"Я війну не шукав": тяжкопоранений воїн висловився про мобілізацію та втому військових

Руслан Козачок міг легко відмовитися від відправки на фронт через свій стан здоров'я. Однак він ухвалив рішення захищати Україну та повернувся до Києва після того, як був важко поранений у бою. Про це він розповів в інтерв'ю виданню ТСН.

Руслан Казачок втратив зір під Бахмутом. Одне з його очей — це штучна заміна, друге — єдине оригінальне око, що залишилося. Це наслідок вибухової травми, спричиненої осколками. Одного разу, коли він прямував до своєї позиції, уламок від російської міни уразив його. Самостійно він повертався, втрачаючи кров на шляху назад.

"Людина, яка намагатиметься тобі допомогти, може лягти поруч. Тому я відчував, що я можу це зробити, і я робив це. Як би це жорстко не звучало, ти не можеш виходити за людиною, якщо вона в зоні обстрілу. Тому що тоді ти можеш збільшити цю кількість", — каже захисник України.

Руслан Козачок добровільно вирушив на фронт ще навесні 2022 року. Ніколи не служив в армії, він працював майстром у свого батька. Однак події ранку 24 лютого змусили його поглянути на все по-новому.

"Для мене навіть питання не було, йти чи не йти. Я ж кажу, я навіть сварився з дружиною, вона слізно благала не йти туди, що є кому, є люди, які вміють це робити. Це була така мінівійна вдома, коли я вирішив піти. І для мене не було питання. Це, ну я не знаю, на рівні рефлексу, мабуть, було", — каже Руслан.

Одразу після мобілізації Руслан вирішив виголити на своїй голові оселедець. До того ж його красномовне прізвище "Козачок" саме по собі підказувало вибір псевдоніма. Але тепер, коли він перебуває на передовій, згадувати свій псевдонім "Козак" йому не хочеться.

"Я не знаю, яка в людини має бути мотивація, як не захистити тих, хто не може це зробити? Я, коли переглядаю ці новини й бачу, як гинуть і жінки, і діти, у чому вони взагалі винні і як вони могли себе захистити тоді? Було б бажання захищати і вчитися. Зараз вчать. Тоді цього не було. Я пам'ятаю свій перший вихід, я вийшов, у мене плитоноска була без броні", — згадує воїн.

Руслана засмучують тилові баталії, пов'язані з процесом мобілізації. Він наголосив, що ті, хто перебуває на передовій лінії та демонструє високий рівень мотивації, уже тривалий час у безперервній напрузі, і вони істинно виснажені.

"Знаєте, я війну теж не шукав. Це вона знайшла мене. Я завжди намагаюся провести аналогію. Якщо я йду з дружиною, і якесь мурло з підворіття намагається її образити, зґвалтувати, вбити мою дитину, я, звісно, робитиму все, щоб захистити її. У мене достатньо цієї думки, хто, якщо не ми? Багато людей, які просто не можуть себе захистити, якщо ти маєш руки, ноги, голова на місці, ти бачиш, ти маєш сили та все, ти просто маєш іти й десь захищати", — каже він.

Нагадаємо, 22 лютого голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія заявив, що Україні доведеться мобілізувати менше людей, якщо США нададуть більшу допомогу. В разі відсутності мобілізації противник може прорвати фронт.

Раніше юрист Дмитро Дончак розповів, що обмежено придатні чоловіки можуть служити в підрозділах забезпечення, ТЦК та СП, установах і навчальних закладах.