Порожні балачки. На чиєму боці насправді Туреччина, Грузія, Індія, Ізраїль і Китай
"Кожна країна, яка після нападу Росії на Україну оголосила про свій нейтралітет, була лояльнішою до агресора, ніж до жертви. Такий нейтралітет фактично є виправденням війни". Думка.
Щойно Туреччина затримала російський суховантаж Zhibek Zholy з краденим українським зерном, одразу промайнула думка, що скоро турки його відпустять. Навіть не сумнівався. З першого дня війни заявлений нейтралітет Туреччини я сприймав, як приховану лояльність до Росії. Тому й до будь-яких переговорів за її участі (як "мирних", так і з розблокування судноплавства) ставився, як до окозамилювання і порожніх балачок.
Кожна країна, яка після нападу Росії на Україну оголосила про свій нейтралітет у "цьому конфлікті", була більш лояльна до агресора, ніж до жертви.
Сам факт декларування нейтралітету – відсутність засудження агресора і підтримки жертви – фактично був мовчазним виправданням та заохоченням подальшої агресії.
І це часто прикривалося деклараціями про бажання стати майданчиком мирних переговорів, які Росія досі бачить лише у формі капітуляції України. І цинічні миролюбні країни це добре розуміють.
Нейтральний статус дозволяв не запроваджувати разом із країнами сталої демократії санкцій проти Росії, щоб потім сповна скористатися економічними перевагами від закупівлі задешево сировини в терористичної держави.
Ми бачимо, як Грузія відкрито заробляє на російській імміграції, а Індія – на російській нафті.
Від жахів війни в Україні подібні країни намагалися відкупитися гуманітарною допомогою під камери, лише Туреччина зробила видимі публічні кроки (байрактари та закриті для військових кораблів протоки), але це більшою мірою пояснюється тиском всередині НАТО, який повністю на боці України. В економічній же площині Туреччина була абсолютно вільною і зберегла економічну лояльність до Росії. Торгівля краденим зерном у цьому контексті — для них це норм, враховуючи їхні інтереси в збереженні зернового імпорту з РФ.
Кожна "нейтральна" країна мала свій перелік підстав для прихованої підтримки агресії Росії шляхом публічного нейтралітету: боялися прямого конфлікту з РФ (Грузія), співчували РФ, яка бореться із Заходом (Китай), заробляли на сировині з Росії (Індія), використовували РФ у своїх геополітичних цілях в регіоні (Ізраїль). Або всі ці фактори разом чи в комбінаціях. Був ще нейтралітет у стилі "мені байдуже, що відбувається в іншій частині світу", але він може спрацювати для островів Океанії чи країн Латинської Америки, але точно не для зазначених вище країн.
Скільки вже злочинів в Україні вчили росіяни, але нейтральні країни продовжують зберігати свій злочинний нейтралітет. Україна це пам'ятатиме, коли переможе у війні.