Реформа ціною $2 млрд. Для чого і кому потрібна накопичувальна пенсійна система в Україні
Під соусом запуску "накопичувального" рівня системи пенсійного страхування в Україні Рада збирається пограбувати майбутніх пенсіонерів. За нинішнього обсягу Фонду оплати праці 2% від нього — це близько 2 млрд дол. Непоганий тортик, за поїдання якого і звітувати не доведеться.
Під фанфари вторгнення, що не відбулося, з пісенним поліруванням з приводу "Дня Єднання", парламент вкотре збирається поглумитися над пенсійною системою і пограбувати майбутніх пенсіонерів.
Робиться під соусом запуску "накопичувального" рівня системи пенсійного страхування в Україні.
Ця система прописана в базовому ЗУ, прийнятому ще далекого 2003 року. І... вона не працюватиме. Від слова взагалі. І ось чому:
Відповідно до чинного законодавства, для запуску другого (накопичувального) рівня пенсійної системи потрібні кілька умов, які слід виконати одночасно:
- мінімальна зарплата повинна бути не меншою за прожитковий мінімум
- економіка – демонструвати стабільне зростання
- бюджет Пенсійного фонду має бути бездефіцитним.
І така ситуація має зберігатися, як мінімум, два роки поспіль. Це необхідні та обов'язкові умови та… тільки для запуску, але не для функціонування системи!
Для функціонування системи, необхідна наявність таких фінансових інструментів, які б забезпечили, як мінімум, збереження купівельної спроможності вкладених у них грошей і виплати компаніям-керівникам цих інструментів.
Простіше кажучи, дохід, що генерується цими інструментами, повинен дорівнювати показнику "інфляція+2%". Тобто якщо дохід нижче 12% (станом на зараз), то система генеруватиме лише збитки.
Але це ще не все! Накопичувальна система та будь-які недержавні пенсійні фонди добре працюватимуть лише тоді, коли гроші є засобом накопичення капіталу.
Гривня не є засобом накопичення капіталу! Відповідно, накопичувати гроші в гривнях немає сенсу. Тому що за кілька років це буде купа паперу. Держава має гарантувати чіткі прозорі нормальні правила роботи. І можливість для керівної компанії, яка займатиметься накопичувальним рівнем, і для недержавних пенсійних фондів нормально вкладати кошти не лише в Україні, а й за її межами, стежачи, куди ці гроші вкладаються.
Можна згадати історію 2009 року з пенсійними активами в Америці, коли недержавні пенсійні фонди почали грати на біржі, і, відповідно, вартість їхніх активів та накопичення пенсіонерів зменшилась одночасно вдвічі.
Але це ще не все. Відкладаючи по 2% від зарплати, за 30-35 років страхового стажу, які потрібні для того, щоб отримати пенсію, нагромадити ви зможете… аж на 6-8 місяців життя на пенсії за умови збереження середнього за 30-35 років щомісячного доходу.
Оцінивши середньомісячні зарплати за останні 30 років в Україні, можна прорахувати, що почавши накопичувати з 1991 року і закінчивши у 2021-му, пенсіонер зміг би отримати... 1200-2000 доларів в еквіваленті. Цієї суми явно не вистачить, щоб отримувати "довічну пенсію".
Тому твердження про те, що "накопичувальна частина системи пенсійного страхування дозволить виплачувати довічну пенсію", нічим, крім шахрайства, назвати не можна.
То навіщо ж і кому зараз потрібна накопичувальна система пенсійного страхування? Відповідь на це питання лежить на поверхні. Вона потрібна тим компаніям, які планують використати гроші майбутніх пенсіонерів заради свого збагачення.
За нинішнього обсягу Фонду оплати праці 2% від нього — це близько 2 млрд доларів. Непоганий такий тортик, за поїдання якого і звітувати не доведеться ...