Краще пізно, ніж ніколи. Чи потрібно вакцинуватися у розпал пандемії

На початок листопада Україна вийшла на друге місце у світі (!) за добовою смертністю від COVID-19. "Ми будували-будували — і, нарешті, збудували". При перерахунку на 100 000 населення попереду нас Румунія, за абсолютними числами — Росія. Уряд, безумовно, і так зайнятий проблемами енергетичної кризи та падінням своїх рейтингів, звернув, нарешті, увагу на ситуацію, що вже стала крайньою, і "червоні" зони разом із новими правилами роботи та перевезень пасажирів посипалися як із рогу достатку.

Так, рівень планування та стратегічного мислення — на вчора, у стилі "ой, раптово" і "треба ж щось робити". Так, маса питань до населення, яке мало ціле літо для того, щоб спокійно і безпечно прищепитися без бійок і стовпотворень, а також до всіх, хто підтримував або розігрівав антивакцинаторські переконання та сумніви.

Уряд міг ще на початку літа, запускаючи кампанію вакцинації для всіх охочих, а не тільки для пріоритетних груп, натякнути: так мовляв і так, дорогі громадяни, ви, звичайно, можете робити що хочете, але новини із сусідніх країн обтяжливі, штам Дельта на порозі та дуже злий, тож ближче до осені, як тільки так і відразу, будемо діяти за кальками європейських країн, тобто введемо пропускний режим (свіжий ПЛР-тест або довідка про повний курс вакцинації) скрізь, де тільки зможемо.

Ще краще було б не попереджати, а реально запровадити такі правила ще у червні-липні. Так, це на якийсь період часу порушило б логістику перевезень на курорти і внесло корективи до доходів різного бізнесу. Так, вишикувалися б приблизно такі ж черги на вакцинацію, і так само була б маса незадоволених і вони б кричали, що сатрапи обмежують їхні свободи без будь-яких підстав — але це було б зроблено до суттєвого епідемічного підйому, без такого ризику зараження в чергах.

І зараз у всіх цих людей (принаймні у тих, хто зробив щеплення, а не заплатив за вилиту в каналізацію вакцину) був би сформований імунітет, який на 94-97% гарантує запобігання тяжкому перебігу з госпіталізацією. Це крім того, що щеплені й заражаються все ж таки рідше (а не так само, як нещеплені, це брехня), і поширюють вірус у разі "прориву" імунітету теж менше, тобто деякий внесок у протидію власне епідемії вакцинація теж робить.

Але історія не знає умовного способу. Це все могло бути зроблене. Це мало бути зроблено — але, на жаль. Аналізувати помилки влади можна нескінченно, проте — справді ж треба щось робити. Наскільки добре та правильно те, що відбувається зараз?

Одразу варто сказати: дуже сумнівно виглядає відкритість у розпал епідемії за принципом щеплень. Якщо вакциновані теж (нехай і меншою мірою) можуть бути джерелом, у разі наближення спалаху такого масштабу, як у нас зараз, "закривати" варто було всіх. З найсуворішим дотриманням дистанціювання, маскового режиму, з обов'язковим тестуванням та ізоляцією хворих і контактних. Це необхідна й обов'язкова умова. Вочевидь — не виконана. Чи означає це, що в цьому випадку — якщо протиепідемічні заходи й епідеміологічні розслідування провалені — то й у вакцинації немає жодного сенсу?

Першого листопада одну дозу вакцинації отримали 33%, дві дози 24% дорослого населення. Якщо збережуться темпи вакцинації, набрані завдяки новим правилам роботи та перевезень, то до Нового року зможемо вийти приблизно на 40% тих, хто отримав повний курс вакцинації.

Це добре? Порівняно з нещодавніми 12% і з погляду індивідуальних ризиків — так, це краще, ніж нічого. Це вдвічі більше людей, хто практично захищений від потрапляння до стаціонару та від смерті. І це вже є результатом. Хоча з погляду ризиків для популяції загалом це ще дуже мало.

