Чи піде Шольц у відставку? Україна як яблуко розбрату в Берліні

Із Берліна з любов'ю

До початку повномасштабного вторгнення Росії представники Німеччини часто пояснювали своє небажання постачати Україні зброю помилками минулого — мовляв, Берлін ніколи не зробить того, що може призвести до ескалації та повторення подій Другої світової війни, тому виступає виключно за дипломатичний шлях вирішення конфлікту.

Із одного боку, виправдання досить благородне. Із іншого боку, відмова Німеччини постачати Україні озброєння для захисту посилює позиції нашого супротивника.

І хоча Німеччина завжди посилалася на історію, історія її нічого не навчила. У повоєнний період уже було кілька конфліктів, коли заборона на постачання озброєння не припиняла війну, а допомагала агресору.

Так було на початку 1990-х на території колишньої Югославії — коли сербська армія, яка мала перевагу над хорватською та боснійською, під командуванням президента Югославії Слободана Мілошевича та генерала Ратко Младіча, напала на них, Європа ввела ембарго на постачання озброєння до регіону. Боснійці змушені були захищатися своєю слабкою армією. Весь світ спостерігав, як ґвалтували жінок, убивали мирне населення, примушували до втечі. 2014 року українська ситуація була схожа на боснійську.

У 2014 році Рада Євросоюзу у відповідь на окупацію Криму та підтримку "республік" на сході України заборонила продавати зброю Росії. Не можна було продавати зброю й Україні. І Німеччина всі ці роки була одним із головних противників військової допомоги Україні, не надаючи і своєї допомоги (особисто канцлерка Німеччини Ангела Меркель у 2014 році категорично виступила проти підтримки України зброєю), і гальмуючи постачання від держав-членів НАТО.

І тоді як Україна отримувала в кращому разі бронежилети та каски, Європа продавала Росії зброю. Розслідування команди Investigate Europe, опубліковане 17 березня 2022 року, показало, що держави ЄС експортували в РФ зброю після ембарго 2014 року і принаймні до 2020 року. Серед них були Франція, Австрія, Хорватія, Фінляндія та Німеччина. Йшлося, зокрема, про постачання спеціального обладнання, необхідного для виробництва ракетної техніки.

Напередодні російського вторгнення в Україну німецька преса почала відверто говорити, що Україні необхідно постачати зброю. У Der Spiegel вийшла редакційна колонка "Позиція Німеччини щодо зброї для України не має сенсу". Не останню роль у процесі відіграв виступ командувача ВМС Німеччини Кай-Ахіма Шенбаха, який у січні 2022 року заявив про необхідність "поважати Путіна", виступив проти України та Грузії в НАТО. Віцеадмерала звільнили, але його слова як привід замислитись залишилися.

Після 24 лютого та нової хвилі агресії Росії проти України Німеччина все ж таки зважилася на постачання зброї — передала Збройним Силам України 1000 протитанкових систем і 500 ракет у протитанковий ракетний комплекс Stinger. Згодом Берлін включився й у санкційну боротьбу проти Росії. Щоправда, не дуже активно. Експерти зазначають, що саме Німеччина виступала проти того, щоб від системи SWIFT було відключено не всі російські банки, а лише деякі, які й так перебували під санкціями. Берлін фактично блокує початок газового та нафтового ембарго.

Особисті обмеження

Із кінця лютого до початку березня Берлін постачав в Україну озброєння й оборонні товари на суму понад 180 млн євро. У списку: кулемети та боєприпаси до них, гранатомети, зенітні ракети — все, окрім важкого озброєння. Хоча Україна заявила про готовність купити, наприклад, гаубиці Panzerhaubitze 2000. Проте Німеччина не дала обіцянки продати.

Днями стало відомо, що Берлін скоротив удвічі можливий експортний список озброєнь для України, викресливши важке озброєння. За інформацією німецького видання Bild, зміни внесені "як завжди, на вимогу відомства канцлера". Список скоротився із 48 до 24 сторінок, а з п'ятнадцяти видів озброєнь, про які просила Україна, залишилося лише три позиції. І все це через особисту позицію канцлера Німеччини Олафа Шольца.

"Після того, як у Німеччині Ангела Меркель 16 років будувала проросійську позицію, а основу зовнішньої політики Німеччини становила дружба з Росією, Шольц став або заручником цієї політики, або він її продовжує, — каже Фокусу.військовий експерт Олег Жданов. — Але, судячи з останніх подій, він особисто створює перешкоди постачанню важкого озброєння в Україну".

Експерт називає зброю, крім самохідних артилерійських установок, яка не потрапила до короткого списку Шольца.

"Ми бачимо, що суспільство в Німеччині налаштоване на допомогу Україні, Бундестаг готовий допомагати, виробники зброї постійно надають списки того, що вони готові постачати хоч в Україну хоч завтра, а Шольц каже "ні". Україні важливо отримати не лише озброєння радянського зразка, але й новітнє важке озброєння — танки, бронемашини й артилерію. Виробники зброї в Німеччині готові поставляти танки Leopard, гусеничні бойові машини піхоти Marder, реактивні системи залпового вогню, протикорабельні ракети, але Шольц залишив у списку протитанкові гранатомети, стрілецьку зброю, гранати", —продовжує Жданов.

Падіння рейтингів

Така позиція Німеччини викликає подив не лише в Україні. Варто нагадати про відміну візиту президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра: президент Володимир Зеленський відмовився з ним зустрічатися в Києві, натякнувши, що чекає на Шольца. Таку офіційну позицію не розуміють і всередині країни.

Як зауважують німецькі медіа, що він "дуже неохоче спілкується — чи то публічно, чи в межах своєї урядової коаліції", вважаючи, що "мовчання саме собою є хорошою політикою". І всередині країни зростає невдоволення ним, мовляв, голос Німеччини не чутний у Європі, вона втрачає лідерські позиції. До того ж, на політиків Німеччини впливає й той факт, що Україні вже допомагають інші країни, які традиційно вважаються партнерами Росії, але прийняла рішення допомагати Україні, наприклад, Італія.

Тим часом Шольц уже після того, як інформація про обмеження постачання зброї в Україну стала публічною, ще раз підтвердив, що його рішення — не випадкове. За його словами, Німеччина не може надати Україні важке озброєння Бундесверу, адже існує загроза російській агресії проти НАТО, і його країна має мати "можливість завжди захищати територію альянсу".

Шольц переконаний: найкращим варіантом є надати Україні радянське озброєння, з яким українська армія вміє поводитися, і він веде переговори з європейськими країнами щодо постачання. І Німеччина вже домовилася, що Словенія передасть Україні кілька своїх танків Т-72, ​​а Німеччина їй — бронемашини Marder і Fuchs.

Він часто чує критику на свою адресу. Наприклад, голова оборонного комітету Бундестагу Марі-Агнес Штрак-Циммерманн сказала, що Німеччина не має "часу на дискусії з цього питання" та вимагала внести ясність. Глава МЗС Німеччини Анналена Бербок заявила про довгострокову військову підтримку та готовність забезпечити Україну складнішими системами озброєнь.

"Німеччина може зробити більший внесок", — уточнила Бербок. І що найважливіше — постачання важкого озброєння в Україну підтримує громадськість.

Чи може це загальне невдоволення вилитися у відставку Олафа Шольца? Політики серйозно заговорили про можливість винесення питання постачання зброї Україні на розгляд Бундестагу. Наступний тиждень буде пленарним. І у фракції ХДС (найбільшої політсили парламентської опозиції) в німецькому парламенті вже заявили, що партія готова це зробити, якщо Шольц продовжуватиме політику обмежень.