Виборчий треш. Як Верховна Рада підклала "бомбу" під місцеві вибори-2020

Я завжди виступав проти прийняття Виборчого кодексу. Більше того, я неодноразово спілкувався з різними авторами цього документу, і жоден з них не сказав, що це може бути робоча історія. В різний спосіб, але вони всі казали, що у виборчий кодекс напхали дуже багато зайвого і неправильного, з метою поторгуватися в процесі прийняття правильних норм.

Як відомо, Виборчий Кодекс був проголосований парламентом VIII скликання 11 липня 2019 року — ще за часів спікера Парубія. Але тоді новообраний президент Володимир Зеленський наклав на нього вето. Після чого документ був ухвалений з урахуванням поправок президента у грудні минулого року. Коли зі стін Верховної ради вийшла нова редакція Кодесу я просто отетерів. Кілька днів спілкувався з більшістю своїх знайомих в раді, уряді і офісі президента, і ви не повірите — жоден з них не читав ухвалений кодекс.

Те, що його поміняють, у мене не викликало ні найменших сумнівів. Треба сказати, що як правило, в нас приймали нові виборчі правила тоді, коли придумували як їх взламувати. І вперше в історії в нас спочатку прийняли новий закон, а потім почали думати як його взламати. Ці зміни могли відбутись шляхом здорового глузду, і шляхом самострілу собі в голову.

Найбільш логічний шлях був — відтермінувати дію кодексу до наступних парламентських виборів.
Справа в тому, що кодекс є настільки складним документом, що його реалізація потребує наявності професійних членів комісій. Взагалі підготувати професійних членів комісій, зі спеціальним списком, з якого партії собі можуть набирати кандидатів в комісії — це найрозумніша річ, яка могла б з нами трапитись. Це зупинило б вічний хаос, з поданням членів комісій, постійними їх замінами, і жахливою некомпетентністю.

Моє життя так склалось, що до виборів я долучався ще зі шкільних років, і бував у всіх статусах: від спостерігача до члена територіальної комісії. Я також мав відношення до будівництва не однієї політичної партії, і знаю добре що собою являють партії.

Тому ось кілька тез про треш, який переживе країна 25 жовтня цього року, коли відбудуться заплановані місцеві вибори.

1. "Липові" списки. Оскільки в Україні не існує жодної демократичної партії і жодної партії з розвинутою структурою до рівня десятитисячного населеного пункту — формування списків на округи буде відбуватись наступним чином: конкретний спонсор буде отримувати округ у вотчину. Його будуть ставити першим номером, а всіх інших кандидатів буде подавати він, і це будуть: його родичі, співробітники, охоронці, кухарки і всі інші.

За рідкісним виключенням в залежності від рейтингу, на округ можуть виставити кілька сильних спонсорів, які однозначно мають домовитись між собою.

2. Катастрофа підчас підрахунку голосів. За надцять українських виборів система підрахунку голосів більш-менш встоялась. Приблизно завжди схожий підсумковий протокол, формула і порядок визначення переможців. Але навіть за цих умов завжди було дуже - дуже багато помилок. Коли на територіальній комісії приймали рішення про перерахунок голосів, всюди де вскривали пакети — була купа помилок. Не туди віднесли "недійсні", "невикористані", переплутали пачки тощо. Якщо вам доводилось працювати на виборах, то ви знаєте, що робота це пекельна, оскільки по-факту доводиться не спати одну-дві доби, і платять за дуже мало — 100-200 доларів в залежності від міста.

Тобто ви можете зрозуміти, що вибори на дільницях за такую винагороду не проводять суперрозвинуті інтелектуали. І от тепер уявіть, за 3 місяці до виборів — повністю змінена система підрахунку.

Тому я й прогнозую, що результатом цього всього буде колосальний треш, який опозиція обізве масштабними фальсифікаціями. І правильно зробить.

Як там кажуть, запам'ятайте цей "твіт".

Першоджерело.
Публікується з дозволу автора.