У Румунії та Росії, які випереджають нас у сумнівному рейтингу, то за кількістю смертей від ускладнень COVID-19 на 100 000 населення, в абсолютних числах вакциновано по 37% населення. У Польщі, яка у цьому рейтингу посідає четверте місце — 53%.

Ці голоси різні. Від відвертих фейків про те, що радянські підручники епідеміології містили заборону проведення вакцинації під час епідемічних спалахів. До цілком обґрунтованої критики того, як саме організована вакцинація, і чому вакцинований негайно отримує допуск у транспорт, якщо ефект (навіть частковий після першої дози) він зможе отримати лише через два тижні.

"Краще ніяк, ніж ось так", "краще взагалі сидіти вдома, ніж вакцинуватися у натовпі", — кажуть критики. Забуваючи, що ніяк — це навіть залишившись віч-на-віч із хворобою і неможливістю додзвонитися лікарю або дочекатися "швидку". Що вдома ніхто, враховуючи групи ризику, звичайно ж сидіти не буде, тобто це знову ж таки про "ніяк", про фаталізм і про пошук лікаря, концентратора та місця в лікарні, часом безнадійно, часом за дуже великі гроші.

Конфлікт інтересів? Академічна несумлінність, якщо такі слова звучать від зацікавлених осіб? Розслідування подібних випадків та оргвисновки? Не чули, не в нашій країні.

Так, частина тих, хто отримав вакцину, за два найближчі тижні не встигне сформувати імунітет, заразиться (можливо навіть у черзі на вакцинацію або наступного ж дня, радісно приспустивши в метро маску з носа) і, можливо, навіть захворіє важко чи не отримає належної уваги від лікаря. Але бодай частина — захист отримає.

Так, пізно, так, неповний, так, із ризиками все одно захворіти прямо завтра — але хоча б для когось, зокрема за його ланцюжком контактів (літні й ослаблені люди вдома, на роботі та в транспорті), це рішення зможе стати визначальним. При всіх ризиках, при всьому розумінні неоптимальності такого рішення — це краще, ніж нічого. Так, треба було влітку — але й зараз краще, ніж нічого. Краще з погляду індивідуальних ризиків. Як знизити їх ще більше — поради нижче.

Так було, коли в Москву завезли чорну віспу, або в Індії, коли виявляли по глухих селах кожен новий випадок і прищеплювали всіх контактних. Тому що в цьому випадку вакцинація працює як зустрічне підпалювання лісу або поля в разі масивної пожежі, що насувається.

Небезпечно, можна не встигнути врятувати стільки, скільки б хотілося, але це краще, ніж просто скласти руки і прийняти всі можливі втрати. Ці втрати можуть бути настільки великими, що економіка та психіка тих, хто вижив, не витримає, постепідемічні рецесії в історії людства траплялися не раз.

Що в такому разі можна порадити, як мінімізувати загрози й отримати все ж таки якнайбільше користі?

