Після захоплення Донбасу ЗС РФ можуть уже навесні загрожувати Дніпропетровщині, — The Times

Наземні бойові дії в Україні зараз більш динамічні та непередбачувані, ніж будь-коли за останні 18 місяців. Коли українські війська понад три тижні тому здійснили несподіваний прорив кордону у Курській області Російської Федерації, Москва використала цю нагоду, аби посилити свій тиск на українські сили на півдні, зокрема на Покровськ і Часів Яр у Донецькій області. Про це пише The Times.

З наближенням зими обидві сторони запекло борються за перевагу до листопада — коли холодна та волога погода уповільнить пересування військ і знизять темпи будь-яких наступальних наземних операцій до весни наступного року.

Битва за Курськ: нова фаза війни

Україна розширила свої операції в Курській області, обережно переміщуючись вбік, щоб скоротити свої фланги та тримати відкритими шляхи для відступу. Військові проводять спеціальні операції та артилерійські удари вздовж кордону з російськими областями — Брянською, Курською та Бєлгородською.

Крім того, Україна активізувала атаки дронів на російські нафтопереробні заводи. Минулого тижня два підприємства в Ростові горіли після сильних українських атак. Київ також продовжує наполягати на отриманні від НАТО засобів для сильніших ударів по російській авіації. Тим часом справжня битва за Курськ тільки розпочалася цього тижня, зазначає видання.

Українська сторона не розкриває точну кількість військ, задіяних у цьому наступі, намагаючись заплутати Кремль. Проте відомо, що значна частина їх найкращого озброєння та деякі підрозділи 80-ї, 82-ї та 95-ї повітряно-десантних бригад, а також кілька механізованих бригад беруть участь у бойових діях.

Росія натомість стягує сили з різних місць: з резервів, Чечні, Калінінграда, Криму та навіть з-за кордону, зокрема з Буркіна-Фасо.

Покровськ під загрозою

Російські війська перекинули частини 11-ї десантної бригади, 30-ї мотострілецької бригади та 2-ї танкової армії з Донбасу до Курська. Проте це не означає вирішальної зміни сил, оскільки російські командири зосередилися на захопленні Покровська, стратегічної цілі через важливі транспортні шляхи.

Російська тактика на Покровському напрямку полягає у використанні невеликих піхотних загонів, які рухаються вперед у складі груп по 8-10 осіб. Вони постійно рухаються, встановлюючи свої позиції, а потім до них доєднується бронетехніка. Хоча багато з них гине чи отримує поранення, вони продовжують наступати. Українські захисники мають вигідні позиції для контратаки, але їм бракує людей, боєприпасів і відпочинку, пише The Times.

Російські війська готові жертвувати значними силами, щоб захопити Покровськ. Подібно до Маріуполя, Сєвєродонецька, Бахмута та Авдіївки, вони намагаються зрівняти місто із землею, щоб отримати контроль над його руїнами.

Захоплення Покровська та висот Часового Яру дало б Москві плацдарм для подальших наступальних дій на північ і захід для захоплення решти Донбасу та загрози Дніпропетровській області навесні наступного року.

Українські стратеги, ймовірно, сподіваються, що Курська наступальна операція посилить політичний тиск на російського лідера, оскільки ціна його тривалої агресивної війни стане більш зрозумілою для населення. Якою б привабливою не була ця мета для київських лідерів, їм, можливо, доведеться змиритися з тим, що в процесі її досягнення вони можуть втратити Покровськ і Часів Яр. У такому разі і президент Зеленський, і Олександр Сирський, можуть опинитися під політичним тиском.

Автор матеріалу Майкл Кларк, запрошений професор оборонних досліджень у Королівському коледжі Лондона, вважає, що жодна зі сторін не очікує рішення на полі бою цього року. Обидві держави грають за "великий поштовх" у наземній війні на 2025 рік.

Нагадаємо, ексречник Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов вважає, що бійцям ЗСУ треба протриматись під Покровськом до середини вересня. Дані розвідки показують, що до цього часу ресурси у ворога повинні вичерпатись.

31 серпня офіцер ЗСУ Микола Мельник заявив, що підкріплення на Покровський напрямок відправили запізно.