Не Навальний. Хто може стати реальним наступником Путіна: Дюмін або Мішустін

Олексій Навальний, протести в Росії, мітинг
Фото: Getty Images | Мітинг на підтримку Навального в Росії

У Росії назріває розкол. І все частіше можна почути запитання: чи зможе старий Путін впоратися із ситуацією — чи час починати операцію "Наступник"?

Фільм Олексія Навального про палац для Путіна бʼє рекорди переглядів в YouTube. Сам він сидить у "Матроській тиші". А частина росіян, що зважилися на акції протесту минулої суботи в різних містах країни, кажуть, що вони зробили це "не за нього, а за себе". Притому Telegram-канал "(Не) цікава антропологія", поставивши 23 січня 359 москвичам на Пушкінській площі і на Тверській питання щодо їх політичної активності, отримав відповідь: 42% вперше прийшли на мітинг саме зараз. Власне опитування навряд чи можна вважати бездоганно репрезентативним, але суспільні настрої він все ж відображає. Говорячи побіжно, народ незадоволений владою. Якщо не випадати з контексту останніх подій, він незадоволений Путіним, замковим каменем всієї архітектури влади в Росії. При цьому навіть ті, хто на ситуацію дивиться через різну оптику, вважають, що це тільки початок.

Ще в 2017-му в рейтингу можливих наступників від фонду "Петербурзької політики" маловідомого Дюміна ставили на третє місце — після Медведєва і Собяніна

Максим Трудолюбов, колумніст The New York Times, впевнений, що легітимність влади РФ після 23 січня зменшилася: "[Вона буде] падати і далі, насильство збільшуватиметься. До тих пір, поки не перестане працювати .. У підсумку все зламається. Оскільки рутинного механізму зміни влади немає, усім доведеться вкластися в це, що дуже неправильно, але тепер вже неминуче".

Одіозний Захар Прилєпін, який воював на Донбасі і збирався повернути "російське місто Київ" (до речі, у далекому 2007-му разом з Навальним він створював рух "Народ"), написав після суботніх виступів: "Нічого, звичайно, ще не закінчилося… це надовго. Ще запалає. Цього разу вони і не збиралися перемагати. Так, "Зарниця". Ну і ми теж… цього разу… Нічого не збиралися".

Поділ на "вони" і "ми" в Росії та агресивне вкидання цих гасел у суспільний простір завжди симптоматичні. Так було в Україні в 2004 році. Тоді загострення пристрастей визначили не тільки "загальна температура по лікарні", але й персоналії. Так, умовного способу історія немає, але можна пофантазувати на тему, що було б, якби синьо-білі тоді зробили ставку, наприклад, на Тігіпко. Чи залишилося б протистояння в суспільстві настільки ж сильним або ж прийняло б більш щадні форми?

Для сьогоднішньої Росії це питання переформульовується так: хто може помʼякшити розкол в країні, що назріває, — Путін, який втратив німб політичного арбітра, здатного примирити всіх, або нова фігура, яку він "помаже на царство" в Кремлі?

Операція "Наступник": хто прийде після Путіна?

Сьогодні вона може розглядатися не тільки як повторення єльцинського сценарію — догляд в обмін на недоторканність. Потрібно ще й знизити градус протистояння, який може дорого коштувати країні. Також потрібна компромісна персона, яка, з одного боку, гарантує Путіну спокійну старість, а з іншого — виглядає як обіцяну суспільству змін.

Чи є така фігура? Ні, але в Кремлі її посилено шукають.

Напередодні Нового року, ще до арешту Навального і того, що послідувало за цими подіями, Володимир Жириновський назвав імена восьми політиків, які, на його думку, могли б стати "призначенцями" Путіна на його священне крісло: Михайло Мішустін, Дмитро Медведєв, Сергій Шойгу, Валентина Матвієнко, Сергій Собянін, Сергій Наришкін, Вʼячеслав Володін, Олексій Дюмін. Російське видання "Експерт" зазначило, що "політичний аналіз", зроблений Жириновським, на перший погляд виглядає, "як плід роздумів Капітана Очевидності". Однак додало, що "він сказав не просто те, що в основному можна побачити в соціології, а й те, про що давно говорять в політичних колах".