• Не товпитися. Усвідомлено намагатися тримати дистанцію. Краще чекати своєї черги навулиці, ніж у задушливому коридорі. Вимагати, щоб цим, як і дотриманням маскового режиму, не зневажали у центрах вакцинації та поліклініках. Так, багато залежить від самих людей, але відповідальність з організаторів теж ніхто не знімає. За потреби — писати скарги, дзвонити на гарячі лінії, викликати поліцію. У нас так не заведено? А ваше здоров'я хіба не важливіше?
• Якщо ви з якихось причин тільки зараз вирішили вакцинуватися і доведеться стояти в черзі, подбайте про респіратор, не поскупіться замінити його після перебування в натовпі на новий, і пам'ятайте, що хоч якийсь захист (так, навіть після першої дози він уже не нульовий) у вас буде лише через два тижні. Цей уряд у своїй непереборній половинчастості вирішив, що вам тепер можна куди завгодно ходити та їздити. Може, це й непогано з точки зору вашої життєдіяльності, проте, ніхто ж не заважає вам дати свіжоотриманій вакцині шанс і вдягти-таки респіратор чи хоча б нормальну медичну (а не тканинну) маску, як належить?
• Ви стурбовані тим, що вакцинація може знизити ваш імунітет? Усупереч твердженням вакциноскептиків, ймовірність цього не така велика, як вони розповідають, і вже точно ця "перенапруга" імунітету не розтягується на два тижні та більше: наш організм постійно стикається з новими і новими патогенами, ми не живемо в стерильному середовищі, імунітет звик напружуватися, у нього взагалі робота така.
• Якщо й можна говорити про виправдане бажання дати своєму організму час, щоб спокійно відреагувати на вакцинацію і відновитися, то йдеться про ті самі 24-48 годин, коли після вакцинації можливі нездужання та підвищення температури. Ви стурбовані цим, ви хочете собі допомогти? Ну, так візьміть два дні, щоб побути вдома, а не робіть це підставою, щоб не вакцинуватися взагалі. Для порівняння, самоізоляція у разі хвороби — щонайменше 13 днів за умов легкого протікання. Перебіг трохи важчий виб'є вас із колії на три тижні та більше.
• Пам'ятайте, що й з вакциною ви можете захворіти навіть важко. І бути загрозою для навколишніх можете. Маски, самоізоляція при симптомах ГРВІ, вчасне тестування та звернення до лікаря. Щеплені доведено хворіють легше — але це не привід нічого не робити, якщо симптоми стають загрозливими. Тим паче, якщо курс вакцинації був давно або не завершений, або минуло менше 2 тижнів.
• Дуже сумнівним виглядає рішення, доки не послабшала хвиля ажіотажу та черг, прищеплювати дітей від 12 років, яким щойно дозволили вакцинуватися. У цьому випадку співвідношення користь від щеплення — ризик інфікування в натовпі може бути не на користь рішення щеплення дитини. Якщо наважилися, намагайтеся знайти спосіб зробити це спокійно, за записом, без тисняви. У будь-якому випадку — вдягніть на дитину респіратор або хоча б медичну маску. І дорогою додому теж.
• Й окреме звернення до тих, хто вирішив не вакцинуватися, а купити тим чи іншим способом фейковий сертифікат. Навіть якщо він максимально імітує реальний, якщо вам не загрожує викриття. Ви обманюєте самі себе насамперед. Вибір проїхати безквитковиком працює тільки поза епідемією і тоді, коли переважна більшість навколо вакциновані та вакциновані при цьому гарантовано не можуть бути джерелом зараження. Це не наш випадок. Ваше завдання зараз — максимально подумати про себе, про те, щоб собі підстелити соломки. У розпал епідемії шанси заразитися і захворіти набагато вищі за шанси отримати поствакцинальні ускладнення (ймовірність яких 10-20 випадків на мільйон).
• При цьому можливість отримати нормальну медичну допомогу прогресивно знижується, і при ковіді теж. А якщо ви через якийсь час передумаєте і вирішите все ж таки зробити щеплення по-справжньому, то це може виявитися дуже проблематичним, тому що зараз усі вакцинації фіксуються в електронній базі даних, і в цій базі даних — та-дам! — ви вже отримали свою вакцину.

Очевидно, що ми вступили у темні часи. Очевидно, що цей колапс медичної системи, який нам увесь час пророкували, вже тут, у процесі. Зі швидким приростом кількості вакцинованих або без, але нам через ці темні часи доведеться пройти. Медична допомога в нашій країні надається (і надаватиметься, інакше всі принципи медицини перевертаються) всім, незалежно від статусу вакцинації.

Проблема в тому, що за одночасного валу звернень виникає дефіцит ресурсів та сортування — вибір, хто ці ресурси отримає — стає реальністю. Оскільки до лікарень та реанімацій переважно надходять саме не вакциновані, то це стає проблемою, насамперед, невакцинованих, просто тому, що їх дуже багато.

Навіть якщо це сортування, хто госпіталізується, а хто ні, ґрунтується на найсправедливішому принципі живої черги (хто перший звернувся, той і отримав допомогу), а не на стані здоров'я, можливості доїхати чи сплатити, все одно — допомогу отримають не всі.

Намагайтеся зробити так, щоб саме вам не довелося зараз за нею звертатися.