Російські очі в стратосфері: що відомо про рідкісний літак М-55 "Геофізика" (фото)

Українські військові експерти звернули увагу на літак М-55 "Геофізика", який може бути застосований російськими ПКС як розвідувальна машина. Для виконання таких завдань літак оснащений контейнерами для спеціальної апаратури — радіотехнічної розвідки УКР-РТ й радіоелектронної розвідки УКР-РЛ. У зв'язку з цим Фокус з'ясовував, який потенціал у сфері військового застосування може мати авіасудно, історія створення якого бере свій початок у далекому 1967 році.

Аналітики припустили, що противник може використовувати М-55 "Геофізика" як своєрідну летючу лабораторію, оскільки встановлене на ньому обладнання, яке пройде тестування, може бути інтегроване з іншими зразками тактичної авіації РФ. Для цього російська машина володіє важливими властивостями — це висота польоту з практичною стелею у 21 550 м, і дальність польоту, яка досягає 1315 км.

Із чого починається історія М-55

У 1967 радянське керівництво поставило завдання перед колективом Жуковського експериментального машинобудівного заводу (ЕМЗ) та його керівником Володимиром М'ясищевим — розробити засоби для ведення ефективної боротьби з різного роду висотними автоматичними дрейфувальними аеростатами.

Річ у тім, що на початку Холодної війни такі апарати приносили СРСР чимало неприємностей — аеростати залітали на територію Союзу та безкарно вели шпигунську діяльність. Їхній невеликий розмір і мала швидкість польоту ускладнювали перехоплення засобами ППО, якими володів Союз на той час.

Тому для вирішення цього завдання М'ясищев запропонував створити спеціальний літак для польоту на великій висоті — до 25 км, який міг би нести на борту спеціальні електронно-оптичні засоби для виявлення аеростатів супротивника та відповідне озброєння для знищення аеростатів.

Важливо

Космонавти-розвідники. Навіщо Росії літак-розвідник М-55, і що з ним не так

Однак робота над проєктом не йшла швидко, і виробництво першої машини розпочалося тільки 1974 року, а перший екземпляр із індексом М-17 з'явився ще через чотири роки — 1978-го. Машина отримала цивільний номер СРСР-17100 і розмальовку "Аерофлоту".

Перший політ зразка відбувся 24 грудня 1978 року та закінчився трагічно. Під час заходу на посадку в умовах поганої видимості машина зачепилася крилом за замет і розбилася, водночас загинув льотчик-випробувач Кір Чорнобровкін.

Час минав, і до 1980 року актуальність М-17 практично було втрачено. Через це ухвалили рішення створити на базі М-17 висотний розвідувально-ударний комплекс. Він мав складатися з наземного пункту управління, ракетного комплексу класу "земля-земля" та розвідувального літака. Так було створено прототип М-17РМ, який здійснив свій перший політ 16 серпня 1988 року. Незабаром машина отримала назву М-55 "Геофізика".

Конструкція М-55

Аеродинамічне компонування літака виконане за двоблочною схемою. Апарат має центральну фюзеляжну гондолу з консолями крил, які пов'язані між собою П-подібним хвостовим оперенням. У центрі гондоли розташована кабіна льотчика, прицільно-навігаційне обладнання, а також силова установка з бічними повітрозабірниками. Передбачено встановлення гарматного озброєння. Уся хвостова частина фюзеляжу — це моторний відсік, де розташовуються два двоконтурні високоекономічні двигуни Д-30В12.

Що відомо про польоти М-55

У середині 90-х літак М-55 виконав кілька польотів. Зокрема, машина з 2 т вантажу на борту змогла піднятися на висоту 21 360 м. На такій висоті вона протрималася протягом 22 хв 14 сек.

У 1996 році на борту М-55 було встановлено науково-дослідну апаратуру, створену в межах міжнародної програми Airborne Polar Experiment (АРЕ). Вона поміщалася у відсік під кабіною довжиною 5,5 м. Але пізніше М-55 отримав два спеціальні підкрильні контейнери — у лівому розмістилася апаратура SIOUX для вимірювання атмосферної концентрації оксидів азоту, у правому — апаратура HALOX-A для вимірювання концентрації хлоро- та бромовмісних сполук в атмосфері.

Перша наукова експедиція за участю М-55 "Геофізика" відбулася в грудні 1996 р., а через місяць літак узяв участь у програмі дослідження атмосфери Арктики APE-POLECAT. Оскільки літак діє фактично в стратосфері, пілоти були в герметичних висотних костюмах, до яких під'єднали систему подачі кисню. Літак у межах програми провів у повітрі близько 45 годин, під час яких вивчали полярні стратосферні хмари, озонову діру та гравітаційні хвилі в районах Скандинавії та арктичної частини території РФ.

Можливе військове застосування

На початку листопада стало відомо, що російські інженери почали роботу зі створення для військових нового розвідувально-ударного комплексу (РУК), в основі якого лежить літак, здатний виконувати завдання на великих висотах. Як платформу обрали М-55, який буде оснащений радіолокаційною, радіотехнічною або оптико-електронною системами розвідки.

У результаті російська армія може отримати фактично розвідувальний комплекс, який буде здатний наводити на цілі такі ракетні системи як РСЗВ "Смерч", "Торнадо-С" із високоточними боєприпасами, а також тактичні комплекси "Іскандер".

Також цілевказівки отримають і машини фронтової авіації, включно з вертолітними підрозділами, на озброєнні яких стоять ракети ЛМУР, а також кораблі-носії "калібрів". Так РУК може значно підвищити ефективність, наприклад, МіГ-31К з надзвуковими ракетами "Кинджал" на борту або ж морських ракетоносців.