Українське Монако: історія престижних міжнародних перегонів Гран-прі Львова (фото)

Гран-прі Монако — найвідоміша і найпрестижніша гонка "Формули 1". Головною родзинкою її є траса, прокладена міськими вулицями. Не всі знають, що майже сто років тому аналогічні міські перегони класу "Формула" проходили і на території України. Йдеться про Гран-прі Львова – одне з найскладніших змагань свого часу.

Цими днями 90 років тому пройшов останній Гран-прі Львова (Leopolis Grand Prix). Фокус вирішив розповісти про цю незвичайну гонку.

Львівський трикутник

Перші перегони у Польщі Галичині, що знаходилася під владою, почали проводити з 1925 року: саме тоді пройшло змагання "Стрий — Велика Воля". Незабаром його маршрут продовжили до Львова, а 1927 року надійшла пропозиція провести гонку і в самому місті.

Слід зазначити, що Гран-прі Монако тоді ще не існувало — його задумали у 1928 році, а провели через рік. Львів міг бути першим, проте підготовка змагань затяглася, і їх змогли провести лише 1930 року.

Трасу Leopolis Grand Prix завдовжки 3041 м проклали вулицями Вітовського, Стрийської та Гвардійської (зараз — Героїв Майдану). Через характерну форму її прозвали Львівським трикутником. Дорожнє покриття не змінювали — залишили звичайну бруківку. Траса вирізнялася чималим перепадом висот, а 800 метрів її проходили трамвайною лінією і рейки на час гонки не знімали. Дистанція у різні роки налічувала від 50 до 100 кіл, середня швидкість на ній сягала 90 км/год, а максимальна — 160 км/год.

Зірки світового автоспорту у Гран-прі Львова

Старт першому Гран-прі Львова дали 8 вересня 1930 року. Дату обрали не дуже вдало, адже у ці ж дні проходив Гран-прі Італії на знаменитому автодромі Монца, тож іноземних гостей не було, а на старт вийшло лише 5 машин.

Проте, змагання відвідали близько 50 тисяч глядачів — це при тому, що загалом у Львові на той час мешкало близько 300 тисяч осіб. Багато містян спостерігали за перегонами прямо з балконів своїх будинків.

Міська влада закупила сучасні хронометри та приділила увагу безпеці — завезли 400 тонн піску в мішках для огорож і направили на захід 500 поліцейських. За весь час у Гран-прі Львова не травмувався жоден пілот — це рідкість тих років.

Переможцем першого Leopolis Grand Prix став поляк Хенрик Лієфельдт на 100-сильному Austro Daimler ADR6. Друге місце посів граф Мауріцій Станіслав Потоцький на Bugatti Type 35.

Успіх перших перегонів підштовхнув організаторів продовжити роботу. Вони зробили висновки і в 1931 році перенесли Гран-прі на липень — щоб він не перетинався з іншими гонками. Мало того, його додали до чемпіонату "Формула Лібре" (це була європейська попередниця "Формули 1").

На цей раз стартували вже 7 машин. Однозначним фаворитом був німецький ас Ганс Штук на потужному 225-сильному Mercedes SSK конструкції Фердинанда Порше. Саме він без проблем і виграв перегони.

1932 року Штук повернувся до Львова на вдосконаленому 300-сильному Mercedes SSKL і у нього з'явився гідний суперник — найкращий гонщик тих років Рудольф Караччіола. Він виступав на Alfa Romeo 8C 2300 — не настільки потужній (180 к. с.), але набагато легшій машині.

Дуелі зірок світового автоспорту не вийшло — Ганс Штук зійшов через пробитий радіатор і Караччіола переміг. Втім, пізніше він зізнався, що це були одні з найважчих перегонів у його житті. Бруківка, слизькі від дощу трамвайні рейки, круті підйоми та спуски — Гран-прі Львова не став легкою прогулянкою навіть для гоночного аса 30-х.

Останній Leopolis Grand Prix виявився наймасовішим. На старт вийшли 17 болідів — Mercedes SSKL, Alfa Romeo 8C 2300, Bugatti Type 51, Maserati 4CM.

Перегони знову збіглися з іншим змаганням — цього разу з Гран-прі Франції, тому Штук та Караччіола не приїхали. Натомість у Львові засвітився заводський пілот Bugatti П'єр Вейрон — саме на його честь названо культовий суперкар Bugatti Veyron.

Проте переміг не він, а Ежен Бьорнстад із Норвегії. Виграти йому вдалося завдяки хитрощам — він таємно збільшив бензобак своєї Alfa Romeo, що дозволило йому пройти всю гонку без піт-стопу.

Відродження гонки Leopolis Grand Prix

Гран-прі Львова хотіли проводити й надалі, проте Велика депресія поставила хрест на перегонах — захід був затратний. Після закінчення кризи в 1937 році Leopolis Grand Prix хотіли відновити, проте боліди на той час стали значно швидшими і для них була потрібна істотна переробка міської траси.

За радянських часів про Гран-прі Львова намагалися замовчувати і лише в наші дні про знакову гонку почали говорити. На вулиці Вітовського з'явилася меморіальна дошка, а з 2011 року змагання відновили як ретроралі. Нинішнього року Leopolis Grand Prix пройшов, незважаючи на війну, і став найбільшим українським автофестивалем за останній час.

Раніше Фокус розповідав про рідкісну гоночну "Таврію" потужністю 140 к. с.

Також ми писали про швидкісний реактивний болід українського виробництва.