Отримав поранення очей: боєць НГУ майже наосліп 3 доби добирався до точки евакуації

Про це повідомили у пресслужбі Національної гвардії України.

За його словами, його та двох його поранених побратимів не могли тривалий час евакуювати майже місяць на Покровському напрямку через постійні обстріли. Вони сиділи у бліндажі 2x2 метри разом, а їхню позицію час від часу штурмували росіяни.

"Одразу евакуювати нас не було можливості: ворог настільки щільно обстрілював наші позиції, що навіть бронемашина не могла під'їхати до точки збору", — згадує Віталій.

Попри це група тримала позицію весь час. Їх підтримували побратими — вночі з дронів скидали їжу, воду, боєприпаси та батарейки для рації.

Поранення Віталій отримав на третій день свого перебування на найближчій до ворога позиції.

За його словами, у перший день його група отримала завдання вирушити на позиції, де внаслідок обстрілу засипало українських бійців у бліндажі, щоб їх відкопати. На іншій позиції їхні побратими були кілька діб без зв'язку та води. Через це захисники вирішили поділитися на 2 групи і у такий спосіб виконати завдання.

"Ми прийшли, принесли все необхідне. Облаштувались всі разом у крихітному бліндажі. Ворог постійно робив скиди з дронів та штурмував. Неподалік нашого ВОПу була посадка, через яку без перестанку рухалася ворожа піхота. Одного разу ми почули кроки біля нашого бліндажу. Я та мій товариш кинули гранати, почали відстрілюватись з невеликих бійниць. Одночасно повідомили по рації про штурм", — розповідає Віталій.

За його словами, до них на позицію одразу прилетіли українські дрони, і штурм було відбито. Під час бою на їхній бліндаж був скид, через що бійцю в очі потрапила земля та уламки бетону і він втратив можливість бачити на 4 дні, а з очей текла кров. Також поранення отримали й інші бійці.

"Ми випили необхідні ліки, надали собі першу домедичну допомогу. Перші дні мій стан був дещо пригнічений: я думав, що осліп назавжди. Потім настрій трохи нормалізувався. Взагалі людина може звикнути до всього", — говорить нацгвардієць.

Через кілька тижнів до позиції Віталія прийшла заміна. Було прийнято рішення самостійно вирушати до точки евакуації. Віталій та два поранених його побратима мали здолати дистанцію приблизно у десять кілометрів.

"Виходили по сіряку. Я практично нічого не бачив, тільки силуети. Зі мною йшли двоє побратимів: один поранений в руку, інший з пошкодженим коліном. Ми йшли посадками та полями, вдень і вночі, мовчки, дотримуючись дистанції, прислухаючись до кожного шороху. Кілька кілометрів пройшли — пересиділи на якійсь позиції. І так весь шлях", — говорить чоловік.

Після прибуття до точки евакуації пораненим бійцям було надано необхідну допомогу та відправлено до лікарень, у різні міста.

"У перший вихід до міста було дивне відчуття: дуже багато шуму, машин, людей: зовсім інша обстановка, ніж там, де ми були ще кілька днів тому. Але згодом вже нормально стало, звик. Мене дуже підтримує моя кохана дружина, моя сім'я. Та й зір потроху відновлюється, це додає оптимізму. Хоча в очах ще залишилися уламки. Така травма ще довго загоюватиметься", — ділиться Віталій.

Нагадаємо, що українські оператори БПЛА відбили штурм росіян, які цілеспрямовано прийшли брати їх в полон. Був ближній бій на відстані у 40 метрів.

Раніше у Торецьку бійці штурмового полку бригади Нацполіції "Лють" дронами знищили російських піхотинців, які йшли на штурм їхніх позицій. Посеред дня у повний зріст окупанти нахабно просувалися однією з вулиць міста.