Кремлю потрібна компромісна персона, яка, з одного боку, гарантує Путіну спокійну старість, а з іншого — виглядає як обіцянку суспільству змін

Слово "давно" тут ключове. Ще в 2017 році ворожіння на політичній кавовій гущі було однією з розваг різного роду оракулів. Фонд "Петербурзька політика", наприклад, склав рейтинг можливих наступників Путіна з 19 прізвищ так, що туди під №14 потрапив Рамзан Кадиров, а під №18 — Олексій Навальний. Ступеню абстрагування від реалій укладачів цього прогнозу можна було тільки позаздрити.

Жириновський за умов усієї інформованості теж значною мірою віддався у владу якихось наркотичних мрій. Принаймні, половина з вказаної ним вісімки, на думку аналітиків, навряд чи годиться на роль наступника. Директор Інституту ЄАЕС Володимир Лепехін вважає, що з усього списку заслуговують на увагу лише чотири фігури: Мішустін, Шойгу, Наришкін і Дюмін.

Це схоже на правду, хоча навіть Наришкін здається тут зайвим. Про цю людину як про наступника говорять з часів його головування в Держдумі. Підстава — давнє знайомство з Путіним (1980 рік, розвідпідрозділи Ленінградського управління КДБ). Однак сьогодні Наришкіна частіше називають політичним спадкоємцем іншу людину — покійного Євгена Примакова. Він свого часу теж займав пост директора Служби зовнішньої розвідки РФ. Наришкін, безумовно, входить в найближче оточення президента. Після розслідувань видання "Проект" про звʼязки його та його родини з азербайджанським бізнесменом Годом Нісановим господар Кремля демонстративно здійснив візит до штаб-квартири СВН, щоб висловити свою підтримку. Однак замість тріумфального вʼїзду в Кремль главу відомства, вважають експерти, може чекати той же карʼєрний стрибок, що й Примакова в середині 1990-х, — крісло керівника МЗС. Кагебешник, який пропонує замість себе кгбушникам, у нинішніх умовах може влаштувати силовиків, але навряд чи буде сприйнятий народом.

Перші троє з перерахованих осіб на слуху у тих українців, хто хоча б мінімально стежить за тим, що відбувається в Росії. Четвертий же персонаж — щось на зразок темної конячки і єдиний політик нефедерального рівня в переліку Жириновського. Але ось що цікаво. Уже в згаданому рейтингу від "Петербурзької політики" його поставили на третє місце — після Дмитра Медведєва та Сергія Собяніна. Рік тому про нього як про одного з можливих правителів Росії писало видання Politico. А напередодні Нового року мало не в унісон із Жириновським про нього як про наступника в інтервʼю Polskie Radio сказав польський аналітик Гжегож Кучіньскій. "Збіг? Не думаю". З нього, одного з трьох можливих кандидатів, і почнемо.

Олексій Дюмін: губернатор, "піхотинець Путіна"

Вік: 48 років

Посада: губернатор Тульської області

Олексій Дюмін, можливий наступник Путіна, губернатор Тульської області
Піхотинець Путіна. Так Олексій Дюмін одного разу назвав себе сам. Його відданість може стати аргументом для правителя Росії зробити ставку саме на нього

У 2015 році спецкор "Комерсанта" Андрій Колесніков не без глузування написав, що Олексій Дюмін, який грає зазвичай на позиції воротаря в матчах заснованої Путіним Нічної хокейної ліги, часом демонструє "дивовижну майстерність, так треба, щоб ухилитися від президентської шайби, що летить в нього".

