію рейду, або недержавну спецоперацію. Під спеціальними операціями ми розуміємо індивідуальні та, в цьому випадку, колективні тактичні дії, які призвели до ефектів, що перевищують самі дії. Загалом спеціальні операції – це дії невеликих підрозділів, які приводять до ефектів, що безпосередньо сприяють досягненню результатів кампанії. Вони часто пов'язані зі спеціальною підготовкою, обладнанням і тактикою, що дають змогу невеликим підрозділам досягати видатних результатів.

Класичним прикладом є штурм бетонної фортеці Ебен-Емаель у Бельгії з планера на початку вторгнення до Франції в 1940 році. Штурмовий інженерний загін чисельністю 80 осіб зумів вивести з ладу найважливішу бельгійську фортецю, здатну обстрілювати німецькі колони, що наступали. Штурм дав змогу німцям швидко пройти через Голландію, а потім Бельгію, і увійти до Франції з півночі. Що ще важливіше, успіх цього наступу переконав союзників, що вторгнення йде тим самим шляхом, що і в 1914 році. Вся ця операція була удаваною, щоб дати можливість головним силам вторгнення прорватися через слабо захищені Арденни. У підсумку сміливий і новаторський наступ було використано для початку більш масштабної кампанії.

Так само, як державні суб'єкти можуть розробляти кампанії для досягнення своїх цілей, інші суб'єкти можуть замислювати і здійснювати подібні тактичні дії, навіть якщо вони не володіють такими самими можливостями та інститутами. Останніми тижнями кампанія в Аль-Аксі домінує в дискусіях з вивчення колективної безпеки. При цьому не розглядається структурна схожість того, як держави організовують, оснащують, навчають і використовують невеликі підрозділи для досягнення надвисоких результатів, або того, що Колін Грей називає стратегічною користю спеціальних операцій. Створення невеликого підрозділу для досягнення конкретних результатів може забезпечити дві основні можливості.

• По-перше, це економія сил. Розміщення конкретного підрозділу в потрібний час і в потрібному місці може дати ефект, який не під силу більшим організаціям. Маючи відносно невелику кількість бойовиків, ХАМАС заощадив сили і зумів привернути увагу світової громадськості, застосувавши нову тактику проти свого безпосереднього противника – Голіафа.
• По-друге, використання елементів, що дають змогу домогтися непропорційного ефекту, може допомогти особам, які ухвалюють рішення, по-новому розглянути досягнення результату за рахунок застосування інноваційних засобів. Девіз Командування спеціальних бойових дій армії Республіки Корея "Зроби неможливе можливим" прямо говорить про розширення можливостей.

ХАМАС явно заскочив Ізраїль зненацька. У цього угруповання вистачило уяви для розробки плану і тактичних можливостей для його реалізації, оскільки акція в Аль-Аксі відрізнялася від типового стилю її нападів. Хоча коронним номером для угруповання були вибухи та дрібні викрадення людей, ця кампанія продемонструвала готовність та вміння діяти на відкритій місцевості за так званим військовим горизонтом – концептуальною лінією, на якій протистоять видимі військові формування.

Спеціальні операції також можуть надати додаткові можливості для впливу на волю і сприйняття як дружніх, так і ворожих суб'єктів. Такі операції можуть демонструвати кмітливість і хитрість, бути спрямовані на те, щоб поставити супротивника в незручне становище або підняти моральний дух його прихильників. Мабуть, найвідомішим прикладом, що відповідав усім цим цілям, був "Дуліттлівський рейд" 1942 року проти Японії, що містив у собі заздалегідь продуману кампанію в ЗМІ, яка супроводжувала його результати. Аналогічним чином, прихильників ХАМАСу найменше хвилює, що теракти були спрямовані проти невинних людей, – їх більше цікавить здатність ХАМАСу успішно провести раптовий напад на Ізраїль та об'єднання доменів "повітря-земля-море" на початку нападу. Найкращим підтвердженням цього ефекту є міжнародні мітинги на підтримку ХАМАСу і повернення уваги до проблеми палестинців у регіональний дискурс.

Висновок

Ізраїль – не єдина держава, для якої недержавні спецоперації стали сюрпризом. Наприклад, у 2007 році в Карбалі бойовикам угруповання "Асаїб аль-Хак", переодягненим у форму американського спецназу, вдалося захопити заручників на військовій базі США в Іраку. Зі збільшенням кількості подібних прикладів стає дедалі очевиднішим, що монополія держав на проведення спеціальних операцій закінчилася. Зростаюче поширення військових технологій у поєднанні з постійною недооцінкою бойових угруповань дозволяє недержавним структурам протистояти державам і демонструвати силу.

Про авторів

Лео Бланкен – доцент кафедри оборонного аналізу Військово-морської аспірантури. Він є автором книги Rational Empires: Institutional Incentives and Imperial Expansion та співредактором книги Assessing War: The Challenge of Measuring Success and Failure.

Іен Райс – викладач кафедри оборонного аналізу Військово-морської аспірантури. Офіцер спецназу армії США у відставці, займається дослідженням динаміки військових окупацій і недержавних спеціальних операцій.

Крейг Вайтсайд – професор кафедри національної безпеки Військово-морського коледжу США.