Відхід із Лисичанська. Що робити з тими, хто зустрічає окупантів із хлібом-сіллю
"Військовому керівництву я вірю значно більше, аніж іншим державним інституціям. Тому відхід із Лисичанська, а перед тим із Сєвєродонецька — для мене це про можливість нашим зберегтися. Утім і в Лисичанську, і в Сєвєродонецьку, як і у Львові, є ті, хто дійсно чекає на "руський мір". Думка.
Ми воюємо проти другої армії світу. Як би ми не вистібували їх у своїх мемах, на нас напав достатньо сильний і підготовлений монстр. Мужність наших воїнів, тяжкі бої, де наші виходять переможцями, викликають захоплення. Вороги мають перевагу в живій силі і в техніці. Те, що опір триває вже 5-й місяць, це диво і сила наших.
У кожного із нас, хто не медик, не воїн, не партизан, є один шлях – допомога і підтримка ЗСУ. Все. Без варіантів. Я справді вірю, що ми вийдемо переможцями із цієї війни. Так, великі втрати, кров, розруха, знищення цивільного населення – вони не зупиняються ні перед чим, це факт.
Я дуже сподіваюсь, що світ зрозуміє набагато раніше, що перемовини і підштовхування до них — це всього-на-всього втрата часу. Бо перемовини Путін захоче лише для того, щоб зібратися з силами, перепочити, накопичити запаси і знову вдарити по Україні.
Світ занадто пізно почав жаліти про марність перемовин із Гітлером у 1939 році. Але, як відомо, історія вчить, що вона нічому не вчить. Ніякі формати не зупинять головного покидька ХХІ століття. Лише сила. Лише тяжке озброєння. Лише тотальне винищення на нашій території воюючої сторони.
Мова зараз іде не лише про Україну, а про те, що варто рятувати світ. Але всі розмірковують, як би заспокоїти Путіна. Що б таке придумати, щоб втихомирити. Що б пообіцяти, щоб воно заспокоїлось. А нічого. З жодної окупованої території ця міль не пішла. То чому у нас він має розвернутися і покинути Донбас, Херсон, Маріуполь, Мелітополь, Бердянськ тощо?
Лише сила. Немає інших варіантів. Я знаю, що світові лідери, які зараз намагаються знайти шляхи заспокоєння "містера ху*ла", потім пожаліють про це тисячу разів. Як жаліли раніше інші лідери з приводу своїх стосунків із Гітлером.
І ще про одне. Я уважно дивлюсь всі відео від пропагандистів Росії. В тому числі про жителів територій, які тимчасово окуповують. Про те, як ті жителі радо зустрічають окупантів. Ну, ви ж не думаєте, що це все виникло лише 5 місяців тому? Подібні покидьки є в кожному українському місті, не сумнівайтеся. Навіть патріотична Галичина – не виключення. Хоч і не в таких масштабах.
Ті, хто виходять назустріч із умовними "хлібом-сіллю", існують. І вони справді чекали "руський мір". Зараз, правда, вони його наїдяться сповна. Як вже наїлись на окупованих раніше територіях і сидять там, як миші під віником.
Але "радіють" там наші люди на наших територіях. Якими би дурними вони не були. І так, ми будемо їх повертати. А вже потім будемо розбиратися. Якщо не розібралися раніше.
А відео про те, як там зустрічають "визволителів" — це частина ІПСО. Як і прогнозування реакції на такі відео. Тому просто бережіть психіку. Ми і так маємо купу проблем з нашою психікою, щоб витрачати її на тих, хто несповна розуму і є фанатами соловйових-скабєєвих.
Кожному із нас варто пам’ятати просте: коли ми їх переможемо, з ними нічого не станеться, ця божевільня продовжить своє існування. Якщо вони нас переможуть, нас не буде фізично. Україна і українці перестануть існувати. Тому збирайтеся, і з новими силами – під час війни кожний робить те, що у нього найкраще виходить.