Тоді ще Дюмін був першим заступником головкому Сухопутних військ РФ. Його батько, військовий медик, генерал, який входив у 1990-і роки в найближче оточення Міністра оборони Павла Грачова, наполіг, щоб син між хокеєм, яким той в дитинстві захоплювався, і карʼєрою військового вибрав останню. На момент закінчення Дюмін-молодшим військового училища Дюмін-старший служив у Московському військовому окрузі. Туди в 1994 році продовжувач династії та отримав розподіл. Але в невеликій військовій частині, яка протидіяла технічним засобам розвідки противника, він прослужив недовго. За його словами, один знайомий кадровик запропонував йому перейти до Головного управління охорони, щоб бути в структурі, яка забезпечує президентську звʼязок.

Працював з Черномирдіним, декілька разів виїжджав у відрядження з Єльциним. Потім опинився в Службі безпеки президента. Як? За версією самого Дюміна, просто підійшов до одного керівника підрозділу і попросився: "Візьміть мене, я хочу до вас!" І все. Там уже навчався рукопашного бою, стріляти "на ходу, на бігу, із машини, у складі групи". Навіть з вертольота. А потім став, за його висловом, "піхотинцем Путіна" — першого дня, коли той почав виконувати обовʼязки голови уряду, 9 серпня 1999 року.

За даними "Комерсанта", саме під керівництвом Дюміна в ніч на 23 лютого 2014 року Віктора Януковича евакуювали до Росії, хоча сам генерал це заперечує

Дюмін із тих, хто про всіх своїх начальників розповідає майже з пієтетом. Зубков, Золотов, Шойгу — усі взяли участь в долі, усіх навчили уму-розуму тощо. Путіна Дюмін в інтервʼю все тому ж Андрію Колесникову малює таким собі гуманістом. Одного разу він похвалив свого охоронця за те, що той, охороняючи нічний сон Путіна в якомусь будинку в горах, не вбив ведмедя, що наблизився до дверей. Просто розстріляв усю пістолетну обойму під лапи кошлатого прибульця, і той пішов. А президент потім, як у книгах про радянських піонерів, сказав: "Молодець, що не став стріляти у ведмедика".

Іншим разом Путін на заході свого терміну глави уряду дорікнув своєму охоронцеві за те, що той ударив по руці громадянина, який "на зустрічі з народом" почав смикати премʼєра за рукав. "Увечері, — розповідає Дюмін, — Володимир Володимирович мене викликав до себе, десь годині о десятій, і сказав: "Якщо я ще раз це побачу, то ти ніколи більше зі мною працювати не будеш". Він каже: "Я бачив цю ситуацію, тобі не треба було цього робити. Це проста людина. Ми поїдемо, ти такий весь ошатний, разом із президентом… а у нього на все життя залишиться осад щодо не тебе, а мене".

У 2014 році, за даними "Комерсанта", Олексій Дюмін отримав звання генерал-майора й очолив Сили спеціальних операцій — закритий підрозділ, який відіграло одну з ключових ролей в операції з анексії Криму. Саме під його керівництвом у ніч на 23 лютого евакуювали Віктора Януковича до Росії. Дюмін свою участь у долі українського гаранта заперечує, але Путін його дії оцінив. Наприкінці 2015-го Дюмін злетів на посаду заступника Міністра оборони. Менш ніж півтора місяці потому його призначили виконувачем обовʼязків губернатора Тульської області, а після виборів у вересні він став повноправним губернатором. Близькість до Путіна, особиста відданість останньому і нова номенклатурна посада якраз і дали привід до того, щоб розглядати в цій людині наступника.

Сказати, що як губернатора рятівник Януковича якось особливо досяг успіху, не можна. Telegram-канал "Незыгарь" у листопаді послався на викладки Pravdaserm, який називають сервісом вимірювання репутації. Із 80 з гаком глав регіонів Дюмін із 67 балами зі 100 можливих знаходиться в середині рейтингу, на 40-му місці. Аналітики, проте, зазначають, що з усіх керівників регіонів, в яких цього року відбудуться перевибори, Дюмін єдиний, хто увійшов до Президії Держради, очоливши комісію цього органу з промисловості, що майже напевно свідчить про те, що він не просто губернатор.

Сергій Шойгу: приятель і служака

Вік: 65 років

Посада: Міністр оборони РФ

Сергій Шойгу, можливий наступник Путіна, міністр оборони РФ
65-річний Сергій Шойгу — ще один ймовірний кандидат

Шойгу — єдиний Міністр, який з невеликою перервою є членом уряду РФ з 1990-х років. У своєму політичному довгожительстві він міг би позмагатися з Путіним, але завжди вмів зображати з себе простого, хоча і ефективного служаку. Його рейтинг і сьогодні називається одним з перших після президентського. Але дистанція, якої він вміє дотримуватися, робить його в очах господаря Кремля людиною, який ніяк не загрожує серпневій владі, і, таким чином, фактично зближує з главою держави. Відео та фото, де Путін у відпустці відпочиває разом із Шойгу в сибірській тайзі, що розміщувалися на сайті Кремля, покликані були продемонструвати близькість двох політиків. Так само як і його гра в одній з Путіним хокейній команді.

Водночас сам Шойгу не такий простий. Під ним, як висловився Володимир Лепехін, "утворилося сильне лобі ряду етнічних угруповань, що набирають силу". Йому є на кого спертися. Але це може зіграти свою роль лише в разі, якщо в Росії в певному сенсі повториться ситуація, яка складалася напередодні президентських виборів 2008 року. Тоді у відверту гонку за право "посидіти" один термін у кріслі Путіна вплуталися Дмитро Медведєв і Сергій Іванов. Зрештою господар Кремля, ймовірно, від душі насолодившись цим забігом, вважав, що кращий варіант — Медведєв.

Якби Шойгу був зобовʼязаний своєю карʼєрою Путіну ще більшою мірою, це стало б додатковим плюсом до його можливих президентських перспектив. Але навіть Міністром оборони він став у 2012 році за рекомендацією Медведєва, а не Путіна. Хоча вірою і правдою служив йому у всіх військових авантюрах — від Криму до Сирії, за що його й помітили. Що з послужного списку Шойгу виявиться найбільш вагомим для Путіна, коли запустять операцію "Наступник", може сказати тільки сам господар Кремля. Та й то ближче до часу її реалізації.

Михайло Мішустін: технічний кандидат

Вік: 54 року

Посада: голова уряду РФ

Михайло Мішустін, можливий наступник Путіна, глава уряду РФ
Михайла Мішустіна називають технічним кандидатом

Отримавши спеціальність інженера-системотехніка та закінчивши аспірантуру, Мішустін встиг попрацювати в бізнесі, службі "Роснедвижимость", покерувати особливими економічними зонами. Але карʼєрним трампліном для нього стала Федеральна податкова служба. Призначений її главою в квітні 2010 року, він оголосив війну "брудним даними" і зайнявся викоріненням проблем із необгрунтованим поверненням ПДВ. Водночас у ФПС змінилися стандарти обслуговування та підхід до податкових перевірок. Якщо раніше перевірявся кожен десятий платник податків, то в 2018-му цій процедурі піддавали лише одну компанію малого підприємництва з 4 тис.

Важливо
Від фараонів до Бурбонів. Як розкіш стає прокляттям правителів, і до чого тут палац Путіна

Очоливши уряд рік тому, Мішустін здобув славу "технократа з технократів". Однак сьогодні про нього все частіше говорять як про людину, яка може зіграти відразу дві ролі. Перша — очолити "Єдину Росію", оскільки його рейтинг 55% — другий після Путіна. І зовсім незрозуміло, як на тлі останніх подій вдихнути життя в партію може Дмитро Медведєв, який має всього 23% підтримки.

Друга — стати тим самим наступником нинішнього президента, якому належить рятувати вже не тільки партію. Чи можливий такий варіант? Цілком. Колись же Путін призначив Дмитра Медведєва "технічним" президентом. Хоча ймовірність того, що, вибираючи між Мішустіним і Дюміним, правитель Росії за краще зупинитися на кандидатурі останнього, здається все-таки більш високою. "Піхотинці" для Путіна куди більш прийнятні, зрозумілі і надійні, ніж технократи. У всіх сенсах.